Постанова № 74336966, 23.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5687/17 Номер провадження 22-ц/786/1053/18Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Кузнєцової О.Ю.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача - адв. ОСОБА_3

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2018 року (повний текст складено 12 березня 2018 року)

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення сплаченого авансу та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що у 2014 році ОСОБА_4 запропонував їй купити частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, при цьому представився особою, яка діє за довіреністю від імені та в інтересах власника даної частини будинку, ОСОБА_5

Зазначає, що в подальшому вона оглянула запропонований об'єкт нерухомості та надала свою згоду на його купівлю за ціною 16000,00 дол. США, між ними було досягнуто домовленості, що, як тільки відповідач підготує за свій рахунок документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості, то за участі нотаріуса та власника житла відбудеться укладання договору купівлі-продажу.

Вказує, що 28.07.2014 р. вони з відповідачем уклали усний попередній договір, згідно з яким позивач передала відповідачу суму грошей в розмірі 1000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.07.2017 р. становить 25944,00 грн., в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу, який вони повинні були укласти у майбутньому. На підтвердження даної попередньої домовленості та передачу грошових коштів ОСОБА_4 було власноруч складено письмову розписку.

Зазначає також, що відповідач своїх обовязків за попереднім договором не виконав, необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної нерухомості не підготував, а тому основний договір укладено не було. Грошові кошти, які були передані позивачем відповідачу на виконання умов усного попереднього договору, ОСОБА_2 вважає авансом, при цьому на її вимогу відповідач добровільно не повернув їх, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Вважає, що неправомірними діями відповідача їй була спричинена значна моральна шкода, яку позивач оцінює в 10000,00 грн.

На підставі наведеного прохала стягнути на її користь з відповідача грошові кошти, передані йому в якості авансу в сумі 25944,00 грн. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., що разом становить 35944,00 грн., вирішити питання судового збору.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення сплаченого авансу та відшкодування моральної шкоди, відмовлено в повному обсязі.

З вказаним рішенням не погодилась позивач, яка в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що розписка від 28.07.2014 року, підписана особисто ОСОБА_4, що відповідає вимогам цивільного законодавства, та грошові кошти передавались позивачем саме відповідачу. При цьому, ОСОБА_4 не повернуто аванс у зв'язку із неукладенням основного договору, тобто не виконано грошове зобов'язання.

Зазначає, що в ході судового розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження та є доведеними.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 прохав залишити рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

В обґрунтування доводів відзиву вказує, що він не є власником житла, яке мала намір придбати позивач. При цьому, власник цього житла ОСОБА_6 не уповноважував його на здійснення продажу вказаного майна та не видавав довіреності чи інших документів на підтвердження відповідних прав та обов'язків щодо такого продажу.

Окрім того, зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не вчинила дій щодо залучення до участі у справі ОСОБА_6

Зазначає, що в наданій позивачем розписці, ОСОБА_4 лише підтвердив факт отримання ОСОБА_5 авансового платежу від ОСОБА_2 за намір продати останній квартиру.

У судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та прохали її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 28.07.2014 року було складено розписку, згідно якої ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 аванс в сумі 1000,00 дол. США за продаж частини будинку по АДРЕСА_1, до 01.09.2014 року. Розписка засвідчена підписом із зазначенням його власника ОСОБА_9 Також у ній вказано, що гроші отримав ОСОБА_4 (а.с.7).

Згідно актового запису №144, складеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського МУЮ, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 одружились 26.06.2015 року, прізвище після реєстрації шлюбу у подружжя: «ОСОБА_8» (Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1, а.с.3).

ОСОБА_2 було написано заяви про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.190 КК України на ім'я т.в.о. начальника відділення поліції в Подільському районі м. Полтави від 14.11.2014 року (а.с.8-9) та на ім'я Генерального прокурора України Луценка Ю.В. від 15.11.2014 року (а.с.11-13).

Як убачається з відповіді т.в.о. начальника відділення поліції в Подільському районі м. Полтави І.М. Рудь №8/5510 від 15.10.2014 року, по зверненню позивача Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області проведено перевірку. В ході розгляду матеріалу ознак кримінального правопорушення не встановлено, запропоновано вирішити спірні питання шляхом подачі відповідного позову (а.с.15).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що з аналізу змісту розписки не можливо достовірно встановити хто отримав грошові кошти від позивачки, при цьому належних та допустимих доказів про укладення між сторонами попереднього договору матеріали справи не містять та відповідач не є власником об'єкту нерухомості стосовно якого виникли спірні правовідносини, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відсутні.

Такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2014 року було складено розписку, згідно якої позивач ОСОБА_2 сплатила кошти - аванс в сумі 1000,00 дол. США за продаж частини будинку у м. Полтаві по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_9

При цьому, згідно пояснень ОСОБА_2 та доводів, зазначених нею в позові, вона вважає, що 28.07.2014 року між нею та ОСОБА_12 було укладено усний попередній договір щодо купівлі-продажу у майбутньому вказаного об'єкту нерухомості.

Разом із тим, як убачається з наведених вище положень закону, попередній договір необхідно укладати у формі, яка встановлена для основного договору, яким є договір купівлі-продажу житлового будинку, тобто у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Проте, вказаних вимог закону сторонами дотримано не було, а тому колегія суддів приходить до висновку, що сторонами не було укладено попереднього договору щодо продажу частини будинку у м. Полтаві по АДРЕСА_1.

Окрім того, ОСОБА_4 не є власником вказаного нерухомого майна, матеріали справи не містять довіреності на його ім»я від ОСОБА_9, якою б останній уповноважував відповідача на вчинення будь-яких дій щодо належному йому будинку, а тому відповідач не міг виступати стороною попереднього договору.

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було укладено попереднього договору, також відсутні відомості про виникнення між сторонами правовідносин зобов'язального характеру, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність факту, що спірні грошові кошти є авансом.

При цьому, аналізуючи зміст спірної розписки, необхідно зазначити, що в ній чітко не зазначено, хто саме отримав грошові кошти. Так, зі змісту розписки від 28.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 аванс в сумі 1000,00 дол. США за продаж частини будинку по АДРЕСА_1, до 01.09.2014 року, розписка засвідчена підписом із зазначенням його власника ОСОБА_9 При цьому в нижній її частині вказано, що гроші отримав ОСОБА_4

Показання допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, колегія суддів не може вважати належними та допустимими доказами на підтвердження доводів позивача про достовірність факту отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 авансу, з урахуванням положень ч.2 ст.78 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що розписка від 28.07.2014 року підписана особисто ОСОБА_4, що відповідає вимогам цивільного законодавства, та грошові кошти передавалися позивачем саме відповідачу, який не виконав грошове зобов'язання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розписка не є письмовою формою договору завдатку (авансу), а лише борговим документом, що підтверджує факт передачі грошових коштів у визначеному розмірі із зазначенням строку її повернення.

Інші доводи апеляційної скарги судом до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на нормах права, а лише зводяться до незгоди з судовим рішення та переоцінки доказів.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2018 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.М. Бондаревська

/підпис/ О.Ю. Кузнєцова

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун