Постанова № 74351050, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1867/18 Головуючий у 1-й інстанції: Вільямовська Н.О.

Є.У.№ 316/1485/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар Запорізької області про стягнення сум індексу інфляції та трьох відсотків річних,

за апеляційною скаргою Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що 08 листопада 2011року він придбав легковий автомобіль і при його реєстрації сплатив трьохвідсотковий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 8 060грн., хоча за положенням п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997, № 400/97-ВР (в редакції від 13.01.2011р., що діяла до 28.06.2012р.) збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі. З метою повернення вказаних коштів 17.05.2013 року він звернувся до пенсійного фонду і казначейської служби із заявами про повернення помилкового сплачених ним коштів, проте останні листами від 20.05.2013 року і від 30.05.2013 залишили його заяви без задоволення. Відмову відповідачів повернути безпідставно отримані кошти він оскаржив в судовому порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року його позов задоволено, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Енергодарі Запорізької області у поверненні позивачеві коштів, сплачених 08.11.2011 року під час здійснення реєстрації придбаного легкового автомобіля в сумі 8060,00 грн. (вісім тисяч шістдесят гривень) 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля, стягнуто з Державного бюджету міста Енергодара Запорізької області на користь позивача кошти у розмірі 8060,00 (вісім тисяч шістдесят гривень) грн., сплачених відповідно до квитанції № К17/0/81. Судове рішення виконано 17.07.2015 року.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд на підставі ст.ст.541, 614, 625 ЦК України стягнути з відповідачів у солідарному порядку 6 001, 48 грн. інфляційних збитків, а також 521, 36 грн. – 3% річних, нарахованих з 21.05.2013 року по 16.07.2015 року.

Рішенням Енергодарського суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 6522,84 грн. з яких: 3% річних в сумі 521,36 грн., сума індексу інфляції у розмірі 6001,48 грн. Стягнуто з Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_3, витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

В частині стягнення з Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар Запорізької області на користь ОСОБА_3 грошових коштів – відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, Енергодарське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у позові. В обґрунтування доводів про незаконність судового рішення заявник зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначився із характером спірних правовідносин і безпідставно застосував положення ст.625 ЦК України. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою були направлені на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, рекомендованим листом 28.03.2018 року, повернулися до апеляційного суду 08.05.2018р.із позначкою поштового відділення «за закінченням строку зберігання». 15.05.2018 року позивачеві повторно направлено копію ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження і апеляційну скаргу УПФ, які вручені адресату 22.05.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судового відправлення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення судового рішення про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду між позивачем і пенсійним фондом виникли грошові зобов’язання, які регулюються Цивільним кодексом України, а тому за порушення таких зобов’язань пенсійний фонд має нести відповідальність, передбачену ст.625 ЦК України, а саме: сплатити 3% річних і відшкодувати позивачеві інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем у позовній заяві.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов без повного і всебічного з’ясування фактичних обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

Встановлено, що між сторонами у справі виник спір з приводу несвоєчасного повернення ОСОБА_3 коштів, помилкового зарахованих до державного бюджету.

Судовим рішенням від 19.11.2014року , ухваленим в порядку адміністративного судочинства, визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Енергодарі Запорізької області у поверненні позивачеві коштів, сплачених 08.11.2011 року під час здійснення реєстрації придбаного легкового автомобіля в сумі 8060,00 грн. (вісім тисяч шістдесят гривень) 3% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля, стягнуто з Державного бюджету міста Енергодара Запорізької області на користь позивача кошти у розмірі 8060,00 (вісім тисяч шістдесят гривень) грн., сплачених відповідно до квитанції № К17/0/81 (а.с.19-23).

Виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року про стягнення з Державного бюджету м. Енергодар на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 8 060 грн. був пред’явлений стягувачем до виконання 15.07.2015року, 17.07.2015 року належні до виплати кошти були зараховані на рахунок, зазначений стягувачем у заяві про виконання рішення суду.

Статтею 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в розумінні цивільного законодавства, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 № 400 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом зобов'язані сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості легкового автомобіля. Вказаний збір сплачується платниками відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.

Спір, що існував між об'єднаним управлінням та позивачем до 19.11.2014 (до винесення апеляційним судом рішення у справі № 808/8810/13-а) належав до публічно - правових спорів між суб'єктом владних повноважень та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виник у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Ці правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а отже

відповідальність, передбачена ст.625ЦК України до них не застосовується.

Відповідальність органів Пенсійного фонду, його органів та посадових осіб за

порушення у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

встановлена ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною третьою якої передбачено, що суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Зобов'язальні правовідносини між об'єднаним управлінням та позивачем також не виникли з постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 у справі № 808/8810/13-а, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Законодавством передбачено окремий механізм виконання рішень про стягнення безпосередньо з державного бюджету та з конкретних юридичних осіб – державних органів, органів місцевого самоврядування тощо. Зокрема, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» за порушення строку перерахування коштів при виконанні рішень, що підпадають під дію Закону, передбачено компенсацію, яка нараховується Казначейством у разі, коли боржником є державний орган

Отже суд першої інстанції під час розгляду справи, що пов'язана з раніше вирішеним публічно-правовим спором, помилково застосував норму закону, яка не підлягала застосуванню.

За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у позові зі стягненням з позивача на користь пенсійного фонду на підставі ст.142 ЦПК України судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції на суму 960 грн.

Керуючись ст. ст.367, 374 ч.1 п.2, 376,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарського об’єднання управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Енергодарського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар Запорізької області про стягнення сум індексу інфляції та трьох відсотків річних залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає в АДРЕСА_1, на користь Енергодарського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 41249795, в рахунок компенсації судових витрат 960 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: