Ухвала суду № 74332516, 07.05.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6062/17

1-кп/405/268/17

УХВАЛА

07 травня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Бутельської Г.В.

суддів: Шевченко І.М.

ОСОБА_1

при секретарі: Мишевець Т.І.

за участю прокурора: Підлубного Я.В.

перекладача: ОСОБА_2

адвокатів: ОСОБА_3

ОСОБА_4

обвинувачених: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7 Вахіда Шахі-огли

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький справу за кримінальним провадженням №12017120000000064 від 17.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ст.348, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вахіда Шахі-огли, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ст.348, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно ухвали Ленінського райсуду м. Кіровограда від 16.03.2018 року обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено термін тримання під вартою на 60 днів, до 14.05.2018 р.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених під вартою, оскільки такий термін спливає 14.05.2018року.

Прокурор в судовому засіданні зазначив про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5В, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою оскільки, необхідність в раніше обраних щодо кожного обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпала, ризики які існували на час обрання запобіжних заходів на даний час не зменшилися. Так, ОСОБА_5В, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, що вказує на існування ризику передбаченого п.1. ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду. Крім цього, у справі не допитані свідки, покази яких оцінюються судом безпосередньо, існує ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Разом з цим прокурором зазначено, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки, обвинувачені раніше судимі, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення під час відбування покарання. На думку прокурора, з урахуванням ризиків кримінального провадження та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення ЄСПЛ від 02.10.2014року у справі «Воляник проти України», рішення ЄСПЛ від 06.04.2000року у справі «Лабіта проти Італії» жоден з більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам кримінального провадження. За наведених обставин прокурор просив продовжити обвинуваченим термін перебування під вартою на строк 60 днів.

Адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_8 заперечили проти доводів прокурора, зазначивши, що до обвинувачених можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_5В, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вирішення даного питання залишили на розсуд суду.

Заслухавши доводи прокурора, думку адвокатів та обвинувачених, колегія суддів прийшла до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5В, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, виходячи із такого.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_5В, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також судом враховано обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв’язків обвинувачених та існування ризиків кримінального провадження.

Так, обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше судимі, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину, маючи не зняту та не погашену судимість, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочину під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, що вказує на схильність обвинувачених до вчинення злочинів та є ризиком вчинити інше кримінальне правопорушення. Разом з цим, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинівта враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стан здоров’я обвинувачених та міцність соціальних зв’язків.

За таких обставин колегія суддів прийшла до переконання про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України.

З метою виконання обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вахід Шахі-огли покладених на них процесуальних обов’язків, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вахід Шахі-огли під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 05 липня 2018 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 Вахіда Шахі-огли, ІНФОРМАЦІЯ_3, на строк шістдесят днів до 05 липня2018 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до ДУ «Кропивницька установа виконання покарань» (№14).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г. В. Бутельська

Судді: С.М.Льон

ОСОБА_9