Ухвала суду № 74348960, 30.05.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/1342/18

4с/303/12/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Монич В.О.

при секретарі Слюсарчук-Гузо В.В.

Справа №303/1342/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево скаргу публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1”, заінтересовані особи старший державний виконавець Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в:

ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1» звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2017 року, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2017 року, зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3887/10, виданого 10.12.2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1» суми заборгованості у розмірі 235 559,96 грн. Скаргу обґрунтовує тим, що 30.12.2010 року Мукачівським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» суми заборгованості у розмірі 235 559,96 грн. На виконання вищевказаного рішення Мукачівського міськрайонного суду, 10.12.2015 року видано виконавчий лист. 29.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначає, що підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем зазначено п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, у зв’язку тим, що згідно відповідей з реєструючих органів та згідно акта державного виконавця, майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, а розшук такого майна не надав результатів. При цьому вказує на те, що дана постанова є неправомірною, та такою, що порушує норми ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження». Посилається на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій на виконання рішення суду. Таким чином, неправомірні дії державного виконавця, які допущені ним під час примусового виконання виконавчого листа № 2-3887/10 виданого 10.12.2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області приводить до неможливості забезпечити реальне виконання рішення суду в строки передбачені чинним законодавством, а відтак є підстави для задоволення скарги.

Ухвалою суду від 15.03.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заінтересовані особи, своїм правом подати заперечення на скаргу, у встановлений судом строк, не скористалися.

Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому суд вважає, що перешкод для розгляду скарги немає.

Суд, перевіривши та вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що скарга є підставною і підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 30.12.2010 року Мукачівським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 235 559, 96 грн. боргу. На виконання вищевказаного рішення Мукачівського міськрайонного суду, 10.12.2015 року видано виконавчий лист.

29.05.2017 року старшим державний виконавець Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв’язку тим, що згідно відповідей з реєструючих органів та згідно акта державного виконавця, майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, а розшук такого майна не надав результатів.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списані коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до ч.8 цієї статті виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Однак, державним виконавцем не надано суду доказів, які підтверджують те, що ним були вчиненні дії та вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які направлені на встановлення майна боржника

За змістом ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії, чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушено право заявника).

Таким чином, в порушення зазначених вище вимог закону, державний виконавець не винив необхідних дій для виконання рішення суду, а всупереч цьому виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2017 року, що призвело до порушення прав стягувача при здійсненні виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, а тому слід визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2017 року, відновити виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3887/10, виданого 10.12.2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавець Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 щодо винесення 29.05.2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу – неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2017 року, винесену старшим державним виконавцем Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2

Зобов’язати старшого державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2А усунути порушене право та відновити виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3887/10, виданого 10.12.2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1» суми заборгованості у розмірі 235 559,96 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий В.О.Монич