Постанова № 74335727, 30.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5791/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Джабурія О.В.

суддів – Вербицької Н.В.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернувся з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000049/2 від 18.06.2017 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00752 від 18.06.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.04.2017р. між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньоекономічний Контракт № 336/17. Відповідно до умов Контракту Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Так, відповідно до Специфікації № 20 від 15.06.2017р. до Контракту та Інвойсу № 020 від 15.06.2017р., Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 400 шт., на 21 дерев’яних піддонах, врожай 2017р. країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 17446 кг., вага «нетто» - 16311 кг. На загальну суму: 9786.60 євро, де 0,30 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат.

На підставі Договору про надання послуг між Позивачем та ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» декларантом ОСОБА_2 з метою митного оформлення товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/008778, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017р.

Для підтвердження митної вартості Товару декларант надав документи які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017р. та додаткова угода № 1 від 09.06.2017р.; Специфікація № 20 від 15.06.2017р. до Контракту №336/17 від 27.04.2017р.; Інвойс № 020 від 15.06.2017р.; Прайс-лист від 15.06.2017р.; Сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702144; Митна декларація країни відправлення 17GREX410100032404 від 15.06.2017р.; документи, які підтверджують транспортні витрати (Контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ. та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Позивач стверджує, що ним надано до митниці усі необхідні документи на підтвердження транспортних витрат покупця та що митниця безпідставно вказала у рішенні про коригування про відсутність належних документів щодо підтвердження транспортних витрат та неможливість визначення митної вартості товару.

Відповідач заявлені вимоги не визнав, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UА500060/2017/008778 від 18.06.2017 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв’язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2017/008778 від 18.06.2017 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач вважає, що у наданих до митного оформлення документах, відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. До митного оформлення надано лише лист від «MASIV AVTIвід 15.06.2017 року б/н та рахунок-фактура від «MASIV AVTIвід 15.06.2017 № 19-GR, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR) наведене підприємство не значиться.

Таким чином, ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ.

Відповідач також посилався на те, що у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 15.06.2017 № 020 вартість товарів становить 10980,3 євро, що не відповідає сумі попередньої оплаті 75000 євро вказаної в довідці банку № 170503ІІВ108449 від 03.05.2017.

Таким чином, на думку відповідача, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар. Відповідно до п. 3.3 контракту № 336/17 від 27.04.2017 за письмовим розпорядженням Постачальника розрахунки за товар можуть здійснюватись на рахунки третіх осіб, вказаних Постачальником, що узгоджується в додаткові угоди до цього контракту.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500060/2017/008778 від 18.06.2017 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відмовлено повністю.

На вказане рішення ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 18.06.2017 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.06.2017 р.

Апелянт вказує на те, що всі подані ним для митного оформлення документи за ціною контракту документи відповідають вимогам ст. 53 МК України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного орану про наявність таких розбіжностей. При цьому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

При цьому апелянт також вказує на те, що у відповідача взагалі не було підстав для витребування додаткових документів та розмитнення товару мало бути здійснено за першим методом – за ціною договору.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

27.04.2017р. між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньоекономічний Контракт № 336/17.

Згідно до умов Контракту Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

У відповідності із Специфікацією № 20 від 15.06.2017р. до Контракту та Інвойсу № 020 від 15.06.2017р., Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 400 шт., на 21 дерев’яних піддонах, врожай 2017р. країна виробництва - Греція, виробник – FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 17446 кг., вага «нетто» - 16311 кг. на загальну суму: 9786.60 євро, де 0,30 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат.

На підставі Договору про надання послуг між Позивачем та ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» декларантом ОСОБА_2 з метою митного оформлення товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/008778, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017р.

Для підтвердження митної вартості Товару декларант надав документи які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017р. та додаткова угода № 1 від 09.06.2017р.; Специфікація № 20 від 15.06.2017р. до Контракту №336/17 від 27.04.2017р.; Інвойс № 020 від 15.06.2017р.; Прайс-лист від 15.06.2017р.; Сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702144; Митна декларація країни відправлення 17GREX410100032404 від 15.06.2017р.; документи, які підтверджують транспортні витрати (Контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ. та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Проте, 18.06.2017р. митним органом було ухвалено Рішення № UА500060/2017/000049/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують чистові значення складових митної вартості товарів. Митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00752 від 18.06.2017р. ТОВ «Дунайська імпортна компаній» була вимушена сплатити митні платежі, встановлені митницею з наданням гарантій для випуску товару у вільний обіг.

Як вбачається із Скарги від 10.08.2017р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» було надано до митниці наступні документі, засвідчені митницею Греції, а саме: інвойс, декларацію країни відправлення, калькуляцію ціни. Однак, Відповідач не прийняв вищезазначені документи до уваги.

Апелянт вказує на те, що незважаючи на відсутність розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, ним на вимогу митного органу додатково були надані пояснення щодо наданих документів та переліку документів, витребуваних додатково.

18.06.2017р. митним органом було ухвалено Рішення № UА500060/2017/000049/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують чистові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00752 від 18.06.2017р.

ТОВ «Дунайська імпортна компанія» було сплачено митні платежі, встановлені митницею з наданням гарантій для випуску товару у вільний обіг.

Відповідно до Скарги від 10.08.2017р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надано до митниці наступні документі, засвідчені митницею Греції, на підтвердження контрактної вартості товару, а саме: інвойс, декларацію країни відправлення, калькуляцію ціни. Але, Відповідач не прийняв вищезазначені документи до уваги.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що зазначені митним органом порушення не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару, вказану у Специфікації до Контракту та інвойсі.

Відповідно до п. 7.2. Контракту № 336/17 від 27.04.2017р. обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню. Крім того, відповідно до калькуляції ціни товару до складової вартості товару входить упаковка товару (ящики, палети). Тобто зазначена у інвойсі вартість товару включає також вартість пакування.

Згідно з п. 3.1. Контракту на постачання товару оплата за товар може здійснюватися на умовах 100% передоплати.

Однак, 09.06.2017р. між Постачальником товару та Позивачем була укладена додаткова угода № 1 згідно з якою до п. 3.1. Контракту внесені зміни щодо умов оплати, а саме: оплата за товар здійснюється протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару.

Оплата за поставку товару за Інвойсом № 020 від 15.06.2017р. була здійснена за рахунок передоплати 16.06.2017р. згідно платіжного доручення № 24. Факт того, що декларація стосується саме товару, який був поставлений за Контрактом № 336/7 свідчать інші дані, зазначені у декларації, а саме: найменування покупця, вартість товару, вага товару, посилання на інвойс у якому зазначені данні Контракту на постачання товару.

При розмитненні спірної партії товару декларантом у митної декларації було вказане значення « 1100», – тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.

В даному випадку статус тари визначається самим постачальником та відповідність цих відомостей перевіряється митницею Греції. У наданій до митного оформлення експортній декларації відсутні відомості щодо зворотної тари, що підтверджується печаткою митниці Греції на цьому документі.

Разом зі скаргою до митного органу була надана калькуляція ціни товару від постачальника де зазначено, що до складової вартості товару входить упаковка товару та тара. Контракт, інвойс, експортна декларація та пакувальний лист були надані митниці та є у матеріалах справи.

ОСОБА_3 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано документи, які не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними та помилковими, виходячи з наступного.

Згідно до положень ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 МК України – митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи вищенаведені норми колегія суддів приходить до висновку про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.

Колегія суддів вважає вірними доводи апелянта про те, що за умовами поставки та змістом пред’явлених до декларування документів вартість пакування товару не є витратною.

Згідно до розділу А.9 умов FСА Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до п.7.1 контракту товар може постачатися покупцю, як у поворотній тарі, а саме у пластикових ящиках, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів, а також у тарі постачальника, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку поставки товару у тарі постачальника, остання включається у вартість товару та поверненню не підлягає.

Оскільки поставка спірного товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість вже входить у ціну товару. Тобто, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв’язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Товар, який був поставлений за Контрактом, є сипучим, тому не потребує додаткової упаковки, крім тари, в якій він перевозиться.

Таким чином, митним органом не враховані умови поставки товару, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Крім того, відповідно до положень ст. 58 МК України при визначенні митної вартості товару, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами.

Тобто, з наведеної норми вбачається, що зазначені складові митної вартості товарів додаються до неї тільки в тому разі, якщо вони не включаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

При постачанні спірного товару вартість тари та пакування включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

При цьому суд першої інстанції помилково погодився з митним органом, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, впливає на митну вартість товару, в зв’язку із чим зробив невірний висновок про те, що не підтвердження позивачем витрат на пакування може впливати на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої позивачем зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Крім того, колегія суддів бере до уваги той факт, що сама по собі зворотна тара відрізняється від незворотної за зовнішнім виглядом та якісними характеристиками, про що зазначається у пакувальному листі постачальника. Так, зворотна тара має вагу від 1 кг і вище, бо призначена для багаторазового використання, при цьому незворотна тара має вагу 0,5 кг. При цьому, у наданому до митного оформлення пакувальному листі зазначена вага ящиків – 0,5 кг.

Стосовно висновку митниці про відсутність належних транспортних документів, які підтверджують транспортні витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем документами не підтверджується транспортні витрати. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим за таких обставин.

На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення було надано:

- контракт на перевезення № 337/17 від 26.05.2017, укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова);

- рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт, за яким здійснюється оплата;

- довідка від основного перевізника про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця відвантаження товару;

- товаросупровідний документ CMR.

Всі вказані документи пов’язані між собою інформацією стосовно перевезення спірного товару позивача.

Відповідно до п. 2.1 Контракту №337/17 від 26.05.2017 на кожну окреме перевезення оформлюється договір-заявка, де повинні бути зазначені усі дані щодо товару та умови перевезення. Так, до митного оформлення була надана Договір-заявка до Контракту №337/17 від 26.05.2017 р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити постачальника та покупця, найменування товару, вага, маршрут перевезення, ставка на перевезення та інші необхідні дані для здійснення перевезення товару.

Крім того, на підтвердження оплати за перевезення товару позивачем було представлено Акт виконаних робіт №19 від 18.06.2017 р. та платіжне доручення № 8 від 28.07.2017 р. на суму 11300,00 Євро, за рахунок якого була здійснена оплата перевезення товару та довідка банку №93221 від 11.12.2017 р. про підтвердження оплати за перевезення.

При цьому, колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що надати банківський документ про сплату за перевезення товару під час декларування товару не було можливості, оскільки відповідно до умов Контракту на перевезення (п. 4.2) оплата за послуги перевезення товару здійснюється після виконання робіт. Так, у договорі-заявці, наданому до митного оформлення зазначений строк оплати – 15 днів після отримання товару.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані документи підтверджують, що оплата за перевезення була здійснена після розмитнення товару та прийняття митним органом рішення про коригування вартості.

Доводи митного органу про те, що компанія «Masiv Auvto» SRL у наданих транспортних документах не значиться, є хибними, виходячи з такого.

Згідно до п. 6.2.15 Контракту № 337/17 від 26.05.2017 р., укладеного між позивачем та Компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова) остання має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе обов’язків за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодуванню з боку Замовника такі витрати не підлягають.

Як встановлено судом, між Компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова) та SRL «Tintoreto-Trans» 03.05.2017 р. був укладений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №03/05/2017 (договір субперевезення) у тому числі і на перевезення вантажу Позивача.

Однак, за умовами основного Контракту на перевезення, Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова) несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи. Тому у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі зазначені реквізити саме основного перевізника товару – Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова).

При цьому, безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія SRL «Tintoreto-Trans». Тому, у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії.

Стосовно відсутності умов здійснення оплати за товар в інвойсі колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав до митного оформлення банківську довідку (світ-повідомлення) №170503ІІВ108449 від 03.05.2017 р. про здійснення передплати за товар за інвойсом № 020 від 15.06.2017 р. Сума, що вказана у інвойсі, не відповідає сумі передплати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що банківська довідка (свіфт) №170503ІІВ108449 від 03.05.2017 р., на яку суд першої інстанції послався як на належний доказ, відсутня в матеріалах даної справи та взагалі не надавалася декларантом до митного оформлення товару за інвойсом № 020. Про таку довідку йдеться лише в запереченнях митниці на позов.

Перелік всіх документів, які були надані декларантом до митного оформлення, на підтвердження вартості товару, зазначені, зокрема, у наступних документах: у митній декларації в графі « 44»; у роздруківці офіційного листування між митницею та декларантом; у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яка складається безпосередньо митним органом.

У зазначеному переліку такий документ як банківський свіфт №170503ІІВ108449 від 03.05.2017 р. про здійснення передплати у розмірі 75 000 Євро – відсутній.

Відповідно до умов Контракту на поставку товару №336/1 від 27.04.2017 р. та додатковій угоді № 1 від 09.06.2017 р. оплата за товар може бути здійснена як за передплатою, так і після поставки товару.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що за домовленістю сторін, у кожному окремому випадку, якщо постачальник наполягає на сплаті партії товару за передплатою, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену постачальником суму грошей, а пізніше вибирає на цю суму товар. Після того, як товар на суму здійсненої передплати був вибраний, наступна партія товару сплачується або знов за передплатою, або після отримання товару, що вирішується в кожному окремому випадку у інвойсі до кожної партії товару.

Як було встановлено, 16.06.2017 р. згідно платіжного доручення № 24 ТОВ «Дунайська імпортна компанія» здійснила на рахунок постачальника товару передплату у розмірі 40 000 Євро. За рахунок цієї передплати була поставлена та сплачена у тому числі і партія товару за інвойсом № 020 від 15.06.2017 р. на суму 10 980,30 Євро, про що свідчить довідка банку про здійснення усіх платежів за Контрактом на поставку товару, у тому числі на поставку товару за інвойсом № 020. У вказаній довідці банку зазначені номера декларацій, які були оформлені декларантом після прийняття рішення про коригування відповідно до ст. 55 МК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Митний кодекс взагалі не ставить у залежність декларанту право на розмитнення товару за ціною договору від наявності банківського документу, який підтверджує сплату товару.

Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем було надано усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи недоведеність обставин, за яких митний орган прийшов до висновку про наявність розбіжностей та відсутність усіх відомостей у документах, поданих для розмитнення товару, беручі до уваги подання декларантом повного пакету документів на підтвердження митної вартості за ціною договору, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару за другорядним методом.

Судом першої інстанції надано невірну правову оцінку обставинам справи, в зв’язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового – про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що загальний розмір судових витрат по справі у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 3 200 грн. (а.с. 3) та апеляційної скарги 4 800 грн. (а.с. 159) дорівнює 8000 грн., ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» – задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року – скасувати.

Прийняти у справі №815/5791/17 нову постанову, якою задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.06.2017 р. № UA500060/2017/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00752 від 18.06.2017 р.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (40017905) витрати на оплату судового збору в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_1 ОСОБА_5