Вирок № 74332944, 22.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2370/17

н.п. 1-кп/415/421/17

ВИРОК

Іменем України

22 травня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Нескородової Г.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, судимого 14 серпня 1997 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.17, ч.3 ст.140, ч.3 ст.141, ч.2 ст.142, ч.3 ст.142, ст. 86-1, ст.44, ст.42 КК України (1960 року) до 9 років позбавлення волі; 07 квітня 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.187, ст. 69, 71 КК України (2001 року) до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 03 липня 2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186, ст. 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 24 березня 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.197, ч.1 ст.304, ч.3 ст.185, ст.15 - ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України до 6 років позбавлення волі; 21 серпня 2015 року звільненого з місць позбавлення волі на підставі ст.81 КК України умовно – достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців 13 днів; 14 червня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.15 ч.3 - ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У ніч з 20 березня 2017 року на 21 березня 2017 року, більш точні дата та час у ході досудового розслідування не встановлені, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження у відношенні якої виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проникли на територію подвір’я буд. №11 по вул.Чкалова м. Лисичанська, звідки повторно таємно викрали 3 металеві листи довжиною 3 м, шириною 0,7 м, вагою 105 кг кожний, вартістю 472 гривні 50 копійок кожний (згідно висновку судово – товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/277е від 31.03.2017), які належали потерпілому ОСОБА_2, чим завдали останньому майнової шкоди на загальну суму 1417 гривень 50 копійок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Крадіжку вчинив разом із ОСОБА_3, матеріали кримінального провадження у відношенні якого виділені в окреме провадження. Металеві листи вони здали до пункту прийому металобрухту, що знаходився через декілька будинків. Отримали за це 1500 гривень, які поділили. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, збитки потерпілому не відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання надав заяву, згідно якої просив судовий розгляд проводити без його участі та призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, вислухавши відповіді на питання обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність останнього у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше сховище доведено та кваліфікує його дії за ч. 3 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно (а.с. 120), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 121-122), раніше судимий (а.с. 107-108);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття.

У якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд приймає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, має непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілого, щодо призначення покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, у межах санкції, передбаченої ч.3 ст.185 КК України.

Разом з тим, відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання», у випадку коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Тому суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку положень ч. 4 ст. 70 КК України, а вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.06.2017, за яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання із встановленням строку випробування – 1 рік 6 місяців, слід виконувати самостійно.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає. Клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення, на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред’явлений, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/277е від 31.03.2017 (а.с. 21-22), вартістю 439 (чотириста тридцять дев’ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок (а.с. 23) - підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України, речовий доказ – металевий лист розмірами 70х200х0,5 см, який згідно розписки знаходиться у потерпілого ОСОБА_2 – підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368 - 370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 14.06.2017, за яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання із встановленням строку випробування на 1 рік 6 місяців - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи від 31.03.2017 № 19/113/9-3/277е, вартістю 439 (чотириста тридцять дев’ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речовий доказ - металевий лист розмірами 70х200х0,5 см, який згідно розписки знаходиться у потерпілого ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко