Рішення № 74348928, 31.05.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/1849/18

2/303/1136/18

ряд.стат.звіту № 04

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Монич В. О.

при секретарі Слюсварчук-Гузо В.В.

Справа №303/1849/18 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства Мукачівське МБТІ та ЕО про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, комунального підприємства Мукачівське МБТІ та ЕО про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3, яка постійно проживала в АДРЕСА_1. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири розміщеної по АДРЕСА_1. В березні 2018 року вона отримала правовстановлюючі документи на спадкове майно, та дізналась, що квартира в повній мірі не належить їй, а частина належить її брату ОСОБА_2 Зазначає, що спірна квартира не може належати її брату, навіть частково, так як останній за даної адресою не проживає з 2005 року. Таким чином ОСОБА_2 набув право власності на частку майна - квартири в м.Мукачево, АДРЕСА_1 безпідставно. Згідно з свідоцтва про право власності на житло, виданим Мукачівським МБТІ та ЕО, квартира м.Мукачево, АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважає, що дане свідоцтво виготовлено з порушеням норм чинного законодавства, так як ОСОБА_2 жодної заяви щодо надання згоди на приватизацію не надавав, тому є всі підстави для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло від 18.04.2007 року в частині скасування права спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_2 Таким чином просить визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру в м.Мукачево, АДРЕСА_1, зареєстроване Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентиризації та експертної оцінки в частині визнання недійсним права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та частково скасувати державну ресєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині скасування права спільної сумісної власності ОСОБА_2

Ухвалою суду від 12.04.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2, подав нотаріально посвідчену заяву в якій позовні вимоги визнав в повній мірі.

Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2007 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності (рішення № 271 МВК від 28.11.2006 року видане 28.11.2006 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 13.05.2017 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_4 від 26.04.1983 року, батьками такої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_1, 15.11.1977 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, внаслідок чого остання змінила прізвище на ОСОБА_1. В подальшому, рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.09.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 23.04.2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 23.04.2015 року укладено шлюб, результаті чого позивач змінила прізвище на ОСОБА_1

Відповідно до акту , складеного ОСББ «Комфорт 39», громадянин ОСОБА_2, 1981 року народження за адресою квартира АДРЕСА_1 не проживає з грудня 2005 року.

Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2018 року спадкоємицею майна ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з ? частини квартири АДРЕСА_1. Від ? частки у спадщині син спадкодавця ОСОБА_2 відмовився.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як передбачено ч. 1 ст. ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Також відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Згідно з ч. 2 ст. 1297 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2, від 02.05.2018 року, останній позовні вимоги визнав в повному обсязі, таким чином він відмовився від належної йому частки у спадковому майні.

Тоді як, позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 1268 ЦК України спадщину прийняла, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. В пункті 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмову від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Нормами ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а саме визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване 18 квітня 2007 року Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентиризації та експертної оцінки в частині визнання недійсним права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та частково скасувати державну ресєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині скасування права спільної сумісної власності ОСОБА_2

Згідно з ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 206, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1267, 1268, 1278, 1297, 1301 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване 18 квітня 2007 року Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентиризації та експертної оцінки в частині визнання недійсним права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та частково скасувати державну ресєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині скасування права спільної сумісної власності ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судових витрат

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляцйної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Відповідач : ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_2

Головуючий В.О.Монич