Ухвала суду № 74342738, 21.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2610/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бортницька В.В.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Парсамян А.А.

за участю:

прокурора Шевченко А.Г.

представника власника майна, адвоката Козій С.М.

керуючої санацією ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу керуючої санацією ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліції Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. та накладено арешт на майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3, будівлю комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а, майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Мілове, вул. Міловська, 66, із забороною відчуження або інше розпорядження вказаним майном.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, керуюча санацією ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не містить доказів, підстав чи розумних підозр вважати, що існує зв'язок між майновими комплексами, на які накладено арешт, та групою невстановлених осіб, які за попередньою змовою з посадовими особами ПАТ «КБ «Хрещатик», використовуючи фіктивні підприємства, здійснювали незаконний вивід грошових коштів з указаної банківської установи з метою подальшої їх легалізації, у зв'язку із чим майнові комплекси не відповідають ознакам визначеним ст. 98 КПК України. Додає про відсутність необхідності такого ступеню втручання у права і свободи власника майна.

Також апелянт вказує на те, що власник майна не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим ні у цьому кримінальному провадженні, ні у іншому та не є цивільним відповідачем. Додає про те, що факти викладені в ухвалі суду суперечать обставинам справи.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку суду про те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» з метою заволодіння майном, подано позовну заяву до суду про визнання незаконним набуття ТОВ «Біловодсьький елеватор» права власності та вказує, що незаконність набуття ТОВ «Біловодсьький елеватор» права власності на арештоване майно встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що керуючий санацією неодноразово зверталась до ПАТ «КБ «Хрещатик» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою зняти комбікормовий завод з торгів до вирішення судом питання про недійсність договорів купівлі-продажу, незважаючи на те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» продовжував реалізацію заводу. Додає про недоведеність зв'язку між виводом грошових коштів з ПАТ «КБ «Хрещатик» та поверненням майнових комплексів в межах справи про банкрутство.

У підсумку апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, а слідчий суддя без дослідження матеріалів кримінального провадження дійшов висновку про незаконність рішення Донецького апеляційного господарського суду.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування причин пропуску строку зазначає, що про наявність ухвали слідчого судді стало відомо 16.04.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, про наявність ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 16.04.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 42016000000000686, відомості про яке 16.03.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Заступник начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліції Генеральної прокуратури України Шевченко А.Г. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3, будівлю комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а, майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Мілове, вул. Міловська, 66, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 42016000000000686про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що ухвала слідчого судді не містить доказів, підстав чи розумних підозр вважати, що існує зв'язок між майновими комплексами, на які накладено арешт, та групою невстановлених осіб, які за попередньою змовою з посадовими особами ПАТ «КБ «Хрещатик», використовуючи фіктивні підприємства, здійснювали незаконний вивід грошових коштів з указаної банківської установи з метою подальшої їх легалізації, колегія суддів визнає передчасними, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешт майна.

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що власник майна не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим ні у цьому кримінальному провадженні, ні у іншому та не є цивільним відповідачем.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання автора апеляційної скарги на невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до доданих до клопотання матеріалів, а саме постанови про визнання речовим доказом від 18.01.2018 року, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами, оскільки у ході досудового розслідування встановлено, що майно, про яке йдеться, є предметом злочинного посягання та має значення у кримінальному провадженні речового доказу (а.с. 152-158).

Посилання апелянта на помилковість висновку суду про те, що ПАТ «КБ «Хрещатик» з метою заволодіння майном, подано позовну заяву до суду про визнання незаконним набуття ТОВ «Біловодсьький елеватор» права власності, не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження апелянта про те, що керуючий санацією неодноразово зверталась до ПАТ «КБ «Хрещатик» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою зняти комбікормовий завод з торгів до вирішення судом питання про недійсність договорів купівлі-продажу та недоведеність зв'язку між виводом грошових коштів з ПАТ «КБ «Хрещатик» та поверненням майнових комплексів в межах справи про банкрутство.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що незаконність набуття ТОВ «Біловодсьький елеватор» права власності на арештоване майно встановлена постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017, оскільки питання набуття права власності не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

Посилання автора апеляційної скарги на відсутність правових підстав для накладення арешту, є необгрунтованими, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, з якого вбачається, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

Твердження апелянта про те, що слідчий суддя без дослідження матеріалів кримінального провадження дійшов висновку про незаконність рішення Донецького апеляційного господарського суду, слід визнати непереконливими, оскільки дані твердження носять характер припущень, з урахуванням того, що зазначена ухвала не була предметом розгляду у судовому засіданні суду першої інстанції.

Твердження ОСОБА_2 про невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом самого клопотання, яке, на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта в частині того, що факти викладені в ухвалі слідчого судді суперечать обставинам справи, слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити керуючій санацією ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національної поліції Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. та накладено арешт на майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3, будівлю комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а, майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Мілове, вул. Міловська, 66, із забороною відчуження або інше розпорядження вказаним майном, - залишити без змін, а апеляційну скаргу керуючої санацією ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.