Постанова № 74329552, 29.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 р. Справа № 818/547/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2018, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 19.03.18 по справі № 818/547/18

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2І.) звернувся з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі – відповідач, Мінюст), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації згідно запитів позивача від 20.12.2017 та від 30.01.2017;

- зобов’язати відповідача надати позивачу короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et al.) та Перелік документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et al.).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 20 грудня 2017 року звернувся до Міністерства юстиції України з заявою, в якій просив надати йому короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та Перелік документів, необхідних для виконання цього Рішення (а.с. 6). Не отримавши відповіді на вказану заяву, позивач 30 січня 2018 року повторно звернувся до відповідача з заявою про надання згаданої інформації (а.с 7).

Листом № 2747/Б-32102/5.2.1 від 25.01.2018, у відповідь на заяви позивача, Міністерство юстиції України повідомило, що 12.10.2017 Великою Палатою Європейського суду було ухвалено остаточне рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заяви №№ 46852/13 та інші), згідно якого суд постановив вилучити зі свого реєстру 12 148 заяв, що стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, та передати їх Комітету ОСОБА_3 Європи, який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру. Зазначеним рішенням Європейський суд не присуджував справедливу сатисфакцію жодному із заявників, у зв’язку з чим воно не підлягає встановленій процедурі виконання.

Також, відповідач повідомив, що Україна у співпраці з Комітетом ОСОБА_3 Європи веде активну роботу щодо розроблення відповідної стратегії вирішення вказаної проблеми та запровадження механізму надання відповідного і достатнього відшкодування за порушення прав, гарантованих Конвенцією.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність у зв'язку із цим підстав для їх задоволення.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про звернення громадян» регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозицією (зауваженням) є звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитом на інформацію є прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, листи ОСОБА_2 від 20.12.2017 та 30.01.2018 (а.с. 6-7) з проханням надати короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та Перелік документів, необхідних для виконання цього Рішення, за своєю правовою природою, не є заявами (клопотаннями), поданими в рамках Закону України «Про звернення громадян», а є запитами на інформацію, порядок розгляду яких визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Так, частинами 4, 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі та має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату.

На виконання ст. 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі та в ній має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що листи ОСОБА_2 від 20.12.2017 та 30.01.2018 (а.с. 6-7) відповідають вимогам, встановленим статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та містять прохання надати короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) з переліком документів, необхідних для його виконання.

Разом з тим, за результатами розгляду вказаних листів, протягом п’яти робочих днів Міністерство юстиції України ні запитуваної інформації, ні вмотивованої відмови в задоволенні запитів, позивачу не надало, чим порушило вимоги ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Крім того, матеріалами справи встановлено, що лист відповідача № 2747/Б-32102/5.2.1 від 25.01.2018 (а.с. 9), не містить короткого викладу Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) та переліку документів, необхідних для виконання цього рішення, у зв’язку з чим, є відповіддю не по суті запиту та, на виконання ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вважається неправомірною відмовою у наданні інформації.

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було спростовано вказані обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно не надав публічну інформацію ОСОБА_2, доступ до якої гарантується Законом України «Про доступ до публічної інформації», а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо ненадання позивачу інформації, згідно його запитів від 20.12.2017 та від 30.01.2017.

Одночасно суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині способу захисту порушеного права позивача, зокрема щодо зобов’язання Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код 00015622) надати ОСОБА_4 (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, б. 9, кв. 26, іпн. НОМЕР_1) інформацію згідно запитів від 20.12.2017 та від 30.01.2017, а саме: короткий виклад Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et al.) та Перелік документів, необхідних для виконання Рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES c. UKRAINE" (Requetes nos 46852/13 et al.), оскільки запити позивача не були розглянуті в належному порядку, то і зобов'язати відповідача вчинити конкретні дії та надати конкретну інформацію, про яку зазначає позивач в позовній заяві є передчасним, так як суд не може підміняти інший уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження, щодо вирішення питання по суті, які законодавством віднесені до дискреційних повноважень даного державного органу та які випливають із поставлених питань у запиті.

Позиція суду щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24 жовтня 2008 року, згідно якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку обставинам справи, проте допустив порушення норм матеріального права, що у своїй суті не можуть вплинути на законність рішення, однак є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, відповідно до ст. 317 КАС суд апеляційної інстанції може змінити постанову чи ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 317 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі № 818/547/18 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

«Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути запити ОСОБА_2 від 20.12.2017 та від 30.01.2017 року з урахуванням висновків суду викладених у даній постанові».

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6