Ухвала суду № 7434038, 22.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-34617/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на постанову господарського суду Київської області від 11 вересня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Опторгсервіс» звернулося в суд з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області з урахуванням змінених вимог про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006 року .

Постановою господарського суду Київської області від 11 вересня 2008 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів за період з 01.12.2005 року по 31.01.2006 року за результатами якої складено акт № № 137-23/33130353 від 27.11.2007 року.

На підставі акту № 137-23/33130353 від 27.11.2007 року Іванівською міжрайонною державною податковою інспекцією в Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000922300/0 та № 0000932300/0 від 14.12.2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Авангард» укладено договір поставки товару № ОПТ-1 від 08.12.2005 року, виконання якого підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та товариством «Лабріс» було укладено договір поставки № Л-9 від 26.12.2005 року, на виконання якого товариство «Лабріс» поставило позивачеві плати печатні. Виконання зазначеного договору підтверджується податковою накладною № 47 від 26.12.2005 року, та видатковою накладною №40 від 26.12.2005 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Податковий кредит позивача був сформова ний на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Лабріс» та податкових накладних виданих ТОВ«Авангард».

За змістом п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.1. п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З встановлених обставин справи судом першої інстанції, вбачається, що податкові накладні виписані ТОВ «Лабріс» містять всі необхідні реквізити, відповідно до вимог зазначених в п.п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції) могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій судом першої інстанції не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

На момент укладення та виконання договору ТОВ «Авангард» та ТОВ «Лабріс» зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, та не були ліквідовано, а тому доводи апелянта, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським зобов’язанням з ТОВ «Авангард» та ТОВ «Лабріс», не заслуговують на увагу.

Вірно зазначено судом першої інстанції з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 Кас України, що згідно постанови господарського суду Київської області від 13.02.2007 року, встановлено відсутність повноважень Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на складання акта по результатам позапланової перевірки ТОВ «Оптторгсервісплюс», а тому спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на недостовірних висновках акту перевірки.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже вони правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а тому податкові накладні, які були видані позивачеві, виписані особою, яка у встановленому порядку зареєстрована як платники податку і підстав вважати їх недійсними у відповідача не було, тому винесені відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 997 564,00 грн., та донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 303 582,00 грн. є неправомірним та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 11 вересня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.12.2009 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Собків Я.М.

Бєлова Л.В.