Рішення № 74337998, 30.05.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/1675/17

Пр. 2/621/110/18

Рішення

іменем України

30 травня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41947, 47 грн. за кредитним договором від 18.12.2007 р., посилаючись на те, що 18.12.2007 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у встановленому розмірі. Відповідач не надав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, відповідач зобов’язання за договором не виконав і станом на 31.05.2017 має заборгованість у сумі 41947 грн. 47 коп., яка складається з наступного: 2206,47 грн. – заборгованість за кредитом; 33529,31 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3738,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1973,69 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з’явився, в позові та окремій заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій просив застосувати наслідки пропуску позовної даності за спірними правовідносинами, надавши відповідну письмову заяву.

У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Відповідно до п. 9 Розділу 13 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язані вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майне, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певне: дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту, надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг та Тарифами.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (втому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень ОСОБА_3 та Правил надання Банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує ОСОБА_3 та Правила надання банківських послуг (далі - ОСОБА_3 та Правила).

Тобто, Правила та ОСОБА_3 є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до усіх без виключення послуг Банку.

Відповідачем 18.12.2007 року було підписано Заяву про приєднання до ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг.

У даній Заяві від 18.12.2007 р. зазначено, що підписавши цю Заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та Пам’яткою, які разом з цією заявою складають договір про надання банківських послуг.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами та Пам’яткою складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. ОСОБА_3 регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. вищевказаного Витягу з ОСОБА_3 та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Відповідно до довідки, виданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 4149605369562251, 4149605358295566, 4149437407127354, 4149437806167423, 5211537447859328, 51687551007385547, з терміном дії останньої до квітня 2021 року.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», за умовами останньої банком було видано поновлювальну кредитну карту з пільговим періодом - до 30 днів, зі строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, базова відстокова ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) – 3,0%. Розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, проте не менш 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

Взяті на себе зобов’язання по договору від 18.12.2007 Банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов’язання за договором виконував не в повному обсязі.

Так, згідно виписки по картковому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 почав здійснювати погашення боргу за кредитом 14.01.2008 року та останнє погашення відбулось 28.02.2014 року.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором за відповідачем станом на 31.05.2017 рахується заборгованість у сумі 41947 грн. 47 коп., яка складається з наступного: 2206,47 грн. – заборгованість за кредитом; 33529,31 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3738,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1973,69 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі — не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи Банк надав позичальнику кредитні кошти 18.12.2007 року з

видачею кредитних карток строком дії останньої до квітня 2021 року, при цьому з позовом до суду звернувся 05.08.2017 року.

Оскільки остання кредитна картка була видана відповідачу строком дії до квітня 2021 року, а з позовом до суду Банк звернувся 05.08.2017 року, то суд дійшов висновку про те, що Банк не пропустив строк звернення до суду з вимогами щодо повернення кредиту в цілому.

При цьому, суд зазначає, що одночасно Банк частково пропустив трирічний строк позовної давності стосовно щомісячних платежів за вимогами про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.

Так, згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», за умовами останньої строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, з 26 числа місяця, наступного за звітнім у Банка починав перебіг трирічний строк позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом починаючи з 14.01.2008 року, а останній платіж був здійснений 28.02.2014 року.

Оскільки, відповідач сплачував заборгованість за кредитом у визначені вище дати, то кожного разу перебіг позовної давності переривався, визнанням відповідачем боргу, та починав перебіг заново, таким чином, враховуючи останню дату погашення заборгованості відповідачем, Банком пропущена загальна позовна давність у три роки стосовно щомісячних платежів до червня 2014 року включно за вимогами про повернення кредитних коштів та процентів, а також за додатковими вимогами (стягнення неустойки), за користування кредитом за період з 18.12.2007 року по 04.08.2014 включно.

За щомісячним платежем за червень 2014 року у Банка починав перебіг трирічний строк позовної давності 26 числа наступного за цим місяця, тобто 26 липня 2014 року та закінчувався цей трирічний строк відповідно 26 липня 2017 року включно, проте з позовом Банк звернувся 05.08.2017 року. Таким чином, права Банку підлягають захисту починаючи з щомісячного платежу за липень 2014 року, оскільки починаючи з цього щомісячного платежу трирічний строк позовної давності пропущений не був.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задовленні позову про стягнення заборгованості за період з 18.12.2007 року до щомісячного платежу червня 2014 року включно, у зв’язку з пропущенням позовної давності.

Отже, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості повинен бути здійснений починаючи з щомісячного платежу за липень 2014 року.

Згідно ч.ч. 2-5 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд листом від 18.05.2018, сприяючи позивачу в реалізації ним прав щодо подачі доказів згідно ст. 12 ЦПК України, запропонував надати новий розрахунок заборгованості за договором від 18.12.2007 за останні три роки перед звернення до суду з позовом з обґрунтуванням кожної складової суми заборгованості.

21.05.2018 року на адресу суду надійшов лист від позивача, в якому він зазначив, що надати такий розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин.

Суд зазначає, що обов’язок доведення суми заборгованості, в тому числі, за певний період, покладається саме на позивача. Подаючи позов до суду Банк надав розрахунок заборгованості відповідача

за період з 18.12.2007 року по 31.05.2017 року включно, тобто у Банка була можливість, в тому числі, і технічна для подачі такого письмового доказу. Проте подача нового розрахунку за певний період, а саме за останні три роки перед зверненням до суду, для Банку вже виявляється не можливою, незважаючи на те, що в структурі такого Банку працює не один юрист і бухгалтер.

Враховуючи викладене, суд визнає повідомлені у листі Банку від 21.05.2018 причини ненадання нового розрахунку заборгованості не поважними і розглядає справу за наявними в ній доказами.

Так, суд дійшов висновку про застосування позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача по справі і захисту прав Банку починаючи з щомісячного платежу за липень 2014 року.

Проте, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за період з 18.12.2007 року по 31.05.2017 року не можливо достовірно відокремити суму заборгованості за тілом кредиту з липня 2014 року по 31.05.2017 року, та достовірно констатувати, що заборгованість за тілом кредиту за цей період складає 2206, 47 грн., як про це зазначає позивач, оскільки: по-перше, така сума заборгованості за тілом кредиту розрахована за період з 18.12.2007 року по 31.05.2017 року; по-друге, відповідачем за вказаний період з кредитної картки знімались певні суми та навпаки вносились - для погашення заборгованості; по-третє, ті суми, які вносились відповідачем, за певним порядком пропорційно зараховувались Банком на погашення боргу за кредитом, при цьому методика, алгоритми та формули такого пропорційного зарахування матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що з наданого Банком розрахунку не можливо відокремити за період з липня 2014 року по 31.05.2017 року заборгованість за тілом кредиту, то, як наслідок, не можливо саме за цей період відокремити інші складові заборгованості, такі як проценти, пеню та комісію, а також штраф (процентна складова).

Крім того, створення доказів у вигляді нового розрахунку заборгованості не є функцією, яка притаманна суду, натомість завданням суду є, зокрема, оцінка доказів, які подаються саме учасниками справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за період з липня 2014 року по 31.05.2017 за недоведеністю вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, пенею, а також штрафом (процентна складова).

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. як фіксованої частини, суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що нарахування штрафу, як заходу цивільно-правової відповідальності, у конкретній фіксованій сумі не ґрунтується на вимогах вище веденої норми права та визначення такого виду інституту неустойки – як штраф.

Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 500 грн. як фіксованої частини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з їх необґрунтованістю.

При цьому, суд вважає, що п. 1.1.7.31. ОСОБА_3 в частині застосування терміну позовної давності тривалістю п’ятдесят років, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.7.31. ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки – пені, штрафів за договором складають п’ятдесят років.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31. яких установлено позовну давність тривалістю в п’ятдесят років, не містять підпису відповідача. При цьому, з наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог, суд не вбачає, що саме ці ОСОБА_3 розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що ОСОБА_3 містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі ОСОБА_3, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника від 18.12.2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим, ОСОБА_3 щодо збільшення терміну позовної давності до п’ятдесяти років не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18.12.2007 року.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.03.2015 року по справі № 6-16цс15.

Питання щодо розподілу судових витрат суд здійснює відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 254, 256-258, 259, 261, 267, 509, 526, 530, 549, 610, 634, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 30.05.2018 року.

Суддя