Постанова № 74351109, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2196/18 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.

Є.У.№ 319/1570/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 12 000,00 грн. зі сплатою 3,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, розмір якої станом на 19 жовтня 2017року складає 31 490 грн. 25 коп., із яких 11 744 грн. 20 коп. – сума заборгованості за кредитом, 6 046 грн.04 коп. – сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 11 724 грн. 28коп. - заборгованість з пені, 500грн.00коп – сума штрафу(фіксована частина), 1 475 грн. 73 коп. – штраф ( процентна складова). Відповідач в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутись до суду із вищевказаним позовом.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначав, що з 2010 року він користувався банківською карткою зі встановленим лімітом. У 2016 році він повністю погасив всю заборгованість, після чого звернувся до банку із заявою про розірвання договору із закриттям карткового рахунку. Його заява була задоволена, банк видав довідку про те, що всі технічні рахунки, які використовуються для її роботи, закриті. Дана довідка підтверджує відсутність заборгованості та закриття картки. У липні 2017 року він отримав листа від ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що його кредит не погашений, він має заборгованість в розмірі 20 390 14. При цьому всупереч тому, що договір було розірвано, що підтверджується довідкою банку, з 27.08.2016 року з закритої картки щомісячно здійснювалася операція «покупка товару» на одну й ту ж суму - 881, 87 грн. Про існування заборгованості він дізнався лише з листів, які отримав у липні 2017 року. Жодних операцій за картковим рахунком після квітня 2016 року він не здійснював, кредитними коштами не користувався.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що довідка від 11.04.2016р. № 160411/359, на яку посилається ОСОБА_3 як на підставу погашення кредитної заборгованості, є неналежним доказом, тому що вона не містить жодного слова про розірвання договору і повне погашення заборгованості. Вважає, що довідка була видана помилково внаслідок технічного збою у комплексі банку.

В запереченнях ( а.с.с130-131) на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач вказав, що крім довідки про закриття банківського рахунку факт розірвання кредитного договору підтверджується і витягом із його банківського рахунку, згідно якому 11.04.2016року у день видачі довідки, повністю було погашено заборгованість і здійснена операція «переказ коштів при розірванні договору» (а.с.63). Вказана операція здійснюється під час закриття рахунку, картки та припинення договору, що підтверджується не лише випискою, а й Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильної оцінки зібраних у справі письмових доказів, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на обставини, які викладалися ним у заявах по суті справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 13 квітня 2010 року ОСОБА_3, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі – Умови) у «ПриватБанку», став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та отримав платіжну карту «Універсальна», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту( а.с.8).

Згідно наданого позивачем витягу із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» , картка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» пільговий період становить до 55 днів ( пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка на місяць становить 2,5%; за тратами, здійсненими з 01.09.2014 – 2,9%; за тратами, здійсненими з 01.04.2015 – 3,6%; обов’язковий щомісячний платіж – 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; з 01.04.2014р – 5 % від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та /або процентів: 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується на кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня 0,24% від суми загальної заборгованості( нараховується за кожен день прострочення кредиту) +100грн. щоразу коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань – 500 грн. + 5% від суми позову ( а.с.9 ).

Згідно п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов, клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту, встановленого банком ( а.с.18)

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті, згідно яким обслуговується відповідач.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила). Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.69 Умов)

Своєю заявою від 13 квітня 2010 року відповідач підтвердив той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому під час підписання анкети-заяви для ознайомлення в письмовій формі ( а.с.8).

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Відповідно до ст.ст.526,1054 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається та позичальник зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов передбачено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використовування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором ( а.с.19 зворотній бік).

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту ( п.1.1.2.7 Умов) ( а.с.19 зворотній бік).

За п.2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. ( а.с.19 зворотній бік ).

За положенням ст.ст. 629, 525, 615 ч.2 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Свої зобов’язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, надав грошові кошти відповідачу, а останній отримав вказані кошти.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ( а.с.100) ОСОБА_3 були надані три кредитні картки: № 5168755392700148 дата відкриття 09.04.2014 року – термін дії до лютого 2018 року; № 5168755374182885 дата відкриття 31.05.2014 року – термін дії до жовтня 2017 року і картка № 4149437851693497 дата відкриття 17.04.2015 року – термін дії до серпня 2018 року.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 19.10.2017року відповідачеві нараховано заборгованість у загальному розмірі 31 490,25 грн., із яких: 11 744 грн. 20 коп. – сума заборгованості за кредитом, 6 046 грн.04 коп. – сума заборгованості по процентах за користування кредитом, 11 724 грн. 28коп. – заборгованість з пені, 500грн.00коп – сума штрафу(фіксована частина), 1475 грн. 73 коп. –штраф ( процентна складова).( а.с.4-7).

Як вбачається з наданої відповідачем ОСОБА_3 виписки по рахунку від 23.08.2017 року № RSFQGG0S4PEB9733 ( а.с.61-87) та виписки по рахунку за період з 21.04.2010 року по 15.01.2018року, наданої представником позивача ( а.с.101-108), ОСОБА_3 користувався коштами ПАТ КБ «Приватбанк», частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

11.04.2016 року по рахунку №4149437851693497 за угодою № SАМDNWFC00003599620 від 09.04.2014 року була проведена операція «переказ коштів при розірванні договору», сума у валюті операції «-0,50», сума у валюті картки «-0,50», сума комісій «0,00», сума знижок «0,00», залишок після операції «0,00». ( а.с.63).

11.04.2016 року за вих№160411/359 ОСОБА_3 співробітником банку ОСОБА_4 була видана довідка, підписана головним бухгалтером банку ОСОБА_5, якою ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_3 про те, що його картка №4149437851693497 та всі технічні рахунки, які використовувались для її роботи, закриті.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказана довідка є неналежним доказом, тому що вона не містить жодного слова, що заборгованість відповідача погашена в повному обсязі, не містить посилання щодо розірвання договору, крім того була видана в результаті технічного збою у комплексі банку, є неспроможними.

Згідно зі ст. ст. 76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивачем не надано доказів того, що довідка від 11.04.2016р. № 160411/359 видана в результаті технічного збою у комплексі банку, тому суд у відповідності до ст.81 ЦПК України вважає дану обставину недоведеною та не приймає її до уваги.

Як слідує з виписки по рахунку, направленою ПАТ КБ «ПриватБанк» разом із відповіддю на відзив на позовну заяву ( а.с.106), 11.04.2016 року була проведена операція «переказ коштів при розірванні договору», залишок після операції «0,00».

Згідно п.1.1.7.43 Умов, сторони визнають, що дія договору припиняється в момент закриття останнього рахунку/вкладу клієнта, відкритого у рамках договору, що підпадає під дію, а також при закінченні використання послуг банку, передбачених договором. За наявності у клієнта до моменту закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору , дія договору припиняється після повного погашення такої заборгованості.

Згідно 1.1.7.44 Умов, клієнт вправі у будь-який момент розірвати договір, повідомивши про цей намір банк, шляхом подання до банку письмової заяви про розірвання договору за формою встановленою банком.

Із пояснень відповідача ОСОБА_3 та з матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про припинення договору в зв’язку з погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п.1.1.7.46 Умов, у разі отримання банком письмової заяви про розірвання договору, банк має право оголосити недійсними і блокувати усі картки, випущені клієнту, у цьому випадку картки підлягають поверненню клієнтом до банку.

Розірвання договору є підставою для закриття рахунків клієнта ( п.1.1.748 Умов).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 розірвав договір з банком, здав до відділення банку свою кредитну карту та отримав довідку про закриття рахунку.

Доказів протилежного позивачем до суду надано не було, тому суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача, що надана відповідачем довідка від 11.04.2016року не містить посилання щодо розірвання договору та погашення відповідачем боргу в повному обсязі, і що може бути визнана неналежним доказом погашення кредитної заборгованості.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі – Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом певного періоду, та є підтвердженням виконаних операцій.

Згідно виписки рахунка клієнта ОСОБА_3 ( а.с.101-108), 11.04.2016року по рахунку клієнта була проведена операція «переказ коштів при розірванні договору», після виконання вказаної операції залишок після операції становив 0,00 грн.

Доказів тому, що після закриття банківського рахунку ОСОБА_3 повторно звертався до банку із заявою про надання кредиту і що такий кредит останньому надавався, позивач суду не надавав.

Проте, як встановлено судом, після закриття рахунку, наступна операція по рахунку клієнта була проведена 27.08.2016року із зазначенням «Оплата частинами 5 покупка товару» сума у валюті операції «881,87», сума у валюті картки «-881,87», сума знижок «0,00», залишок після операції «-881,87» ( а.с.106 зворотній бік). Протягом наступних 9 місяців до 27.01.2017 року по рахунку відповідача були проведені аналогічні операції «Оплата частинами 5 покупка товару», на суму 881,87грн, в зв’язку з чим заборгованість по картці з наростаючим підсумком станом на 27.01.2017 року становила 8 818,70 грн.

27.02.2017року по рахунку клієнта була проведена операція з зазначенням «оплата частинами 5 покупка товару» сума у валюті операції «847,95», сума у валюті картки «-847,95», сума знижок «0,00», залишок після операції «-9666,65». Протягом наступних 10місяців до 27.12.2017 року по рахунку відповідача були проведені аналогічні операції «оплата частинами 5 покупка товару», на суму 847,95грн, в зв’язку з чим заборгованість по картці з наростаючим підсумком станом на 27.12.2017 року становила 35 299,63 грн.

За фактом незаконного використання платіжної картки, відкритої на ім’я ОСОБА_3 у серпні 2016 року і періодичного списання з цієї картки грошових коштів останній 01.09.2017 року звернувся із заявою до органів досудового розслідування, за результатами розгляду заяви відкрито кримінальне провадження, про що внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Твердження позивача щодо надання можливості відповідачу ОСОБА_3 здійснити погашення заборгованості за кредитом шляхом перерахування коштів в сумі 12000грн. в рамках користування сервісу «Оплата частинами» суд першої інстанції обгрунтовано визнав неспроможними, оскільки згідно п.2.1.1.14.1 Умов тільки тримач кредитної картки має право користуватись сервісом «Оплата частинами», а ОСОБА_3 як зазначено вище, закрив кредитну картку «Універсальна» № 4149437851693497 та всі технічні рахунки, які використовувались для її роботи.

Пунктом 2.1.1.14.1 Умов передбачено, що тримач кредитної картки має право користуватись сервісом «Оплата частинами» в торгово-сервісних підприємствах та/або інтернет-магазинах, з якими банк уклав договір співпраці з сервісу та вартість покупки знаходиться в межах разрахованого банком кредитного ліміту по карті даного сервісу (а.с.21 зворотній бік).

Підписання чеку, роздрукованого в РОS-терміналі на підключення до сервісу «Оплата частинами» є акцептом умов використання сервісу «Оплата частинами» (п.2.1.1.14.2 Умов).

Підтвердження покупки за сервісом «Оплата частинами» в торгово-сервісних підприємствах є введення клієнтом в РОS-терміналі пін-коду карти, підтвердженням покупки в інтернет-магазині є введення клієнтом на сайті ОТП-пароля, що прийшов на фінансовий телефон клієнта ( п.2.1.1.14.2.1 Умов).

Позивач, зазначаючи про користування відповідачем ОСОБА_3 сервісом «Оплата частинами», не надав доказів щодо виконання положень, передбачених п.п. 2.1.1.14.2, 2.1.1.14.2.1 Умов.

За таких обставин позивачем всупереч ст.81 ЦПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, що ним дійсно було видано кредит відповідачу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: