Рішення № 74338080, 22.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/10535/16-ц

н/п 2/640/97/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р.

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Гончарові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до Ємел»янова ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Ємел»янова ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про визнання дій Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів , -

встановив:

06.07.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до Ємел»янова ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 39326 , 07 грн. за кредитним договором б/н від 18.12.2013 року та судових витрат у розмірі 1378 гривень.

В обґрунтування позову представник Банку вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.12.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і станом на 12.06.2016 року має заборгованість на загальну суму 39326 , 07 грн., яка складається з наступного:7840, 46 грн.заборгованість за кредитом; 26988, 69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2148, 06 заборгованість за пенею та комісією ; 500 грн. штрафи (фіксована частина) та 1848, 86 грн. штраф (процентна складова), що і стало підставою для захисту порушених прав.

17.10.2016 року від Ємел»янова ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про визнання дій Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав , що 18.12.2013 року він прийшов до відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , де мав намір здійснити переказ грошових коштів, проте працівник банку ввела його в оману та надала неповну та невідповідну інформацію стосовно характеру та умов надання послуг ОСОБА_3, однак підписав анкету-заяву про приєднання к Умовам та Правилам про надання банківських послуг в Приват Банку. Через деякий час працівники Банку почали телефонувати на мобільний телефон Ємель»янова з вимогою повернення боргу та зі сповіщенням збільшення заборгованості . З 2014 року Ємел»янов часто хворів та матеріальний стан погіршувався, одного разу при розмові з банком близький друг почув розмову та запропонував допомогу у вирішенні питання з банком надавши Ємел»янову 20000 гривень для погашення боргу , проте коли сума була переведена через термінал Приват Банку , термінал ніякого чеку не видав , з цього часу дзвінки припинились , але згодом він отримав ухвалу про відкриття провадження за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до Ємел»янова ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте зазначає , що кредитний договір укладений всупереч вимогам ст.ст. 1-1; п.4) ч.1 ст. 4; ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», п. 1) ч. 1 ст. 1; п.4) ч.1 ст.4; ст.ст. 6; 1 1; ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.п.2.1.; 2.2.; 2.4. гл.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, ст.ст.4; 6; ч.2 ст.627; ст.ст.631; 632: ч.1 ст.638: 1054: ч.1 ст. 1055; ч.ч.1;2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.61 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 14; 24 ЗУ «Про захист персональних даних», ст.56 ЗУ «Про Національний банк України», п.5 р.1, п.п.1.1.; 1.7.; 1.19.; п.1.; п.п.2.1.; 2.9. п.2 р. ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Національного Банку України №174 від 01.06.2011 року., у зв»язку з вищевикладеним просив визнати дії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України, стягнути безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 12390 грн. 21 коп., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 гривень у зв»язку з душевними стражданнями внаслідок протиправних дій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по відношенню до Ємел»янова С.В., що і стало підставою для звернення до суду з зустрічним позовом.

У судове засідання представник Банку з'явився, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити , стосовно зустрічного позову просив суд відмовити у його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю.

Ємел»янов ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, просив відмовити у задоволенні заявлених до нього Банком позовних вимог в повному обсязі та зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні на клопотання Ємел»янова ОСОБА_2 були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що так само є боржниками ОСОБА_3, підписували анкети-заяви, при внесенні коштів в термінал Банку не отримували квитанцій та їм телефонували представники Банку з погрозами у випадку не повернення кредиту. З дослідженого відеодиску вбачається, що невідомі особи телефонували відповідачу та вимагали повернення кредиту, поводили себе зухвало, представлялися родичем відповідача.

Вивчивши позов Банку та зустрічний позов Ємел»янова ОСОБА_2, вислухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами докази і інші матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до Ємел»янова ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову Ємел»янова ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про визнання дій Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів – відмовити у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18.12.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що, підписавши цю анкету-заяву, Клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.a-bank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають Договір банківського обслуговування.

Відповідач був ознайомлен з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", та "Тарифами Банку", і погодився з ними, що підтверджується його особистим підписом на заяві.

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в порядку діючого законодавства, своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПАТ "Акцент-Банк".

Вказане свідчить про те, що при укладенні договору приєднання особа, що приєднується до виконання Умов та Правил надання банківських послуг не в змозі у іншій спосіб ніж підписання анкети-заяви (згоди на виконання згаданих умов) підтвердити своє ознайомлення із згідними умовами та правилами, розуміння вказаних умов та правил та згоду і необхідність щодо їх виконання. В іншому випадку (не ознайомлення, не усвідомлення чи нерозуміння певних положень "Умов та Правил", незгоду з певними положеннями "Умов та Правил", небажання їх виконання) договір приєднання не може бути укладеним, що випливає із приводи вказаного договору (ст. 634 ЦК України).

Зважаючи на вказане, сторону, що приєдналась слід вважати такою, що ознайомлена із Умовами та Правилами, до яких вона приєднується, усвідомлює їх та погоджується їх виконувати. В іншому випадку заява-анкета при приєднання до договору нею не підписується та договір відповідно не укладається.

Однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору, а сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, вибрати на власний розсуд контрагента, про що говорить ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь- якому елементі правочину.

Як роз'яснено в п. п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Виходячи з положень ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Навідміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як встановлено судом, при укладенні договору про надання послуг сторони добровільно дійшли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, щодо ціни, порядку оплати, тощо.

Твердження позивача, що на момент підписання анкети-заяви він був введений в оману, оскільки не отримав достатньої інформації про обсяг послуг, які мають бути надані за договором, а тому, укладаючи договір помилявся щодо природи укладеного договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем не надано доказів та не вказано суду на наявність обману, що за твердженням Ємел’янова С.В. мав місце при укладенні договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 625 та ст. 1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.

Отже, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто кредитного договору, та ст.ст. 1049,1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов'язків позичальника, а отже ним було порушено умови кредитного договору, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків, комісії та штрафу.

Однак, відповідно до ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. При порушенні позичальником строків виконання зобов'язання позивачем була застосована подвійна цивільно-правова відповідальність одного й того ж виду.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дані положення також викладені в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, а тому, вимоги позивача щодо стягнення штрафу (заборгованості за пенею та комісією, а також штраф процентна складова ), не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того , що нарахована позивачем пеня - це є не що інше як неустойка , так як, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином позовні вимоги до відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 35329,15 гривень (7840, 46 грн. заборгованості за кредитом + 26988, 69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом + 500 грн. штраф фіксована частина).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже , по справі відсутні належні та допустимі докази у розумінні ст.ст.76 – 80 ЦПК України про те, що спірний договір укладено під впливом обману.

Стосовно ствердження Ємел»янова, що кредитний договір від 18.12.2013 року укладений без додержання норм чинного законодавства спростовується матеріалами справи, оскільки не були порушені норми матеріального права, які регламентують виникнення між сторонами правовідносин.

Стосовно ствердження про перерахування 20000 гривень на погашення заборгованості через термінал, суд ставиться критично, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

У зв»язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Ємел»янова ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про визнання дій Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 215, 549, 626, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 76, 141, 244-245, 259 ЦПК України, -

В и р і ш и В:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» до Ємел»янова ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зЄмел»янова ОСОБА_2 21.07.1962 року народженння, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 Банку «Приватбанк» (р/р № 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.12.2013 року в сумі 35329,15 грн (тридцять п»ять тисяч триста двадцять дев»ять гривень п»ятнадцять копійок ) та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім ) гривень у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Ємел»янова ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» про визнання дій Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» з надання фінансових послуг такими , що не відповідають вимогам чинного законодавства України та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду та в порядку ст. 354 ЦПК України

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2018.

Суддя Д.В. Нев'ядомський