Постанова № 74335802, 29.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2097/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу , -

суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП в Рівненській області) про визнання протиправними та скасування наказів від 31.08.2017 №882 та від 29.09.2017 № 219 о/с з урахуванням змін, внесених наказом від 04.12.2017 № 269 о/с, поновлення на службі в Національній поліції на посаді старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 29.11.2017 та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в

Рівненській області від 31.08.2017 № 882 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_2.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 29.09.2017 №219о/с з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 04.12.2017 № 269о/с.

Поновлено ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на службі в Національній поліції на посаді старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області із 30.11.2017.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вул.Хвильового, 2, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код 40108761) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.11.2017 по 16.02.2018 в сумі 21 563,05 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят три гривні п'ять копійок).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на службі в Національній поліції з 30.11.2017 та в частині стягнення із Головного управління Національної поліції в Рівненській області (вул.Хвильового, 2, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код 40108761) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 8 325,00 грн. (вісім тисяч триста двадцять п'ять гривень) звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління Національної поліції в Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з 13.02.2006 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 службу в Національній поліції України. З 29.04.2016 на посаді старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, з присвоєним спеціальним званням - капітан поліції.

Наказом ГУНП в Рівненській області від 29.09.2017 № 219 о/с, капітана поліції ОСОБА_2, старшого інспектора з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області звільнено, з 29.09.2017, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Підставою, зазначено наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 31.08.2017 № 882.

Наказом № 269 о/с від 04.12.2017 унесено часткові зміни до наказу ГУНП в Рівненській області від 29.09.2017 № 219 о/с, щодо дати звільнення. Відповідно до вказаного наказу ОСОБА_2 (М-0052229) звільнено зі служби в Національній поліції, 29.11.2017.

Наказом № 882 від 31.08.2017 ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції.

Притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та звільненню з Національної поліції передувало службове розслідування за результатами якого складено висновок від 31.08.2017.

Вважаючи оспорюванні накази протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача безпідставно, що є підставою для визнання протиправним та скасування не лише наказу про накладення такого стягнення, а і наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначають правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України № 580-VIII, та Закон України № 3460-IV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до пункту 9 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII (далі іменується - Закон України № 901-VIII), до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст.245 із наступними змінами).

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (стаття 14 Дисциплінарного статуту).

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 Дисциплінарного статуту.

Так, на підставі наказу ГУНП в Рівненській області від 02.08.2017 № 1277, уповноваженими особами відповідача проведено службове розслідування щодо вчинення неправомірних дій окремими працівниками Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, за наслідками якого 31.08.2017 складено висновок.

Підставами для проведення службового розслідування стало звернення ОСОБА_3 за фактом можливих неправомірних дій окремих працівників Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області, про що безпосередньо зазначено у наказі № 1277 від 02.08.2017.

Згідно з вказаним висновком, у ході проведення службового розслідування встановлено, що старшим інспектором з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського ВП капітаном поліції ОСОБА_2 та інспектором з дорожнього нагляду сектору превенції Дубенського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_4 допущено порушення конституційних прав та свобод ОСОБА_3, її внука ОСОБА_5, та близьких родичів громадян Німеччини ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, вбачається явний прояв неетичної поведінки, тобто порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, використанні свого службового становища та пов'язаних з цим можливостей з метою власної наживи та збагачення, невжитті заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав, що у своїй сукупності призвело до вступу в неділові відносини із цивільними особами та виникнення надзвичайної події, яка підриває авторитет Національної поліції, ім'я та статус вказаних осіб, як поліцейських.

Судом встановлено, що одночасно з проведенням службового розслідування, за заявою ОСОБА_3 зареєстровано кримінальне провадження № 42017181100000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України відносно посадових осіб Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області, зокрема, і ОСОБА_2

Із постанови про закриття кримінального провадження від 30.10.2017, винесеної старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Рівненської області радником юстиції Скобухом І.М., за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017181100000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, вбачається, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України, тобто у зв'язку з відчутністю події злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

Положеннями ст.14 Дисциплінарного статуту № 3460-IV передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч.10).

При цьому, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ч.15).

Висновок службового розслідування не містить жодних посилань на будь-яке дослідження вказаних вище складових.

Разом з тим, даний висновок місить посилання на абз.1 п.5.4 Інструкції № 230, згідно з яким, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Проте, всупереч вказаній нормі, в основу такого висновку комісія покладає не повністю доведену вину позивача, а сам факт повідомлення ОСОБА_3 про можливі неправомірні дії окремих працівників Дубенського ВП ГУ НП в Рівненській області, зазначаючи, що факт грубого порушення службової дисципліни, а саме порушення правил етичної поведінки та вимог антикорупційного законодавства, введення в оману громадян Німеччини з метою власної наживи доведено, а відтак це підриває авторитет органів Національної поліції України, ім'я та статус як діючого поліцейського.

Колегія суддів зазначає, що кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, є кримінально караною дією, що підлягає встановленню за наслідками кримінального провадження і доведення вини особи. Крім того законодавцем визначено кримінальну та адміністративну відповідальність за порушення антикорупційного законодавства та вчинення антикорупційних правопорушень.

При цьому, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (ст.94 КПК України).

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ч.2). В розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії", принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов'язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб'єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб'єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібемон проти Франції", де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце. Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином "доведення вини відповідно до закону", та перебираючи на себе функцію суду.

Із наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 882 від 31.08.2017 вбачається, що ОСОБА_2 звільнено зі служби в Національній поліції за порушення службової дисципліни, пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.22 Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст.7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що виразилось у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних з проходженням служби в Національній поліції України, що у свою чергу призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами, шляхом використання свого службового становища та пов'язаних з цим можливостей з метою власної наживи та збагачення, а також невжитті відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання їм грошових коштів без законних на те підстав.

Колегія суддів зазначає, що викладені у вказаному наказі та висновках службового розслідування, факти не знайшли свого підтвердження, в ході проведення службового розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.65 Закону України "Про запобігання корупції" за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідачем не надано суду доказів притягнення ОСОБА_2 до будь-якої, з перелічених вище відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень. Зважаючи на те, що дисциплінарна відповідальність застосовується до суб'єктів корупційних правопорушень, як наслідок притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, то суд приходить до висновку про безпідставність її застосування у даному випадку.

Твердження щодо невжиття ОСОБА_2 відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав спростовані самим висновком службового розслідування від 31.08.2017, оскільки у ньому зазначається, що позивачу будь-які грошові кошти ніхто не пропонував, а навпаки він їх нібито вимагав від громадян Німеччини.

Не знайшов свого підтвердження і факт використання свого службового становища та пов'язаних з цим можливостей з метою власної наживи та збагачення, оскільки кримінальне провадження, зареєстроване за вказаним фактом відносно ОСОБА_2 закрите, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Однак, пунктом 3 висновку службового розслідування від 31.08.2017, комісією рекомендовано звільнити позивача зі служби в Національній поліції у зв'язку з порушенням службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних з проходженням служби в Національній поліції України, що у свою чергу, призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами шляхом використання свого службового становища та пов'язаних з цим можливостей з метою власної наживи та збагачення, а також невжитті відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому матеріальних цінностей у вигляді грошових коштів без законних на те підстав.

Така позиція комісії суперечить положенням статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), згідно з якою з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з наказу № 1277 від 02.08.2017 "Про призначення службового розслідування", службове розслідування призначено не за поданням спеціального уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства, а на підставі звернення ОСОБА_3

Доказом вчинення особою корупційного правопорушення може бути лише обвинувальний вирок суду або постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення, які набрали законної сили, а також, відповідно до положень статті 59 Закону № 1700-VII, відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, внесених до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.

Вирок суду чи постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення, які б набрали законної сили на момент виникнення спірних правовідносин, або відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відносно позивача не знайшли свого відображення у матеріалах справи.

Відтак, висловлюючи позицію щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції у зв'язку з порушенням службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, комісія фактично визнала ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в той час, як сам факт події не підтверджено, а кримінальне провадження № 42017181100000049 закрито за п.1 ч.1 ст.284 КПК України. Тобто комісія приймаючи таке рішення діяла без врахування положень Закону №1700-VII та фактично перебрала на себе функції суду чим, всупереч вимогам ст.62 Конституції України, порушила принцип презумпції невинуватості.

Викладене свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача п.6 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII, оскільки дисциплінарне стягнення було застосовано за відсутності обставин, встановлених відповідно до чинного законодавства України, тобто передчасно.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача безпідставно, що є підставою для визнання протиправним та скасування не лише наказу про накладення такого стягнення, а і наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "29" травня 2018 р.