Рішення № 74347191, 17.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19184/17

Провадження № 2/127/5404/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.05.2018 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бойко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревтюх О.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача Першої вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування,

вимоги позивача: визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири під номером АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, за участю третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача Першої вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла сестра позивача - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме:

- ? частку квартири під номером 6, що знаходиться в житловому будинку під номером АДРЕСА_3 яка зареєстрована відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.1992 року за реєстровим № 1-63 на ім'я ОСОБА_6 та належить ОСОБА_5 на праві власності в спільному майні подружжя;

- 1/8 частку квартири під номером 6, що знаходиться в житловому будинку під номером АДРЕСА_3 яка належить на підставі свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_6;

- суми пенсії, неотриманої померлою у зв'язку із її смертю, на суму 1570,92 грн., що зберігається в Управлінні ПФУ в м. Вінниці.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, ОСОБА_2, є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_5 Інших спадкоємців не має. Заповіт не вчинявся.

Факт родинних відносин підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_3 ОСОБА_16 яка 12.12.1961 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та змінила своє прізвище з «ОСОБА_7» на «ОСОБА_17», про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис №142 та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_4) ОСОБА_9 від 27.07.1937р. та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7, яка 05.06.1979 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6. та змінила своє прізвище з «ОСОБА_7» на «ОСОБА_5», про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис №934 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5) ОСОБА_10 серія НОМЕР_6 від 06.02.1941р.

У встановлений законодавством шестимісячний термін, позивач подала до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але їй відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири під номером 6, що знаходиться в житловому будинку під номером АДРЕСА_6.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1342/02-31 від 07 червня 2017 року нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, так як відсутні правовстановлюючі документи на ? частку квартири під номером 6, що знаходиться в житловому будинку під номером АДРЕСА_6.

12 травня 1992 року за реєстровим № 1-63 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, було посвідчено договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_6 Вищевказана нерухомість була об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Після смерті ОСОБА_6 його пережила дружина ОСОБА_5 звернулася до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою, в якій вона заявила про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка та про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на частку квартири АДРЕСА_5 Проте із відповідними документами, що необхідні для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_5 до нотаріальної контори не зверталася, та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона за життя не отримала.

Відповідно до інформаційної довідки № 89196839 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09 червня 2017 року співвласником 3/8 часток квартири під номером 6, що знаходиться в житловому будинку під номером АДРЕСА_6 є ОСОБА_3 Відповідна частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом після померлого ОСОБА_6

З огляду на зазначене вище позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку. На адресу суду від представника позивача надійшла заява, у якій просить суд розгляд справи проводити за відсутності позивача та її представника, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник Першої вінницької державної нотаріальної контори до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. На адресу суду від завідувача Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 надійшла заява, у якій просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і позивач не заперечив проти такого порядку розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали інвентаризаційної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 (позивач) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_3, де в графі «батьки» зазначено: «батько» - ОСОБА_12 та «мати» - ОСОБА_13 (а.с. 26).

30 січня 1941 року народилась ОСОБА_14 (сестра позивача), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8, де в графі «батьки» зазначено: «батько» - ОСОБА_12 та «мати» - ОСОБА_13 (а.с. 28).

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 12 грудня 1961 року зареєстрували шлюб, про що в книзі записів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за № 142. Після реєстрацію шлюбу дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_17» (а.с. 27).

05 червня 1979 року ОСОБА_6 та ОСОБА_14 зареєстрували шлюб у міському відділі ЗАГС м. Вінниці, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 934, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_5» (а.с. 29).

З вищезазначених документів прослідковується, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються одна одній рідними сестрами.

12 травня 1992 року виконавчий комітет міської ради народних депутатів (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) уклали договір, зі змісту якого вбачається, що продавець продав, а покупець купив квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-33).

Право власності на зазначену вище квартиру ОСОБА_6 було зареєстровано у встановленому законодавством порядку у КП «ВМ БТІ», що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 34).

Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 (онук померлого) та ОСОБА_5 (дружина померлого) (а.с. 70, 81).

Державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_15, було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з ? частки квартири під номером АДРЕСА_7 , належної померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 12 травня 1992 року (а.с. 113).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 (сестра позивача), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10, видане 05 грудня 2016 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 25).

Після смерті ОСОБА_5, позивач звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри та просила видати їй свідоцтво про право власності на спадщину за законом. Також зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає (а.с. 121).

Постановою Першої вінницької державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку квартири під номером АДРЕСА_2, після смерті її сестри ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку із тим, що не було надано правовстановлюючих документів щодо належності вищевказаної частки спадкодавці, оскільки померла ОСОБА_5 із відповідними документами, що необхідні для видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя до нотаріальної контори не зверталась, та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя вона за життя не отримала (а.с. 31).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визнанні у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Ст. 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ч.ч. 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Статтею 68 Закону України "Про нотаріат", пункту 4.15. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Пунктом 4.18. глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України" встановлено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про практику розгляду судами України справ про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ст. 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем на її прохання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 335, 392, 1218, 1220-1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 76-83, 89, 141, 247, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача Першої вінницької державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири під номером АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Третьої особи, без самостійних вимог на стороні позивача: Перша вінницька державна нотаріальна контора, місце знаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ідентифікаційний код 02885735.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя В.М.Бойко