Постанова № 74329515, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 643/7684/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова, м. Харків, від 03.04.2018, суддя Скотар А.Ю., , повний текст складено 12.04.18 по справі № 643/7684/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради треті особи Харківська міська рада

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 у гуртожитку підприємства «Промбуд-2» з 2002 року – з часу прийняття на роботу до вказаного підприємства. Між ОСОБА_1 і директором «Промжитлосервіс-2» укладений договір найму жилого приміщення та відкритий особистий рахунок на ім’я позивача, за вказаною адресою він знаходиться на військовому обліку. 25.05.2017 позивач звернувся з заявою про реєстрацію місця проживання до відділу реєстрації місця проживання у Московському районі м. Харкова, яка розглянута 26.05.2017 та йому відмовлено в реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Підставою відмови стало те, що позивач не додав необхідні документи, що підтверджують право на проживання в житлі, визначені Правилами реєстрації місця проживання. Позивач вважає відмову відповідача у реєстрації місця проживання незаконною, оскільки відділом реєстрації не було прийнято до уваги рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2017. Просить позов задовольнити та зобов’язати відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 замінено неналежного відповідача на належного – Департамент реєстрації Харківської міської ради, представник якого проти позову заперечував в повному обсязі та пояснив, що позивачем під час звернення до відділу реєстрації не надано документів, визначених п.п. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, тому у реєстрації місця проживання було відмовлено. Твердження позивача про надання договору найму жилого приміщення не відповідає дійсності, оскільки з заяви та акту прийому-передачі вбачається, що договір найму позивачем до відділу реєстрації не подавався.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради , третя особа: Харківська міська рада про зобов’язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначене судове рішення є протиправним та таким, що винесене із неповнотою дослідження доказів та неправильним застосуванням норм права, а тому воно підлягає скасуванню. Зазначає, що згідно п.18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 для реєстрації місця проживання особа, серед іншого, подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або інші документи. Вказує, що в якості такого іншого документу ним було подане рішення Московського районного суду м.Харкова від 27.03.2017 р. по справі № 643/13009/16-ц, яке набрало законної сили. Просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р. по справі № 643/7684/17

Від Департаменту реєстрації Харківської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р. по справі № 643/7684/17 винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, прийняте на підставі законодавства України, тому не підлягає скасуванню. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Від імені представника третьої особи до суду надійшло клопотання лист про відкладення розгляду справи у зв'язку зі знаходженням представника Харківської міської ради у черговій щорічній відпустці.

Клопотання від імені представника Харківської міської ради надійшло на електронну пошту Харківського апеляційного адміністративного суду.

Проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП.

Відповідно до п.п. 2.2.18. п.2.2 Інструкції для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв’язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали.

За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, у суду відсутні підстави для його задоволення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання представника Харківської міської ради жодними доказами не обґрунтоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25.05.2017 позивач звернувся до Відділу реєстрації місця проживання у Московському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, який є структурним підрозділом Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. На підтвердження права на проживання за вказаною адресою надав рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2017.

26.05.2017 у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відмовлено в зв’язку з неподанням необхідних документів, що підтверджують право на проживання в житлі, визначених п.п. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання (а.с. 9-10).

ОСОБА_1 зареєстрованого місця проживання не має, згідно договору найму жилого приміщення від 29.04.2008, укладеного між ним та ДП «Промжилсервіс-2», займає жилу площу за адресою м. Харків, вул. Тимурівців, 33, кімната 65 площею 16,8 кв.м.(а.с. 5, 7).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення встановлено, що ОСОБА_1 займає житлову площу в кімнаті № 65 в будинку № 33 по вул. Тимурівців в м. Харкові (на теперішній час АДРЕСА_2) на законних підставах, тому у задоволенні позову про виселення відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.10.2017 вказане рішення залишено без змін (а.с. 8, 46).

У відповідності до ч.ч.1-4 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно п. 18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи… , право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи…, проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації.

Щодо посилань позивача про надання відповідачу разом із іншими документами договору найму житлового приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи надання позивачем разом із іншими документами договору найму житлового приміщення не підтверджено та спростовується заявою про реєстрацію місця проживання від 25.05.2017, актами прийому-передачі заяв та документів щодо надання адміністративних послуг (а.с. 72-75).

Колегія суддів зазначає, що підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання передбачені пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання», орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Щодо посилань позивача на те, що у відповідності до п.18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 для реєстрації місця проживання ним було подане рішення Московського районного суду м.Харкова від 27.03.2017 р. по справі № 643/13009/16-ц, колегія суддів зазначає наступне.

Дане рішенням Московського районного суду м. Харкові від 27.03.2017 про відмову у виселенні ОСОБА_1 хоча і встановлює законність його проживання на спірній житлові площі, проте не є рішенням про визнання права користування, яке б було підставою для реєстрації місця проживання, що передбачено п.п.4 п.18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Даним рішенням суду встановлено необґрунтованість позову Харківської міської ради щодо виселення позивача з самоправно зайнятого житлового приміщення, але рішення щодо визначення за позивачем права користування даним житловим приміщенням судом не приймалось, він лише визначився щодо недоведеності (необґрунтованості) вимог позову Харківської міської ради.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що рішенням Московського районного суду м. Харкові від 27.03.2017 суд не вирішував питання наявності у позивача права користування житловим приміщенням, те що позивачем не доведено та спростовується матеріалами справи матеріалами справи твердження позивача про надання відповідачу разом із іншими документами документами договору найму житлового приміщення, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у реєстрації місця проживання позивача діяв у межах та у спосіб, встановлених законами та Конституцією України, в зв’язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання права користування житловим приміщенням.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 по справі № 643/7684/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 29.05.2018.