Ухвала суду № 74335035, 24.05.2018, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1611/18

№ 2/688/656/18

УХВАЛА

24 травня 2018 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк О.Г., розглянувши заяву позивача ТОВ «Лотівка Еліт» про забезпечення позову, -

встановив:

22 травня 2018 року позивач ТОВ «Лотівка Еліт» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Агро ОСОБА_2», треті особи – Комунальне підприємство «Бюро нерухомості «Поділля», Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації рішення, та подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити, ТОВ «Агро ОСОБА_2» вчиняти будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 2,1037га з кадастровим номером 6825580500:04:014:0218, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі, але не обмежуючись, посівом на ній власних сільськогосподарських культур, яка розташована на території Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Вимогу про забезпечення позову обґрунтовує тим, що договір оренди вказаної земельної ділянки, укладений 02 квітня 2012 року між ТОВ «Лотівка Еліт» та ОСОБА_1 та зареєстровано 21 грудня 2012 року. Листом № 14 від 29 березня 2018 року ТОВ «Агро ОСОБА_2» повідомило, що 13 грудня 2017 року (в період дії Договору оренди) між ТОВ «Агро ОСОБА_2» та ОСОБА_1 укладено інший договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6825580500:04:014:0218 та зареєстровано право оренди. Вказаний договір порушує майнове (речове) право позивача, як користувача земельної ділянки, і підлягає визнанню недійсним. Враховуючи, що договір оренди оспорюється, порушення прав позивача є очевидним, вважає, що забезпечення позову шляхом заборони її використання не призведе до заподіяння шкоди ТОВ «Агро ОСОБА_2», оскільки позивач є законним землекористувачем.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв’язку із застосуванням відповідних заходів, а також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та позовної заяви про визнання договору недійсним договір оренди землі, загальною площею 2,1037га, з кадастровим номером 6825580500:04:014:0218, що розташована на території Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, укладений між ТОВ «Лотівка Еліт» та ОСОБА_1 02 квітня 2012 року та зареєстровано 21 грудня 2012 року.

29 березня 2018 року на адресу позивача надійшов лист, у якому відповідач ТОВ «Агро ОСОБА_2» повідомив, що 13 грудня 2017 року уклав із відповідачем ОСОБА_1 договір оренди, предметом якого є спірна земельна ділянка, та право оренди зареєстровано в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, з моменту державної реєстрації договору оренди ТОВ «Агро ОСОБА_2» набуло права орендаря земельної ділянки, тобто використання та здійснення господарської діяльності відповідно до цільового призначення та умов, визначених договором, який позивачем оспорюється.

Договір оренди землі передбачає обов'язок орендодавця - власника спірної земельної ділянки, за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов'язаний (і має право) використовувати цю земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Застосування такого засобу забезпечення позову, як заборона вчинення дій, направлених на використання та обробіток спірної земельної ділянки, передбачає не тільки позбавлення ТОВ «Агро ОСОБА_2» та інших заінтересованих осіб на весь час вирішення спору у суді права вільно користуватися й розпоряджатися земельною ділянкою, а й фактичне використання її, що перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності особі, з якою укладено договір оренди та який на даний час є чинним.

Позивачем не надано доказів того, що станом на час звернення до суду між ним та відповідачем ОСОБА_1 існують договірні правовідносини, що витікають з договору оренди спірної земельної ділянки, а долучена до справи інформація відділу у Шепетівському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 квітня 2018 року № 29-22-0.35-659/118-18 не містить таких даних, а лише містить відомості про реєстрацію 21 грудня 2012 року за № 682558014007871 договору оренди землі ОСОБА_3 кадастровий номер 6825580500:04:014:0218.

Крім того, вид забезпечення позову не стосується предмету спору та жодним чином не може вплинути на хід виконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Так, позивачем подано позов про визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації, а тому користування ділянкою жодним чином не впливатиме на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, у ході розгляду заяви судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому, на час розгляду заяви, суд не вбачає очевидної недійсності оспорюваного договору, а тому вказані обставини підлягають встановленню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті шляхом дослідження доказів.

Таким чином, перевіривши зазначені у заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з’ясованим судом обставинам та доказам, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви позивача ТОВ «Лотівка Еліт» про забезпечення позову відмовити.

Копію цієї ухвали невідкладно направити заявнику для відома.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: