Рішення № 74338091, 30.05.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2218/17

Пр. 2/621/195/18

Рішення

іменем України

30 травня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53349,00 грн. за кредитним договором № б/н від 28.08.2012 та судовий збір у розмірі 1600,00 грн., посилаючись на те, що 28.08.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач 28.08.2012 отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов’язання за договором не виконав і станом на 31.08.2017 має заборгованість у сумі 53349 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 4785,49 грн. – заборгованість за кредитом; 42346,89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2516,62 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з’явився, раніше надав до суду заяву з проханням розгляду справи без його участі. Позов підтримує та не заперечує проти прийняття заочного рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених в письмовому клопотанні, в якому просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які особи, які беруть участь у справі посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.08.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач 28.08.2012 отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язані вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту, надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання Банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до усіх без виключення послуг Банку.

Відповідачем 28.08.2012 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві від 28.08.2012р. зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку в письмовому вигляді, пам’ятку клієнта, що засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Згідно до анкети-заяви Відповідач зобов’язався в подальшому знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку www.privatbank.ua.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, анкета-заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають Договір про надання банківських послуг.

З Тарифу обслуговування кредитних карт «Універсальна», вбачається детальні характеристики пільгового періоду, базової % ставки в місяць, обов’язкового платежу, пені за несвоєчасне погашення кредиту та штрафів.

В період дії вищенаведеного Кредитного договору від 28.08.2012 року Банк видав відповідачу кредитну картку № 5211537318885030 зі строком дії до квітня 2016 року.

Взяті на себе зобов’язання по договору № б/н від 28.08.2012 Банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов’язання за договором № б/н від 28.08.2012 виконував не в повному обсязі.

Так, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом: 25.09.2014 року, 29.10.2014 року, 25.11.2014 року, 26.12.2014 року на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 31.08.2017 має заборгованість у сумі 53 349 грн. 00 коп., яка складається з наступного:

-4785,49 грн. – заборгованість за кредитом;

-42346,89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

-500 грн. – штраф (фіксована частина);

-2516,62 грн. – штраф (процентна складова).

Ці обставини підтверджуються розрахунком, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника

повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі та структурних складових, які будуть визначений судом нижче.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша, третя статті 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом 25.09.2014 року, 29.10.2014 року, 25.11.2014 року, 26.12.2014 року.

Крім того, в період дії вищенаведеного Кредитного договору від 28.08.2012 року Банк видав відповідачу кредитну картку № 5211537318885030 зі строком дії до квітня 2016 року.

Оскільки, відповідач сплачував заборгованість за кредитом у визначені вище дати, то кожного разу перебіг позовної давності переривався, визнанням відповідачем боргу, та починав перебіг заново.

Таким чином, по-перше, враховуючи останню дату погашення заборгованості, по-друге, строк дії картки, - Банком не пропущена загальна позовна давність у три роки за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по пені у розмірі 3 200,00 грн. станом на 31.08.2017 року за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню в межах останніх дванадцяти місяців перед зверненням Банку до суду, виходячи з наступного.

Так, пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14.

Відповідач відповідно до його заяви просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, а також застосувати наслідки спливу позовної давності, визначені у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Позивач звернувся до суду з позовом 30.09.2017 року засобами поштового зв’язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором кредиту підлягають задоволенню з 30.09.2016 року по 31.08.2017 року (дата зазначена позивачем у позові).

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1 200 грн. та обраховувалась згідно даних, які містяться в Розрахунку заборгованості (30.09.2016 року 100 грн.+ 31.10.2016 року 100 грн. +30.11.2016 року 100 грн.+ 31.12.2016 року 100 грн.+ 31.01.2017 року 100 грн.+ 28.02.2017 року 100 грн.+ 31.03.2017 року 100 грн.+ 30.04.2017 року 100 грн.+ 31.05.2017 року 100 грн.+ 30.06.2017 року 100 грн.+ 31.07.2017 року 100 грн.+ 31.08.2017 року 100 грн.).

При цьому, суд вважає, що п. 1.1.7.31. Умов в частині застосування терміну позовної давності тривалістю п’ятдесят років, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки – пені, штрафів за договором складають п’ятдесят років.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31. яких установлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, не містять підпису відповідача. При цьому, з наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, суд не вбачає, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим, Умови щодо збільшення терміну позовної давності до п’ятдесяти років не можна

вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.03.2015 року по справі № 6-16цс15.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2 516,62 грн. (процентна складова), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів, а саме: 500,00 грн. - штраф(фіксована частина); 2516,62 грн. – штраф (процентна складова) за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що відповідач допускав порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач вже нараховував відповідачу пеню.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 31.08.2017 року у сумі 48 332 грн. 38 коп., яка складається з наступного:

-4785,49 грн. – заборгованість за кредитом;

-42346,89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1200,00 грн. – заборгованість за пенею.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно (90,60 %) до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 256-258, 261, 264, 267, 526, 527,530, 549, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії ММ номер 485207, виданий Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 15.03.2000, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.08.2012 у розмірі 48 332 (сорок вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 38 коп. на рах. № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії ММ номер 485207, виданий Зміївським РВ УМВС України в Харківській області 15.03.2000, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1449 (одна тисяча чотириста сорок дев’ять) грн. 60 коп. на рах. № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення складено 30.05.2018 року.

Суддя В.В. Шахова