Вирок № 74340296, 30.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/377/18 Справа № 709/637/17 Категорія: ч. 3 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Семчук А.В.,ОСОБА_2 ОСОБА_3Єльцова В. О., ОСОБА_4Биби Ю. В. ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Черкаської області Павленка В. В. на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, не працює, учасника бойових дій АТО, інваліда третьої групи, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання, з іспитовим строком 3 (три) роки та покладено обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 115 000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_10 в іншій частині відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 125 000 грн. У задоволенні позову ОСОБА_11 в іншій частині відмовлено.

Стягнуто на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 7 551,44 грн.

Запобіжний захід вирішено не застосовувати. Вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 23 серпня 2016 року близько 12:55, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito» (реєстраційний номер T4 AM 0121), рухаючись в напрямку м. Бориспіль по автодорозі Бориспіль-Запоріжжя на території Чорнобаївського району Черкаської області в порушення вимог підпункту ґ) пункту 12.6 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306), рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості руху, а саме зі швидкістю більшою за 115-118 км/год, порушив вимоги підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.3 зазначених правил, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, під час виникнення небезпеки для руху у вигляді автомобіля марки «САЗ 3507» (д.н.з. НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_12, що рухався в попутному напрямку, який він об’єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху, в результаті чого на 134 км + 300 м вказаної автодороги допустив з ним зіткнення, після чого автомобіль марки «САЗ 3507» (д.н.з. НОМЕР_1) перекинувся на дах.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito» (реєстраційний номер T4 AM 0121):

- ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула в кареті швидкої медичної допомоги, а саме згідно з висновком експерта № 03-01/628 від

24 серпня 2016 року причиною смерті стала закрита травма грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що ускладнилась гострою крововтратою та призвела до недокрів’я внутрішніх органів;

- ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув в медичній установі, а саме згідно з висновком експерта № 05-8-02/199 від 30 серпня

2016 року причиною смерті стала травма голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, перелом кісток носа, верхньої щелепи, забоєм-розчавленням головного мозку, крововиливами в тверду та під м’які мозкові оболонки;

- ОСОБА_15 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв’язку з небезпекою для життя, а саме згідно з висновком експерта 05-8-01/373 від 27 жовтня 2016 року отримав закриту травму живота з розривом селезінки, печінки, брижі сигмовидної кишки, великого сальника, що ускладнилось внутрішньочеревною кровотечою;

- ОСОБА_16 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я, а саме згідно з висновком експерта № 02-01/153 від

27 січня 2017 року отримав перелом кісток тазу справа, перелом куприка;

- ОСОБА_17 отримала тілесні ушкодження, а саме згідно з висновком експерта № 02-01/280 від 16 лютого 2017 року отримала травму грудної клітки з переломом ребер зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я; травму голови зі струсом головного мозку, садна обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_18 отримала тілесні ушкодження, а саме згідно з висновком експерта № 02-01/281 від 16 лютого 2017 року отримала закриті переломи кісток обох передпліч, відкриті переломи п’ясних кісток лівої кисті, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я; травму голови зі струсом головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням наслідків у виді загибелі ОСОБА_13, ОСОБА_14, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_15 та спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.02.2018 р. та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі вимог ст. 75 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання, виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Вказує, що обвинуваченому ОСОБА_7 інкриміновано вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами, тобто особи, які вчинили такий злочин, мають нести суворе покарання. Однак, суд зазначені вимоги закону в достатній мірі не врахував та дійшов хибного переконання, що виправлення винного можливе за умови застосування положень ст. 75 КК України без реального відбування покарання.

Зазначає, що судом не в повній мірі враховано обставини, що істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, та наслідки, які настали від його вчинення. При призначенні покарання суд врахував позитивні характеризуючі дані обвинуваченого, як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7, а саме те, що він є учасником бойових дій, та його участь у проведенні антитерористичної операції. Вважає, що ці обставини жодним чином не знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення та його наслідків.

Враховуючи положення ст. 3 Конституції України, згідно з яким людина, її життя та здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю, вважає, що застосування судом ст. 75 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком є недоцільним, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення загинуло дві особи молодого віку - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, тобто наслідки є непоправними.

Крім того, з вироку суду вбачається, що судом першої інстанції за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Вказує, що суд першої інстанції застосував положення ст. 75 КК України не тільки до основного виду покарання, а і до додаткового виду покарання, таким чином звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Разом з тим, ст. 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців ), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Таким чином, суд призначив покарання, невідповідне тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 подала заперечення, в яких просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Змінити вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року в частині застосування ст. 75 КК України до основного виду покарання, а саме: призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, покарання у виді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та звільнити ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування лише основного покарання з іспитовим строком, встановивши іспитовий строк 3 роки. В решті вирок просить залишити без змін.

Указує, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 вірно враховано пом'якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, адже обвинувачений визнав вину у інкримінованому йому злочині; надав покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, а також, що обвинувачений вибачився перед потерпілими та співчуває батькам загиблих.

Зазначає, що всі потерпілі у кримінальному провадженні, окрім родини ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не мають претензій до обвинуваченого та відмовились від подання цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, й просили суд при визначенні покарання ОСОБА_7 не направляти його у місця позбавлення волі. При прийнятті рішення щодо покарання ОСОБА_7 просить врахувати пом’якшуючі обставини, а вирок суду першої інстанції змінити лише в частині застосування ст. 75 КК України до основного покарання. Вказує, що саме покарання з іспитовим строком буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та відшкодування моральної шкоди родині ОСОБА_11.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені. Заявив клопотання про дослідження обставин, які характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_19 заперечили проти апеляції прокурора, просили її відхилити. Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється у вчиненому. Вказали, що не заперечують стосовно збільшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, однак просять залишати чинними положення ст. 75 КК України відносно основного покарання.

Потерпілі ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_16. в судове засідання не з’явилася, повідомивши в телефонограмах № 1380, 1381, 1382, 1383, 1384 від 28.03.2018 р. про розгляд справи без їх участі.

Потерпіла ОСОБА_10 в телефонному режимі (телефонограма № 1379 від 23.03.2018) повідомила, що вона і ОСОБА_11 не бажають приймати участь при розгляді апеляційної скарги прокурора відносно ОСОБА_7, просили розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

За клопотанням прокурора та згодою інших учасників судового провадження у судовому засіданні були досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, українець, громадянин України, раніше не судимий (Т-2, а.с.м.п. 93-94); є учасником бойових дій (Т-2, а.с.м.п. 95) та перебував у складі підрозділу батальйону спеціального призначення при ГУМВС України в Дніпропетровській області (Т-2, а.с.м.п. 98); за місцем проживання характеризується позитивно (Т-2, а.с.м.п. 105); у лікарів нарколога чи психіатра на обліку не перебуває (Т-2, а.с.м.п. 107, 109); згідно з даними довідки заступника начальника ГУ МВС України в Луганській області ОСОБА_21 у період з 12.12.2014 по 01.06.2015 ОСОБА_7 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (Т-2, а.с.м.п. 110); був нагороджений Почесною грамотою та Подякою від Таращанської районної ради (Т-2, а.с.м.п. 115-116); згідно з даними виписки медичної карти із історії хвороби стаціонарного хворого № 14627/1329 ОСОБА_7 у період з 21.10.2016 р. по 31.10.2016 р. перебував на лікуванні в КЗ Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» ортопедо-травматологічний центр з діагнозом: уламковий перелом ІІ-ІV п’ясних кісток правої кисті (Т-2, а.с.м.п. 113-114); згідно даних виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8346 Українського Державного медико-соціального центру ветеранів війни ОСОБА_7 у період з 14.12.2016 р. по 06.01.2017 р. був госпіталізований в неврологічному відділенні з діагнозом: стан після уламкового перелому ІІ-ІV п’ясних кісток правої кисті (23.08.2016 р.), лікований МОС (24.10.2016р.) Посттравматична контрактура пальців правої кисті (Т-2, а.с.м.п. 112).

Також за клопотанням захисника ОСОБА_9 була досліджена довідка від 23 травня 2018 року ТОВ «АЗС-Сервіс» про те, що ОСОБА_7 з 05 травня 2018 року працює в цьому товаристві на посаді охоронця. Також була досліджена копія квитанції від 18 травня 2018 року про перерахування ОСОБА_7 суми 2 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив обставини злочину, дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, давши його діянню правильну кваліфікацію, що ніким з учасників процесу не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, в якості обставин, що пом'якшують покарання, судом вірно враховано, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; враховано часткове усунення заподіяної шкоди та вірно взято до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

Суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого; позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, приймав участь у проведенні антитерористичної операції, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також думки потерпілих, які не наполягали на призначенні йому покарання, пов’язаного з реальним позбавленням волі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що в цьому випадку, враховуючи необережний характер злочину, щире каяття обвинуваченого; позиції потерпілих, які не подавали апеляційних скарг; відсутність попередніх судимостей у обвинуваченого, його позитивну характеристику, наявність у нього на даний час постійного місця роботи; часткове відшкодування шкоди потерпілим, в тому числі в ході судового розгляду провадження, на думку колегії суддів, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням не виглядає безальтернативно необхідним. Колегія суддів вбачає, що виправлення засудженого можливе без відбування основного покарання.

Стосовно ж додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів погоджується з позицією прокурора, вбачаючи що призначення цього покарання на строк 1 рік явно не відповідає необхідності забезпечення превентивної функції покарання у ситуації, коли наслідками вчинення злочину є загибель двох осіб і травмування ще кількох людей. Тому колегія суддів вбачає, що це покарання має бути посилене до максимально можливого строку його застосування відповідно до положень КК України.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_7 М призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбування призначеного йому судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, а також з покладенням на останнього обов'язків відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції положення ст. 75 КК України застосував не тільки до основного виду покарання, а й до додаткового виду покарання, звільнивши таким чином ОСОБА_7 від відбування обох цих покарань.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням з ухваленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 405, п. 3, ч. 1 ст. 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

Постановити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, а також з покладенням на нього згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Копії вироку вручити сторонам провадження.

Головуючий :

Судді :