Постанова № 74335586, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9851/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариств а «Старокиївський банк» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2018 року (повний текст складено 31 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіної Л.О., в якому просила, визнати протиправним і скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіної Л.О. щодо визнання операцій з внесення коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 за договором банківського рахунку №7321 від 11 листопада 2013 року нікчемними, визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів на підставі вказаного договору банківського рахунку в сумі 87594,85 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» Пантіну Л.О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів на підставі вказаного договору банківського рахунку в сумі 87594,85 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до реєстру вкладників для здійснення виплат коштів на підставі договору банківського рахунку №7321 від 11 листопада 2013 року в сумі 87594,85 грн. за рахунок коштів Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., оформленого наказом від 29 серпня 2014 року №61 в частині визнання нікчемними всіх трансакцій та правочинів (договорів), а саме визнання операцій з внесення 26 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 28 травня 2014 року, 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року та від 02 червня 2014 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 за договором банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року, укладеного між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_2, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів на підставі договору банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року в сумі 87594,85 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю реального внесення позивачем коштів до банку, та порушенням чисельних нормативно-правових актів, в тому числі постанов Національного банку України, відображення коштів на рахунку позивача відбулось внаслідок дроблення рахунку іншого вкладника з одночасним відображенням зняття коштів та внесення вкладу.

Фон гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її задовольнити, зазначаючи, що вимоги позивача щодо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є безпідставними, оскільки у Фонду не настав обов'язок перед позивачем щодо включення його у загальний реєстр.

Позивачем також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що внесення позивачем коштів на поточний рахунок підтверджується випискою відділення №1 ПАТ «Старокиївський Банк» станом на 03 червня 2014 року та зазначені кошти належать до гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представника до суду не забезпечив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача та представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (клієнт) та ПАТ «Старокиївський банк» (банк) укладено договір банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року (а.с.10), за умовами якого банк за заявою клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта НОМЕР_1 у доларах США та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних Умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ «Старокиївський банк».

22 листопада 2013 року між позивачем (вкладник) та ПАТ «Старокиївський банк» (банк) укладено договір банківського вкладу №11/1040-2013 (а.с.11), за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_1 «Оптимальний стандарт» у доларах США, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 9250 доларів США. Дата внесення вкладу - 22 листопада 2013 року, дата повернення вкладу - 22 травня 2014 року. Процентна ставка за вкладом складає 6,75% річних. За даним вкладом додаткові внески не передбачені. Часткова видача вкладу до спливу строку, встановленого п.1.2 цього договору, прирівнюється до розірвання цього договору з ініціативи вкладника.

Надходження грошових коштів у сумі 9250,00 доларів США (еквівалент 73935,25 грн.) на депозитний рахунок позивача підтверджується квитанцією від 22 листопада 2013 року №51923 (а.с.12), згідно якої платником є ОСОБА_2, отримувачем - ОСОБА_2, призначення платежу - внесення готівки на депозитний рахунок (договір №11/1040-2013 від 22 листопада 2013 року).

12 травня 2014 року постановою Правління Національною банку України №276/БТ «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних» віднесено ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних строком до 180 днів.

Згідно з випискою від 03 червня 2014 року по відділенню №1 ПАТ «Старокиївський банк» /321477/ (а.с.13) по рахунку позивача НОМЕР_1 відбувались наступні операції: 23 травня 2014 року - перерахування вкладу при закритті рахунку НОМЕР_1 договір №11/1040-2013 у сумі 9250,00 доларів США; 23 травня 2014 року - перерахування відсотків по вкладу НОМЕР_1 договір №11/1040-2013 у розмірі 155,66 доларів США; 26 травня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1286,00 доларів США; 27 травня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1286,00 доларів США; 28 травня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1276,00 доларів США; 29 травня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1280,00 доларів США; 30 травня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1274,00 доларів США; 02 червня 2014 року - поповнення поточного рахунку (дог. №7321 від 11 листопада 2013 року) на суму 1273,00 доларів США. Залишок на 03 червня 2014 року становив 17080,66 доларів США.

Постановою Правління Національною банку України від 17 червня 2014 року №365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 червня 2014 року №50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року та призначено Уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. від 24 червня 2014 року №23 вирішено здійснити в ПАТ «Старокиївський банк» перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Старокиївський банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з протоколом від 29 серпня 2014 року засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14 липня 2014 року вирішено надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів Фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» перелік нікчемних договорів та інших правочинів (в електронному вигляді), виявлених за результатами перевірки.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. від 29 серпня 2014 року №61 визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, зокрема, транзакції та правочини (договори) щодо поповнення ОСОБА_2 рахунку НОМЕР_1: 26 травня 2014 року - прибутковий касовий ордер 64895; 27 травня 2014 року - прибутковий касовий ордер 65103; 28 травня 2014 року - прибутковий касовий ордер 65242; 29 травня 2014 року - прибутковий касовий ордер 653705; 30 травня 2014 року - прибутковий касовий ордер 65565; 02 червня 2014 року - прибутковий касовий ордер 65740.

11 вересня 2014 року постановою Правління Національного банку України №563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» з 18 вересня 2014 року, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2014 року №92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з 18 вересня 2014 року. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на один рік з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно призначено Пантіну Л.О.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 серпня 2015 року №156 та від 18 серпня 2016 року №1555 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» по 18 вересня 2017 року включно.

ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою від 31 грудня 2015 року (а.с.14), в якій просила виплатити їй грошові кошти, що належать їй на праві власності та знаходяться на рахунку ПАТ «Старокиївський банк», а саме за договором банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року та договором банківського вкладу №11/1040-2013 від 22 листопада 2013 року, у відповідь на яку листом від 12 лютого 2016 року №195/09-02 (а.с.15) позивача повідомлено про проведення перевірки про результати якої буде повідомлено додатково до 30 березня 2016 року.

Позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою від 19 лютого 2016 року (а.с.16), в якій зазначила, що загальна сума не виконаних ПАТ «Старокиївський банк» зобов'язань щодо повернення їй грошових коштів за договором банківського рахунку становить 17080,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України, станом на 18 червня 2014 року складає 202021,51 грн., у зв'язку з чим просила подати до Фонду гарантування вкладів інформацію про виплату їй гарантованої суми відшкодування за договором банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року та здійснити необхідні дії для виплати їй гарантованої суми відшкодування за вказаним договором.

Листом від 23 березня 2016 року №339/09-02 (а.с.18) Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О. повідомила позивача, що сума гарантованого відшкодування, належна їй до сплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, складає 112405,15 грн. і листом від 10 листопада 2014 року №679/09-02 її було повідомлено, що правочини, у тому числі операції з внесення грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 від 26 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 28 травня 2014 року, 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 ЦК України.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 11 травня 2016 року (а.с.19) позивачу виплачено відшкодування коштів за вкладами у розмірі 112405,15 грн.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо визнання нікчемними операцій з внесення коштів на поточний рахунок, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що факт надходження коштів в розмірі 7675, 00 доларів США., на поточний рахунок позивача 26207501856201, відкритий у ПАТ «Старокиївський банк» за договором від 22 листопада 2013 року №7321, підтверджується відповідною банківською випискою та спосіб зарахування коштів на рахунок позивача не суперечить вимогам закону та не свідчить про укладення договору з порушенням публічного порядку. Доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави відповідачами не надано.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.4 ст.26 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В силу вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 3, 4 р.3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до п.6 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Таким чином, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноважена особа Фонду формує та подає до Фонду, зокрема, повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право, серед іншого, звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Вимогами ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О. посилається на те, що позивачем грошові кошти до каси банку не вносились, операції по внесенню коштів здійснювались лише шляхом внесення фіктивної інформації до бази даних вкладників, проте доказів на підтвердження зазначених обставин, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, до суду надано не було.

Частинами 1, 4 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Проведення досудового розслідування старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України у м.Києві Колотигіною Т.В. за фактом зловживання службовими особами юридичної особи приватного права ПАТ «Старокиївський банк» своїми повноваженнями з метою неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, не є належним доказом у розумінні ч.1 ст.73 КАС України, оскільки не стосується предмета доказування та не береться судом до уваги, так як відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, які в силу ч.6 ст.78 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ «Старокиївський банк» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.

Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому поповнення позивачем поточного рахунку НОМЕР_1 відкритого в ПАТ «Старокиївський банк» підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи та оригінал якої був наданий суду для огляду у судовому засіданні.

Наведене в повній мірі відповідає положенням п.1.4 договору банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року, згідно з яким документом, що підтверджує прибутково-видаткові операції клієнта є виписка з рахунку, в якій відображається початковий стан рахунку, суми операції та залишок.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на не подання позивачем до суду квитанцій про внесення готівкових коштів на поповнення поточного рахунку ОСОБА_2 до каси банку.

Натомість, відповідачами належних та допустимих доказів, що зазначені кошти позивачем фактично не вносились, суду не надано.

При цьому, посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення вимог договору у зв'язку з відсутністю свідоцтва про відкриття рахунку судом не приймаються, оскільки зазначені посилання не спростовують належних та допустимих доказів щодо внесення позивачем готівки на поточний рахунок.

Апелянт зазначає, що внесення позивачем коштів на поточний рахунок відбувалось з одночасним зняттям коштів іншою фізичною особою - власником великого рахунку, без фактичного зняття та внесення грошових коштів, а лише з відображенням в системі автоматизації банку фіктивних операцій, оскільки в касі ПАТ «Старокиївський банк» були відсутні грошові кошти.

В той же час, жодних належних та допустимих доказів того, що у касі відділення №1 ПАТ «Старокиївський банк» станом на 26 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 28 травня 2014 року, 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 02 червня 2014 року були відсутні грошові кошти у відповідній сумі, відповідачами, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді справи, надано не було.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» у своєму рішенні не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, що передбачені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не наведено підстав для визнання нікчемними операцій з внесення позивачем грошових коштів на поточний рахунок №2620750185621, відкритий у ПАТ «Старокиївський банк» за договором банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року, не надано доказів, які б свідчили, що зазначені операції є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 с.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсними операцій з внесення позивачем грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 від 26 травня 2014 року, 27 травня 2014 року, 28 травня 2014 року, 29 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 02 червня 2014 року та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять, тому відповідачем не доведено наявність правових підстав для прийняття наказу №61 від 29 серпня 2014 року відносно позивача.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість визначення відповідачем угод як нікчемних, зокрема відповідно до положень п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Отже, підстава, передбачена п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», застосовується, коли банк став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим внаслідок взяття банком на себе певних зобов'язань до дня визнання банку неплатоспроможним. Апелянтом не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку, що обов'язки, взяті на себе банком шляхом укладення договору банківського рахунку №7321 від 22 листопада 2013 року та зарахування на рахунок позивача готівкових коштів, мали наслідком його неплатоспроможність або призвели до повної чи часткової неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Умовою застосування п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством. Одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочинів, укладених між позивачем та ПАТ «Старокиївський банк» (проведених операцій з внесення коштів), нікчемними.

Наведене спростовує твердження апелянта щодо наявності підстав, визначених п.п.2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантуванні вкладів фізичних осіб», для визнання правочинів, укладених між позивачем та ПАТ «Старокиївський банк», нікчемними.

В своїй апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіна Л.О. посилається на постанову правління Національного банку України від 12 травня 2014 року №276/БТ «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент здійснення операцій з внесення готівкових коштів на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Старокиївський банк», проте, зазначена постанова не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів (операцій з внесення готівкових коштів) на рахунок позивача та позбавлення ОСОБА_2 права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вказана постанова становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам (клієнтам банку), позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зафіксований у наказі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. №61 від 29 серпня 2014 року висновок про нікчемність здійснених позивачем операцій є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним, матеріалами справи підтверджено внесення коштів на власний рахунок відкритий у ПАТ «Старокиївський банк», які є вкладом у розумінні п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та підлягають відшкодуванню у відповідності до вимог вищенаведеного Закону, а тому наявні підстави зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма