Постанова № 74332598, 18.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3321/18

провадження № 3/415/846/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

14 квітня 2018 року, ОСОБА_1, у відношенні якого ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 квітня 2017 року, встановлений адміністративний нагляд і обмеження строком на 1 рік, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, не з’явився на реєстрацію до кабінету № 59 Лисичанського ВП ГУПН в Луганській області, розташованого за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Менделєєва, 71, чим порушив п. 1 встановлених відносно нього обмежень.

ОСОБА_1 для надання пояснень до суду не з’явився, про причини не попередив, про явку до суду на 18.05.2018 року був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Тому, в судовому засіданні досліджені його письмові пояснення та інші матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1, будучи ознайомлений з ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області, згідно якої у відношенні нього встановлений адміністративний нагляд і обмеження строком на один рік, 14.04.2018 року не з’явився на реєстрацію до кабінету № 59 Лисичанського ВП ГУПН в Луганській області, оскільки забув. Свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

Згідно ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 квітня 2017 року вбачається, що у відношенні ОСОБА_1 встановлений адміністративний нагляд строком на 1 (один) рік та наступні обмеження:

1.з’являтися на реєстрацію до поліції за місцем проживання три рази на місяць у дні, які будуть визначені ОВС;

2.заборона виходу з місця мешкання (яке він обрав згідно заяви) з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступного дня;

3.заборона відвідування всіх питних закладів, а також вокзалів і аеропортів без дозволу ОВС.

Згідно постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 27.09.2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 51 гривня (а.с.8).

Постановами Лисичанського міського суду Луганської області від 04.12.2017 року та 31.01.2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 187 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді адміністративного арешту (а.с.9,10).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушником у письмових поясненнях, наданих ним після вчинення адміністративного правопорушення (а.с.4), підтверджується рапортом заступника начальника сектору превенції Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області ОСОБА_2 (а.с.2) та реєстраційним листом (а.с.3).

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1, за ознаками ч. 2 ст. 187 КУпАП, кваліфіковані правильно, оскільки він повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення порушив правила адміністративного нагляду, будучі особою, щодо якої встановлено такий нагляд.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не працює, раніше судимий, свою провину в письмових поясненнях визнав, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом’якшують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.

В якості обставин, що згідно ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, суд визнає вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення.

Суд не визнає у якості обставини, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжує відповідальність правопорушника - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, оскільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, наявності обставин, що пом’якшують його відповідальність та відсутності обставин, які б її обтяжували, а також характеру вчиненого ним правопорушення та кількості епізодів даного діяння, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді адміністративного арешту, у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 187 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

Підстав для призначення правопорушнику іншого стягнення, передбаченого санкцією ч.2 ст. 187 КУпАП, суд не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 187 ч. 2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Піддати ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, адміністративному стягненню у вигляді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір – у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок. (отримувач коштів – ГУК у місті Київ/м. Київ/2203106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд. Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайного виконання не допускати.

Суддя: М.М.Старікова