Постанова № 74334079, 18.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2378/17

Провадження № 2-а/675/50/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2018 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря судового засідання –Ящука О.І., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про скасування постанови про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.11.2017 року звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із скаргою до адміністрації ЗВК-58 про скасування рапорту від 30.10.2017 року та рішення комісії за результатами винесеного рапорту.

Ухвалою Ізяславського районного суду від 27.11.2017 року дану скаргу залишено без руху та вказано на її недоліки.

Позивачем виправлено вказані йому недоліки, а тому ухвалою Ізяславського районного суду від 11.12.2017 року провадження у справі було відкрито, а справа призначена до судового розгляду.

23.01.2018 року позивач подав до суду заяву про уточнення предмету позову та просив суд скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 07.11.2017 року. Також поданою заявою ОСОБА_1 уточнив назву відповідача – державна установа «Замкова виправна колонія (№58)».

Ухвалою суду від 07.02.2018 року суд задовольнив подану позивачем заяву та прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову.

З урахуванням поданих суду уточнень позовних вимог, позивач просив скасувати постанову державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 07.11.2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани».

Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.

Так, позивач зазначає, що 25.10.2017 року інспектор відділення СПС відділу СВПР ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_4, при наданні ОСОБА_1 можливості здійснити телефонну розмову, зазначив, що тарифи на телефонні розмови змінились і вартість одного з’єднання становить 1 гривня. При цьому працівник установи не надав позивачу будь-яких документів, що підтверджують зміну в тарифах мобільного зв’язку. Через це позивач звернувся із відповідною скаргою до начальника установи.

30.10.2017 року інспектор Микульський Д.С. відмовив ОСОБА_1 у праві на телефонні розмови через наявність на його особовому рахунку боргу. Позивач був обурений такою поведінкою працівника установи та відповів, що звернеться із скаргою до органів прокуратури.

Працівник установи ОСОБА_4, як зазначає позивач в поданому позові, склав рапорт, в якому вказав, що позивач йому при вказаній розмові погрожував.

На підставі зазначеного рапорту відповідною комісією установи було накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді «суворої догани».

На думку позивача оскаржувана постанова є протиправною, а обставини інкримінованого порушення режиму відбування покарання є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Позивач вважає, що адміністрація колонії відноситься до нього упереджено. Події, описані в рапорті ОСОБА_4, не мали місце, погроз ОСОБА_1 не висловлював, а в ОСОБА_4 були підстави для написання неправдивого рапорту через подану позивачем на ім’я начальника установи скаргу.

З врахуванням зазначеного, позивач вказує, що встановлений порядок відбування покарання не порушував, підстави для прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали у повному обсязі позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснив, що при спілкуванні з ОСОБА_4 не допускав нетактовної поведінки, звертався до нього на «ви», не висловлювався нецензурною лексикою. Події, що стали підставою для складення рапорту, відбулися 30.10.2017 року на сходах будівлі, коли ОСОБА_1 повертався з прогулянки.

Відповідач заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Подав до суду відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 проявив нетактовну поведінку до ОСОБА_4, звертався до нього на «ти», висловлювався нецензурними словами, своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених. Таким чином позивач допустив порушення приписів ст.107 Кримінально-виконавчого кодексу України та розділу ІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що 30.10.2017 року на особовому рахунку у ОСОБА_1 була заборгованість, а тому в силу вимог ст.110 КВК України йому правомірно було відмовлено в телефонній розмові.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно положень пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, частини 9 статті 539 КПК України, засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в державній установі "Замкова виправна колонія (№58)».

Постановою про накладення дисциплінарного стягнення від 07.11.2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді «суворої догани». Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 30.10.2017 року о 10 год. 05 хв. допустив прояв нетактовної поведінки до лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4, висловлювався нецензурними словами, погрожував необґрунтованими скаргами, своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених.

Винесенню оскаржуваної постанови передувало складення 30.10.2017 року рапортів інспектором відділення СПС відділу СВПР ОСОБА_4 та молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ОСОБА_5, в яких зазначено про допущення ОСОБА_1 30.10.2017 року о 10 год. 05 хв. нетактовної поведінки по відношенню до ОСОБА_4, звертання до нього на «ти», вживання нецензурних слів, висловлення погроз щодо написання необґрунтованих скарг.

Відповідно до акту від 01.11.2017 року, складеного службовими особами ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, в ході бесіди виховного характеру засуджений ОСОБА_1 вину свою не визнав, від письмового пояснення відмовився.

Також 01.11.2017 року начальником відділення СПС ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_6 на підставі зазначених документів було складено рапорт, в якому викладено вказані вище обставини.

На засіданні дисциплінарної комісії з розгляду питань про притягнення до дисциплінарної відповідальності та зміни умов тримання засуджених в межах державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» на підставі зазначених документів було прийнято рішення про оголошення ОСОБА_1 суворої догани. Вказане підтверджується протоколом зазначеної комісії №76 від 07.11.2017 року.

Про засідання комісії ОСОБА_1 був повідомлений 06.11.2107 року, що підтверджується відповідною розпискою, від підпису якої позивач відмовився.

Допитаний в якості свідка інспектор відділення СПС відділу СПР ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що 30.10.2017 року, при повідомленні ним ОСОБА_1 інформації про наявність боргу на його особовому рахунку та відсутності підстав для надання телефонних розмов, при виході з кабінету, в коридорі, останній звертався до нього на «ти», нецензурно висловлювався, погрожував необґрунтованими скаргами. При цих обставинах був присутній молодший інспектор Слісарчук С.О., який знаходився на чергуванні в коридорі у вказаному приміщенні.

Допитаний в судовому засіданні молодший інспектор ВНіБ ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_5 розповів, що почув, як між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла суперечка щодо телефонних розмов, під час якої ОСОБА_1 виражався в сторону ОСОБА_4 нецензурними словами, звертався до нього на «ти». Зазначив, що так як сварка відбувалася в коридорі, це могли чути інші засудженні, а тому ОСОБА_1 своєю поведінкою міг негативно впливати на інших засуджених.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8, який відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», зазначив, що восени 2017 року працівник установи ОСОБА_4 повідомив про зміну тарифів на мобільний зв’язок, через що засуджені, в тому числі він та ОСОБА_1 звернулися до начальника установи. Також зазначив, що ОСОБА_4 в його присутності кілька разів повідомляв позивачу про відсутність коштів на його особовому рахунку. 30.10.2017 року під час розмови позивача та ОСОБА_4 свідок не був присутній.

Відповідно до довідки №59 від 02.03.2018 року про рух коштів на особовому рахунку ОСОБА_1, в серпні 2017 року на рахунок позивача надійшло 300 грн. При цьому ОСОБА_1 в цьому ж місяці витратив на придбання товарів 351, 20 грн., таким чином на рахунку утворився борг в сумі 51, 20 грн. У вересні 2017 року ОСОБА_1 було витрачено на телефонні переговори 8, 10 грн., а тому борг становив вже 59, 30 грн. Також в жовтні 2017 року позивач витратив на телефонні розмови 1, 80 грн. Наступне надходження коштів на особовий рахунок ОСОБА_1 було від родичів 31.10.2017 року в сумі 100 грн., а тому на вказану дату в залишку на рахунку було 38, 90 грн.

Згідно ч.5 ст.110 КВК України засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Разом з тим, відповідно до досліджених в судовому засіданні трьох журналів надання телефонних розмов для засуджених, позивачу протягом жовтня 2017 року надавались телефонні розмови: 02.10.2017 року, 11.10.2017 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.107 КВК України, на засуджених покладено обов’язок, крім іншого, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами. Згідно ч.4 ст.107 КВК України засудженим забороняється вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.

Частиною 1 статті 9 КВК України встановлено обов’язок засуджених виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Крім того, згідно приписів пункту 1 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року №2186/5, засуджені повинні бути ввічливими з персоналом установи виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи. Засуджені звертаються до персоналу установ виконання покарань на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою.

Згідно ст.131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Таким чином, проаналізувавши пояснення сторін, покази свідків, письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст.ст.9, 107 КВК України, пункту 1 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, внаслідок чого ним вчинено дисциплінарний проступок.

Згідно ч.1 ст.132 КВК України за невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.

Частинами 1, 3, 6 ст.134 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Стягнення накладається лише письмово.

Згідно з ч.1 ст.135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань.

Частиною четвертою цієї норми закріплено, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення.

Питання про застосування стягнення до позивача було вирішено на дисциплінарній комісії установи, про засідання якої він був повідомлений за одну добу.

Також суд враховує, що згідно з довідкою про заохочення та стягнення від 02.03.2018 року станом дату притягнення до дисциплінарної відповідальності у засудженого ОСОБА_1 заохочення відсутні. Станом на 07.11.2017 року було одне непогашене стягнення у виді «догани» за порушення режиму утримання.

Таким чином, у ході розгляду судом справи не встановлено порушення порядку притягнення до відповідальності позивача, постанова про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани» від 07.11.2017 року прийнята у спосіб та в межах повноважень відповідача з врахуванням фактичних обставин, які передували накладенню дисциплінарного стягнення, в тому числі протиправних дій позивача, допущених 30.10.2017 року, а також наявних у засудженого заохочень та стягнень.

Крім того, суд не приймає як доказ неправомірності дій відповідача, при накладенні на позивача оскаржуваного дисциплінарного стягнення, лист представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.01.2018 року, так як у даному листі не встановлено фактів порушення діючого законодавства України адміністрацією Замкової виправної колонії №58 при притягненні до дисциплінарної відповідальності 07.11.2017 року ОСОБА_1

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відмову у задоволені адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що ухвалою від 11.12.2017 року при відкритті провадження у справі судом було відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до п.17 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Відповідно до довідки ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» №221 від 19.01.2018 року, станом на 24.11.2017 року, тобто на дату звернення до суду позивача із даним позовом, на його особовому рахунку було 120, 15 грн., що не є достатнім для сплати судового збору.

Таким чином, позивач при зверненні до суду із позовом у справі, пов’язаної із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, був звільнений від сплати судового збору в силу Закону.

Тобто підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (утримується в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2) до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ - 08564771) про скасування постанови про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.05.2018 року.

Суддя: С.Л.Трасковський