Постанова № 74329567, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5336/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Сіренко О.І.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018р. (суддя Кухар М.Д.; м. Харків; повний текст рішення складено 08.02.2018) по справі № 820/5336/17

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (далі по тексту - позивач, КП "Харківський метрополітен", підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017р. № НОМЕР_1 (форма «Р»), яким КП «Харківський метрополітен» визначено грошове зобов’язання за платежем з податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції в сумі 664872, 50 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року адміністративний позов Комунального підприємства "Харківський метрополітен" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України від 30.10.2017 р. № НОМЕР_1 (форма "Р"), яким Комунальному підприємству «Харківський метрополітен» визначено грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції в сумі 664872,50 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (код 04805918, вул. Різдвяна, 29, м. Харків, 61052, п/р НОМЕР_2, МФО 351629, ПАТ "МЕГАБАНК") судовий збір у сумі 9973,09 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн.09 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Турнікет-М" у вересні, грудні 2015 року та червні 2016 року, у зв'язку з чим такі операції не повинні відображатися в бухгалтерському обліку КП "Харківський метрополітен". Вказаний висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем не надано до перевірки протоколи погодження договірної ціни, калькуляції, технічні вимоги, складання яких передбачено умовами договорів, а також документи, що підтверджують необхідність проведення робіт з технічного обслуговування. Також апелянт посилається на отриману в ході перевірки податкову інформацію відносно контрагента позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області (далі – ДФС у Харківській області) від 19.09.2017р. №4959 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників1 управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 була проведена позапланова невиїзна перевірка КП «Харківській метрополітен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Турнікет-М» за вересень, грудень 2015р., червень 2016р.

За результатами перевірки ДФС у Харківській області складено Акт від 06.10.2017 р. № 14813/20-40-14-11-11/04805918 (далі – Акт перевірки) про результати позапланової невиїзної перевірки КП «Харківський метрополітен», податковий номер 04805918, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Турнікет-М», податковий номер 38494773 за вересень, грудень 2015р., червень 2016 р., яка була проведена 29.09.2017р.

Проведеною перевіркою встановлено порушення КП «Харківський метрополітен» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (далі – ПК України), а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 531898 грн., у т.ч. за вересень 2015 року на суму 265837, за грудень 2015 року 133591 грн., за червень 2016 року на суму 132470 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним Актом перевірки, КП «Харківський метрополітен» у строк, визначений п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. та «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. - 13.10.2017р., подало до ДФС у Харківській області заперечення до Акту позапланової невиїзної перевірки № 20-40-14-11-11/04805918 від 06.10.2017 р.

За результатами розгляду заперечення на Акт перевірки, ДФС у Харківській області залишило без змін висновки перевіряючих, викладені у Акті, з огляду на їх правомірність, з посиланням на ті ж підстави, що були наведені в Акті.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017р. № НОМЕР_1 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 664872,50 грн., з якої 531898 – донарахована сума зобов’язань та 123974,50 грн. – штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, митних декларацій, інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між КП «Харківський метрополітен» з ТОВ «Турнікет-М» було укладено договори № 127-06/АТЗ від 30.06.2015р. та № 270-12/АТЗ від 29.12.2015р. по наданню послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені.

Умовами вказаних договорів було визначено перелік послуг з розцінками на них, які виконувалися ТОВ «Турнікет-М», а періодичність проведення технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені здійснювалася відповідно до Інструкції «Пристрої пасажирської автоматики. Технологія обслуговування» (далі - Інструкція), яка була затверджена головним інженером метрополітену 25.03.2013 р. Отже, всі послуги, які виконувалися за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. базуються на строках та періодах, вказаних в Інструкції.

Послуги з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені здійснювались ТОВ «Турнікет-М» за договором №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. у період 01.07.2015р. по 31.12.2015р., а за договором №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Між сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі послуг, у тому числі і у вересні, грудні 2015р. та червні 2016р. - акти приймання-передачі послуг №4 від 01.09.2015р. на суму 801546, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 133591,00 грн., № 7 від 01.12.2015р. на суму 801510, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 133585,00 грн., № 8 від 31.12.2015р. на суму 739509, 00 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 132251,50 грн. та № 5 від 01.06.2016р. на суму 794819, 02 грн., з урахуванням ПДВ у розмірі 132469,84 грн.

ТОВ «Турнікет-М» у відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, складено податкові накладні, в яких відображено обсяг наданих позивачу за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. послуг та суми, що підлягали сплаті з урахуванням податку на додану вартість (№ 1 від 01.09.2015р. на загальну суму з ПДВ 801546, 00 грн., № 1 від 01.12.2015р. на загальну суму з ПДВ 801510, 00 грн., № 3 від 31.12.2015р. на загальну суму з ПДВ 739509, 00 грн., № 1 від 01.06.2016р. на загальну суму з ПДВ 794819, 02 грн.).

КП «Харківський метрополітен» здійснено оплату за надані ТОВ «Турнікет-М» послуги за вказаними договорами, що підтверджується платіжними дорученнями № 10022 від 07.09.2015р. на суму 801546, 00 грн., № 11772 від 02.12.2015р. на суму 801510, 00 грн., № 52 від 05.01.2016р. на суму 739509, 00 грн., № 2875 від 06.06.2016р. на суму 794819, 02 грн.

КП «Харківський метрополітен» при оформленні податкових декларацій з податку на додану вартість, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, включало до податкового кредиту суми ПДВ по вищезазначеним операціям, за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р.

КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М» складено акти допуску на надання послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені згідно договорів №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р., № 270-12/АТЗ від 29.12.2015 р.

Також позивач на підтвердження виконання ТОВ «Турнікет-М» взятих на себе договірних зобов’язань за договорами №127-06/АТЗ від 30.06.2015 р. та №270-12/АТЗ від 29.12.2015 р. подав до суду копію Журналу ремонту пасажирської автоматики (далі - Журнал) по однієї з 30 станції метрополітену (станція «Південний вокзал») за червень 2016р.

В Журналі зазначено дату та час прибуття представника ТОВ «Турнікет-М» на станцію із зазначенням дати та години проведеного ним поточного технічного обслуговування (ТО-1), періодичність проведення роботи якого, відповідає строкам, наведеним в Інструкції «Пристрої пасажирської автоматики. Технологія обслуговування» (1 раз на тиждень).

Крім того, з Журналу вбачається, що час прибуття на об’єкт та час залишення об’єкту представником ТОВ «Турнікет-М» було проконтрольовано працівником метрополітену, що підтверджується підписами останнього в журналі.

Також з наданих на вимогу суду від 18.01.2018р. копій Актів-допуску на надання послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені згідно договору № 127-06/АТЗ від 30.06.2015р. та згідно договору № 270-12/АТЗ від 29.12.2015р. вбачається, що КП «Харківський метрополітен» виділяло ТОВ «Турнікет-М» службові приміщення, які вказані в Додатку до кожного Акту-допуску) для виконання послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені, розміщеної на території метрополітену.

Таким чином, податковий кредит формувався підприємством на підставі ст. 198 ПКУ, якою, крім іншого зазначено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а також п.201.10 ст.201 ПКУ: «податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отримані позивачем від ТОВ «Турнікет-М» податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПКУ та зареєстровані в ЄРПН у терміни, визначені цим Кодексом.

Крім того, контрагент ТОВ «Турнікет-М» у відповідності до вимог чинного законодавства України є зареєстрованим платником податку на додану вартість, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про надання послуг, які не визнані у судовому порядку недійсними, їх належне виконання підтверджується актами приймання-передачі послуг та податковими накладними, а сплата коштів – відповідними виписками банківського рахунку.

Як вбачається з акту перевірки, висновок контролюючого органу про неможливість встановити реальність господарських операцій між КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М» за перевіряємий період та, як наслідок, завищення позивачем податкового кредиту ґрунтується на тому, що в актах прийому-передачі послуг, наданих до перевірки, відсутня детальна інформація про обсяг виконаних робіт, кількість затрачених на виконання робіт людино-годин, кількість використаних матеріалів для виконання робіт. Також податковий орган посилається на отриману податкову інформацію від Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 29.04.2016 № 818/20-30-14-02-18 за період червень, грудень 2015 року, та податкової інформації ГУ ДФС у Харківській області 11.10.2016 № 428/20-40-14-08-12/38494773 за червень 2016 року. Вказана інформація містить посилання на витяг з ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 по справі № 642/4477/16-к щодо встановлених обставин в ході проведення досудового слідства в кримінальному провадженні № 42016221090000115 від 10.06.2016р. за ч.4 ст. 191, ч.2 ст.366 КК України.

За змістом пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Водночас процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються на даних Результатів опрацювання зібраної податкової інформації по спірному контрагенту без проведення перевірок (зустрічних звірок) із дослідженням первинної документації контрагентів, колегія суддів вважає безпідставними.

При цьому, судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Харківський метрополітен» за період з 01.01.2013р. по завершений місяць 2015р., що проводилася Державною фінансовою інспекцією в Харківській області від 04.04.2016р. №06-12/2 (далі – Акр ревізії), в якому вказано, що «проведеною зустрічною звіркою в ТОВ «Турнікет-М» встановлено, що в періоді з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. розрахунки між ТОВ «Турнікет-М» та КП «Харківський метрополітен» проводились на підставі 10 договорів про надання послуг з модернізації, ремонтування обладнання автоматизованої системи оплати проїзду станції обладнання автоматизованих систем оплати за проїзд та виконання робіт з модернізації систем керування автоматичними контрольними пунктами типу АКП-73М та «Каскад-15».

Актом ревізії підтверджується законність проведення тендерних процедур, за результатами яких КП «Харківський метрополітен» з ТОВ «Турнікет-М» було укладено договори № 127-06/АТЗ від 30.06.2015р. та № 270-12/АТЗ від 29.12.2015р. по наданню послуг з технічного обслуговування пристроїв автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені.

Також судом встановлено, що у даному Акті ревізії ДФІ у Харківській області зазначено, що на виконання умов укладених договорів ТОВ «Турнікет-М» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. було виконано робіт (надано послуг) для КП «Харківський метрополітен» на загальну суму 24 603 521,19 грн., з яких: - по договорам підряду на виконання робіт – на суму 19 803 611,19 грн.; - по договору надання послуг з технічного обслуговування – на суму 4 799 910,00 грн.

Ще в Акті ревізії вказано, що КП «Харківський метрополітен» в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 р. за виконані роботи (надані послуги) перераховано грошових коштів в сумі 23 810 012,19 грн. (в т.ч.: в 2013 році – 5 767 498,62 грн., за 2014 рік – 10 246 758,90 грн., за 2015 рік – 7 795 754,67 грн.).

Більш того, ДФІ було проведено зустрічну перевірку ТОВ Турнікет-М», що також відображено в Акті ревізії, а посадовими особами ТОВ «Турнікет-М» на вимогу ДФІ надавалися відповідні пояснення. Це спростовує твердження відповідача про відсутність ТОВ «Турнікет-М» за місцем реєстрації та неможливістю проведення перевірки його діяльності.

Щодо посилання Головного управління ДФС у Харківській області на наявність кримінальної справи № 642/4477/16-К, порушеної за фактом розкрадання бюджетних коштів та внесення не достовірних відомостей у податкову звітність при проведенні робіт для КП «Харківський метрополітен» та ТОВ «Турнікет-М», суд зазначити наступне.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, оскільки немає вироку по кримінальній справі №642/4477/16-К, посилання на клопотання слідчого з кримінального провадження не є належними та допустимими доказами у даній справі.

З приводу посилання податкового органу на те, що у актах прийому-передачі послуг №4 від 01.09.2015р., № 7 від 01.12.2015р., № 8 від 31.12.2015р. та № 5 від 01.06.2016р. відсутня детальна інформація про обсяг виконаних робіт, кількість затрачених на виконання робіт людино-годин, кількість використаних матеріалів для виконання робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідженням вказаних первинних документів встановлено, що в них відображено суть та зміст господарських операцій, найменування виконаних робіт, їх вартість та кількість, відомості про Замовника та Виконавця робіт, тобто, вказані документи, в їх сукупності, дозволяють дійти висновку про те, що вказані операції мали місце і їх наслідок є придбання позивачем робіт, які використанні ним у власній господарській діяльності.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. Крім того, відповідач в Акті перевірки не наводить, які саме реквізити відсутні, що вказувало б на їх не відповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняті до обліку КП «Харківський метрополітен» акти приймання-передачі послуг від ТОВ «Турнікет-М» мають всі ознаки первинного документу та проведені у обліку у тому звітному періоді, в якому були виконані послуги, у відповідності до вимог ч. 5 ст.9 Закону № 996-XIV. Акти відповідають предмету договору і містять необхідну інформацію щодо проведених операцій.

Пунктом 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - головне управління ДФС у Харківській області.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейського суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлень - рішень належним чином в суді не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 р. № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 820/5336/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 29.05.2018.