Ухвала суду № 74335681, 29.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

29 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3261/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -ОСОБА_1суддів -ОСОБА_2 ОСОБА_3 перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/591/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7601603996723 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 10 травня 2018 року.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про звільення від сплати судового збору відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України “Про судовий збір”. На обґрунтування клопотання зазначає, що є державною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України, однак на час подання апеляційної скарги не забезпечено фінансування територіальних органів Державної фіскальної служби України коштами для сплати судового збору, що унеможливлює його сплату.

Оцінивши доводи даного клопотання, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір” суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З наведених норм вбачається, що Законом України “Про судовий збір” не встановлено пільг щодо сплати судового збору для апелянта, оскільки Пенсійний фонд України та його територіальні органи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо звільнення від сплати судового збору.

Також, як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України “Про судовий збір”, складеної пленумом Вищого адміністративного суду України, обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб’єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 813/591/18 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3