Рішення № 74343535, 14.05.2018, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1003/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, Київської області в складі:

головуючого судді Керекези Я.І.

при секретарі Олійник Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/1003/16 за позовом ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати недійсною її заяву від 05.03.2009 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область, видане державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область, видане 02.11.2009 державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область; визнати за собою право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 91,60 кв.м., житловою площею 57,80 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Переяслав-Хмельницький, вул.Кузнєцова, 8, як частку в спільній сумісній власності подружжя; визнати за собою право власності на 1/2 частину даного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008; визнати за собою право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2106, як частку в спільній сумісній власності подружжя; визнати за собою право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2106 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008; визнати за собою право власності на 1/2 частину причепу бортового, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як частку в спільній сумісній власності подружжя; визнати за собою право власності на 1/2 частину причепу бортового, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 02.11.2008.

Посилається на те, що 02.11.2008 помер її чоловік ОСОБА_9 За період їх шлюбу ними був побудований житловий будинок, придбані автомобіль та причіп, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину майна. 05.03.2009 вона відмовилась від прийняття спадщини за законом на користь відповідачів, від належної їй частки майна в спільній сумісній власності подружжя вона не відмовлялась. За видачею свідоцтва про право власності на належну їй 1/2 частину майна подружжя вона не зверталась. Відмовилась від спадщини на користь онуків, бо вони обіцяли її доглядати та допомагати. Починаючи з 2015 року, її онук – відповідач ОСОБА_4 почав погрожувати їй виселенням із зазначеного будинку і його продажем та пред»явив їй свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, яке видане на його ім`я, де також зазначено, що інша 1/2 частина будинку належить відповідачу ОСОБА_3 Таким чином, дані свідоцтва видані на ім`я відповідачів порушують її право власності на вказаний будинок, що належав їй та її померлому чоловіку на праві спільної сумісної власності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та зазначили, що ОСОБА_1, підписуючи заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, мала на увазі, що відмовляється від своєї частки у спадщині, а не від частки, яка належить їй на праві спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову та вказали, що підписуючи 05.03.2009 заяву у нотаріуса, позивач відмовилась від належної їй частки спадщини за законом, що залишилась після смерті її чоловіка – ОСОБА_9 на користь його онуків – відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також від видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку як частки у спільному майні подружжя. Вона усвідомлювала та не заперечувала, щоб все майно перейшло у власність відповідачів. Також представник позивача просив у даному спорі застосувати строки позовної давності, оскільки правочин вчинено у 2009 році, а до суду позивач звернулась лише у 2016 році.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав. Вважає, що бабуся (позивач), відмовляючись після смерті свого чоловіка від спадщини, думала, що відмовляється лише від частки, що належала померлому, а не від всього будинку.

Третя особа ОСОБА_6 не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява від 01.11.2017 в якій він не заперечує проти задоволення позову та просить справу слухати без його участі.

Третя особа - державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 вважав, що позов не підлягає до задоволення. Він особисто спілкувався з позивачем перед написанням нею заяви про відмову від спадщини. Вона усвідомлювала, що відмовляється від усього майна, а не від його частини. Типового бланку відмови від отримання свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя немає, тому ОСОБА_1 написала таку відмову в добровільній формі.

Судом встановлено наступне.

02.11.2008 помер ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК №136899 від 05.11.2008.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії УІ-УР №004701 від 14.07.1963, позивач ОСОБА_1І перебувала у шлюбі з ОСОБА_9

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок, що розташований за адресою: вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область, а також причіп бортовий, 2002 року випуску, р.н.НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,817 га, що розташована на території Гайшинської сільської ради, на грошові вклади на загальну суму 4308 грн.

Була заведена спадкова справа, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру №18856178 від 05.03.2009 та матеріалами копії спадкової справи.

Житловий будинок, що розташований по вул. Кузнєцова, 8 в м.Переяслав-Хмельницький Київської області, належав спадкодавцю на підставі свідоцтва №1881 на право особистої власності на житловий будинок, реєстровий №3860 від 25.03.1974.

Зазначене також підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №23571221 від 13.08.2009.

Спадкоємцями ОСОБА_9 за законом першої черги є його дружина – позивач ОСОБА_1 та діти – треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_6

05.03.2009 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 своїми заявами №96 та №98 відмовились від належної їм частки спадщини після смерті батька – ОСОБА_9 на користь його онуків – відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 своєю заявою №97 також відмовилась від належної їй частки спадщини за законом, що залишилась після смерті її чоловіка – ОСОБА_9 на користь його онуків – відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Також, в заяві зазначено, що на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку вона не претендує.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своєю заявою №96 від 05.03.2009 в установлений законом строк прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9

02.11.2009 на ім`я відповідачів були видані свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частині спадкового майна, зокрема на житловий будинок №8 з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул.Кузнєцова в м.Переяслав-Хмельницький Київської області; земельну ділянку для ведення товарного сілськогосподарського виробництва площею 2,817 га, що розташована на території Гайшинської сільської ради; грошові вклади, що знаходяться у Переяслав-Хмельницькому відділенні ощадного банку, на загальну суму 4308 грн.

Відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 1/2 частину успадкованого житлового будинку, що підтверджується копією витягу №26095096 від 12.05.2010 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Копія рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.12.2015, що набрало законної сили 05.01.2016, в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про визнання майна об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя свідчить про те, що будинок № 8 по вул. Яблуневій в м. Переяслав-Хмельницький було визнано об»єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину цього будинку.

Свідок ОСОБА_11 (сусідка позивача) показала, що ОСОБА_4 є власником частини будинку. Свідком сварок вона не була, чи була домовленість між позивачем та відповідачами про її утримання, вона не знає.

Свідок ОСОБА_12 показав, що після смерті ОСОБА_9 він був свідком розмови, коли ОСОБА_1 погодилась віддати будинок відповідачам, казала, що по 1/2 частині будинку віддає кожному онуку. Чи була між ними домовленість про утримання, не знає.

Свідок ОСОБА_13 (сусідка) показала, що ОСОБА_1 говорила, що перепише будинок на онуків. ОСОБА_4 завжди допомагав бабі, сварок між ними вона не чула.

Свідок ОСОБА_14 (племінник позивача) показав, що його тітка ОСОБА_1 казала, що хата залишається онукам, в яких частинах - не казала, хто власник будинку на зараз - він не знає.

Свідок ОСОБА_15 (бувший колега позивача) показав, після смерті ОСОБА_9 на поминальному обіді чув як ОСОБА_1 казала, що хату відпише онукам, а вони натомість її доглядатимуть.

Свідок ОСОБА_16 (сусідка) показала, що чула сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, коли останній говорив, що це його будинок і він його продасть, а ОСОБА_1 йому відповіла, що будинок стане його після її смерті.

Свідок ОСОБА_17 (сусідка) показала, що чула сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Вона говорила, що будинок подарувала відповідачам з умовою, що вони її доглядатимуть.

Свідок ОСОБА_18 (зять позивача) показав, що після смерті чоловіка ОСОБА_1 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь онуків.

Разом з тим, показання свідків в своїй більшості грунтуються на повідомленнях інших осіб, що в силу ч. 2 ст. 90 ЦПК України, не може бути визнано допустмими доказом. Крім того, свідок ОСОБА_13 зазначала, що позивач «перепише будинок онукам», свідок ОСОБА_15 чув, що «позивач відпише онукам хату», свідок ОСОБА_17 зазначала, що «позивач подарувала будинок онукам..», що в свою чергу не може бути, на думку суду, належними і допустимими доказами обставин в межах заявлених позовних вимог, що не стосуються договорів дарування чи іншого виду відчуження майна позивачем ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_4 зазначив, що всі сварки з приводу спірного дідового будинку розпочалися, коли його мама ОСОБА_10 вирішила розподілити з його батьком (третя особа ОСОБА_1М.) житловий будинок по вул. Яблунева, 8 в м. Переяслав-Хмельницький. Дану обставину не заперечували інші учасники справи, зокрема і позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_7

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.22 КпШС УРСР (що діяв на час набуття права власності на спірний будинок) нажите подружжям за час шлюбу майно є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Як вбачається із ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними.

Право спільної сумісної власності на майно набуте у шлюбі виникає у подружжя в силу закону. Зі смертю одного з подружжя припиняється шлюб, але це не тягне за собою припинення права власності на майно другого з подружжя, що залишився живим.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пп.3,4 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом) нотаріуси вчиняють, зокрема такі нотаріальні дії, як видача свідоцтва про право на спадщину та видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

У випадку, коли один із подружжя, який пережив спадкодавця не має бажання отримувати свідоцтво про право власності на частку у майні, придбаному за час шлюбу, з документа, що підтверджує право власності, вбачається, що майно спільне сумісне, то нотаріус не може самостійно визначити склад спадкового майна і має роз’яснити спадкоємцям про необхідність звернення до суду про встановлення факту належності майна спадкодавцю на праві особистої приватної власності.

Таким чином, 1/2 частини житлового будинку №8 по вул.Кузнєцова в м.Переяслав-Хмельницький, автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3; причепу бортовий, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належать ОСОБА_1 як частка у спільній сумісній власності подружжя та не повинні були входити до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_9

Статтею 71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом) передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Представник відповідача ОСОБА_5 посилається на те, що позивачем зазначена заява не подавалась, більш того, нею підписана заява про відмову від частки у спадщині за законом та про відмову від видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частину майна. Зважаючи на те, що позивач знала про розподіл спадкового майна ще з 05.03.2009, просить застосувати до даного спору позовну давність.

Однак, позивач є власником 1/2 частини майна, набутого нею та її чоловіком за час шлюбу, до якого входить: житловий будинок №8 по вул.Кузнєцова в м.Переяслав-Хмельницький Київської області; автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3; причіп бортовий, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в силу вимог закону.

Відмова від належної особі частки в спільній сумісній власності подружжя чинним законодавством не передбачена.

Отримання ОСОБА_1свідоцтва про право власності на частку в спільному подружжя не обмежене в часі, тобто вона в будь - який момент може звернутися до нотаріуса із заявою про отримання спідоцтва про право власності на вже належну їй 1/2 частину спільного майна подружжя.

Зазначення ОСОБА_1 в заяві від 05.03.2009, що вона на видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку не претендує, не є належним підтвердженням встановлення факту належності такого майна спадкодавцю на праві особистої приватної власності, усвідомлення та прийняття такого факту безпосередньо позивачем.

Згідно зі ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Зважаючи на те, що свідоцтва про право власності на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на ім`я відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_19, порушують майнові права позивача ОСОБА_1 в частині права власності на 1/2 частину житлового будинку по вул.Кузнєцова, 8, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область, як частку в спільній сумісній власності подружжя, суд дійшов висновку про визнання зазначених свідоцтв частково недійсними, в частині визначених їм часток по 1/2, яка відповідно до закону має становити по 1/4 частині (зважаючи на рівність часток відповідачів у спадщині та права позивача на 1/2 частину будинку).

При цьому, суд вважає, що визнавати недійсною заяву позивача про відмову від прийняття спадщини від 05.03.2009 для цього є непотрібним, оскільки відмова може бути надана лише щодо спадкового майна, а від належної особі частки в спільній сумісній власності подружжя - чинним законодавством не передбачена.

Оскільки було встановлено, що спірний будинок, причеп бортовий, та автомобіль ВАЗ 2106 є спільним майном подружжя позивача та померлого ОСОБА_9, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок, що видані на ім»я відповідачів, задоволенню підлягають і позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину даного житлового будинку, причепу на автомобіля як частку у спільній сумісній власності подружжя.

Що стосується інших позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ч.2 ст.1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини.

Частиною 5 ст.1274 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. В силу ст.ст. 12, 13 ЦПК України, саме позивач повинен довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Позивач зазначала, що підписала відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь двох онуків, оскільки вони запропонували та зобов»язувалися доглядати її.

Разом з тим, належних та допустимих доказів існування такої домовленості суду не надала, як не надала доказів незадовільного стану свого здоров»я, що потребувало б догляду.

Нотаріус ОСОБА_8 зазначив, що про будь-які умови написання заяви про відмову від спадщини позивачем ОСОБА_1 не зазначалися.

Позивач має повнолітніх працездатних дітей (треті особи у справі), що в сукупності з вимогами ст. ст. 202 та 266 СК України не покладає на онуків (відповідачів у справі) обов»язку утримання бабусі.

Сварки між сторонами та третіми особами з приводу спірного будинку розпочалися після процесу розподілу майна (будинку) між третьою особою ОСОБА_7 (син позивача та батько відповідача ОСОБА_4Г.) та його бувшою дружиною ОСОБА_10 (матір»ю відповідача ОСОБА_10 .Г.).

Все це в сукупності дає підстави суду дійти висновку, що підстав для визнання заяви позивача ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини від 05.03.2009 на підставі ст. 229 ЦК України немає.

Оскільки спадщину після смерті ОСОБА_9 належним чином прийняли відповідачі, позивач та треті особи у встановлений законом порядок та строки відмовилися від прийняття спадщини, судом не встановлено підстав для визнання недійсною відмови позивача від прийняття спадщини, визнавати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка на 1/2 частини житлового будинку, автомобіля і причепу підстав також немає, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.9 Перехідих положень ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.36, 68, 71 Закону України «Про нотаріат», ст. 22 КпШС УРСР, ст.ст. 328, 368, 1218, 1261, 1274, 1275, 1301 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видано державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_4 після смерті 02 листопада 2008 року ОСОБА_9 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Кузнєцова, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, в частині визначеної йому частки 1/2, яка відповідно до закону має становити 1/4 частину.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Кузнєцова, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видано державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_3 після смерті 02 листопада 2008 року ОСОБА_9 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Кузнєцова, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, в частині визначеної йому частки 1/2, яка відповідно до закону має становити 1/4 частину.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Кузнєцова, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Кузнєцова, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку причепу бортового, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_7, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 790 (сімсот дев»яносто) гривень 07 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 790 (сімсот дев»яносто) гривень 07 коп. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складання повного рішення вчинено 24.05.2018.

Суддя Я. І. Керекеза