Постанова № 74343045, 29.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/3373/16-ц

провадження № 22-ц/781/854/18

Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрійської міської радина рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року за позовом Олександрійської міської ради до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року Олександрійська міська радазвернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зобов’язання в трьохмісячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду розробити проект землеустрою по зміні цільового призначення (використання) земельної ділянки площею 0,0605 га за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Культурна, 85, кадастровий номер 3510300000:01:033:0010, з «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (підрозділ 02.01 розділу 02 секції В Класифікатору) на «для будівництва і обслуговування будівель торгівлі» (підрозділ 03.07 розділу 03 секції В Класифікатору) та подати до Олександрійської міської ради на затвердження.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.12.2011 року №266294 належить земельна ділянка, площею 0,0605 га, кадастровий номер 3510300000:01:033:0010, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Культурна, 85, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець. 24.06.2016 року в ході проведення самоврядного контролю цільового використання зазначеної земельної ділянки уповноваженою комісією було складно акт № 8, в якому зафіксовано, що на вказаній земельній ділянці фактично розташований не житловий будинок, а магазин, тобто відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, не змінює цільове призначення (використання) земельної ділянки, не сплачує земельний податок за використання земельної ділянки в комерційних цілях, внаслідок чого міська рада не має можливості отримувати до місцевого бюджету земельний податок.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачем ставить питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що вимога щодо зміни в примусовому порядку цільового призначення земельної ділянки, наданої у власність, суперечить вимогам закону та порушує права та законні інтереси власника земельної ділянки, на якій розташовано приміщення, яке має статус житлового будинку.

Посилаючись на ст.ст. 21, 91 143, 211 Земельного кодексу України, позивач вказує, що для будівництва та експлуатації об’єкта торгівлі на присадибній земельній ділянці необхідно змінити її цільове призначення. Задля цього власник має звернутися до землевпорядної організації та замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. Після розробки проект подається на затвердження до місцевої ради.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Олександрійська міська рада подала суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с.142).

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №266294, виданого 29.12.2011 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №351030001000505, належить земельна ділянка, площею 0,0605 га, кадастровий номер 3510300000:01:033:0010, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Культурна, 81, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.5).

24.06.2016 року комісією в складі заступника начальника управління приватизації, оренди майна та землі ОСОБА_3, головного спеціаліста управління приватизації, оренди майна та землі ОСОБА_4, водія управління справами міської ради ОСОБА_5 складений акт про те, що земельна ділянка за адресою: вул. Культурна, 85 перебуває в приватній власності відповідача з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), державний акт ЯК 266294, фактично на земельній ділянці розміщений не житловий будинок, а магазин (а.с.6).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є фізичною особою-підприємцем, види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.7-8).

Рішенням Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 13.02.2015 року №1590 внесені зміни до додатка до рішення міської ради від 23.01.2015 року №1528 «Про місцеві податки і збори» щодо розміру земельного податку (а.с.11).

За інформацією Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області від 23.09.2016 року №3903/10/1126-1300 відповідач є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Олександрія, вул. Культурна, 85 (а.с. 12).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2016 року №66147541 відповідачу на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: м. Олександрія, вул. Культурна, 85. За довідкою від 13.12.2017 року №1207, виданої головою квартального комітету №3 відповідач дійсно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 91 Земельного кодексу України визначені обов'язки власників земельних ділянок, в тому числі, обов’язок забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» визначене поняття цільового призначення земельної ділянки, яким є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За приписами ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 Земельного кодексу).

За статтею 53 КУпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягне за собою адміністративну відповідальність, однак доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за використання земель не за цільовим призначенням відповідальності позивачем не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд дійшов правильного висновку, що зміна цільового призначення земельної ділянки приватної власності здійснюється за ініціативою власника земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, який розробляється ліцензованою землевпорядною організацією.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, наданої у власність, в примусовому порядку суперечить вимогам закону та порушує права та законні інтереси власника земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, яке має статус житлового будинку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 30 травня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_6