Постанова № 74335679, 29.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1763/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Носа С.П., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2018 року, ухвалене суддею Радченко В.Є., 16:35:48 год, м. Львів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України про визнання дій в частині неправомірними, визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

24.10.2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС України, в якому просить визнати дії заступника начальника Львівської митниці ДФС – начальника Управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 8500 грн. необґрунтованими та незаконними та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №5570/20908/16 від 20.01.2017р.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2018 року позов задоволено частково. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №5570/20908/16 від 20.01.2017р. і закрити справу про адміністративне правопорушення. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, накладеного на нього постановою заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 20.01.2017 р. за ч.3 ст.470 МК України, обмежившись усним зауваженням.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно довідки командира 2-ї резервної сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» ОСОБА_3 № 6/021 від 06.02.2017р. у зв’язку з виконанням бойових завдань у зоні АТО автомобіль Nissan Sunny, р.н. LZ19961, на початку серпня 2015 року був знищений внаслідок артилерійського обстрілу і непридатний для подальшого використання. ОСОБА_1 діяв не у власних інтересах, а перевозив транспортний засіб в зону проведення АТО для допомоги українським військовослужбовцям, тобто виконував громадянські (волонтерські) обов’язки; вчинив вказане порушення митних правил в результаті сприяння обороні України та забезпеченню безпеки держави. Отже, порушення ОСОБА_4 митних правил, за яке на позивача накладене адміністративне стягнення постановою від 20.01.2017р., є малозначним, таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів. Відтак, постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення слід змінити, ОСОБА_1 оголосити усне зауваження, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його винесеним із невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права, Львівська митниця ДФС України оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що згідно із ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Таким чином дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами. Разом з тим, нормою ч.1 ст.192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов’язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу. Отже, ОСОБА_1 наведених вимог законодавства не дотримано. До органів доходів і зборів позивач з заявою про факт аварії чи дії обставин непереборної сили не звертався, документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили не надав.

Також, апелянт звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору. Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим та восьмим частини третьої статті 1 цього Закону.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про те, що порушення гр. ОСОБА_1 митних правил є малозначним, таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів, оскільки позивач ввіз зазначений транспортний засіб у митному режимі транзит на строк до 10 діб без сплати митних платежів, проте такий перебуває на території України більше визначеного строку з порушенням умов зазначеного митного режиму. За умови дотримання умов митного режиму транзиту, позивач зобов’язаний або вивезти транспортний засіб за межі митної території України у встановлений строк або, у випадку поміщення транспортного засобу в інший митний режим, сплатити відповідні митні платежі. Враховуючи наведене, вчиненим позивачем порушенням завдано матеріальні збитки державі у сумі митних платежів, які підлягали б сплаті при поміщенні його у інший митний режим.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою в справі про порушення митних правил №5570/20908/16 від 20.01.2017р., винесеною заступником начальника Львівської митниці ДФС – начальником Управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Із постанови про порушення митних правил вбачається, що 27.12.2016р., близько 17:00 год в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС в'їхав автомобіль марки «Ford», р.н. RP589.11. у якому прямував гр. ОСОБА_4. В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що гр. ОСОБА_1 23.05.2015р. через митний пост «Рава-Руська» митниці було ввезено на митну територію України автомобіль марки «Nissan» VIN JN1TFАY10U0007185, р.н. LZ19961, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб).

Одночасно було встановлено відсутність АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 27.12.2016р.

Від надання пояснень з причин не вивезення автомобіля марки «Nissan» VIN JN1TFАY10U0007185, р.н. LZ19961, у встановлений Митним кодексом України строк за межі митної території України, гр. ОСОБА_1 27.12.2016р. відмовився.

Перевіркою встановлено, що в період з 23.05.2015р. до 27.12.2016р. ОСОБА_1 з приводу дії у його відношенні вказаних обставин до Львівської митниці не звертався.

Також у постанові про порушення митних правил зазначено, що згідно з електронною базою даних «Реєстр порушників митних правил» ДМС України станом на 27.12.2016р. гр. ОСОБА_1 впродовж року не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень.

Частиною 1 ст. 318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затвердженого наказом Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005 року власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно пункту 9 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

В силу п. 1.7. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року № 1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 року № 2120/22432, для здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення і виявлення фактів їх недоставлення до митниці призначення використовується Єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі – ЄАІС).

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

Відповідно до гл. 55 розділу ХІІ МК України поміщення громадянином-резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).

Згідно ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці – п'ять діб.

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із нормами ч.2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч.1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України.

Разом з тим, ч. 1 ст. 192 МК України передбачено, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов’язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу.

Зазначена норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

У відповідності до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005р. №1118, до обставин непереборної сили відносяться смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 р. № 657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 р. № 1669/21981 (далі – Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

Пунктом 2 розділу VIII Порядку визначено, що обставини непереборної сили – надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових дії особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія – небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої.

Крім того, відповідно до п.5 розділу VIII Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

В супереч ст.192 МК України гр. ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку транзиту не звертався. Також, позивачем будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, до митного органу подано не було.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно копії довідки командира 2-ї резервної сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» ОСОБА_3 №6/021 від 06.02.2017р. у зв’язку з виконанням бойових завдань у зоні АТО автомобіль марки «Nissan» VIN JN1TFАY10U0007185, р.н. LZ19961, на початку серпня 2015 року дійсно був знищений внаслідок артилерійського обстрілу і непридатний для подальшого використання. Станом на 06.02.2017 р. евакуювати цей автомобіль не можливо.

Отже, ОСОБА_1 діяв не у власних інтересах, а перевозив транспортний засіб в зону проведення АТО для допомоги українським військовослужбовцям, тобто виконував громадянські (волонтерські) обов’язки; вчинив вищевказане порушення митних правил в результаті сприяння обороні України та забезпеченню безпеки держави.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Частиною 3 даної статті вказано, що залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

З наведеного убачається, що використання транспортного засобу за розглядуваних обставин повинно було здійснюватися із оформленням відповідного акта прийому-передачі, із фіксацією всіх необхідних обставин.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 року № 3236-VI волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору. Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами 7 та 8 частиною 3 статті 1 цього Закону. Також відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про волонтерську діяльність» договір про надання волонтерської допомоги укладається в письмовій формі. Однак позивачем не було надано до суду належних доказів щодо здійснення ним волонтерської діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи позивач є інвалідом 3-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів, що підтверджується посвідченням серії Є №110800, виданим 19.02.2016р. Управлінням праці та соціального захисту населення Жовківської РДА, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, а також має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Також, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції підставно враховано складні умови для фіксації фактів знищення автомобільної техніки під час військових дій.

Статтею 33 КУпАП України встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушникам, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Вказану правову норму не було враховано інспектором при винесенні оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил та накладення на позивача адміністративного стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення ОСОБА_1 митних правил, за яке на позивача накладене адміністративне стягнення постановою №5570/20908/16 від 20.01.2017р., є малозначним та таким, що не призвело до істотного порушення державних чи громадських інтересів.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції) суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог скасувавши постанову в справі про порушення митних правил №5570/20908/16 від 20.01.2017р., та звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень, обмежившись усним зауваженням.

Разом з тим, з аналізу вказаних правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, відтак рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2018 року у вказаній частині необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині прийнятае з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.317 КАС України, є підставою для його скасування в частині та прийняття нової постанови.

Керуючись, ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2018 року у справі №461/7263/17 в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 29.05.2018р.