Постанова № 74329479, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2217/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Григорова А.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, суддя Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 28.02.18 по справі № 818/2217/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України третя особа Сумський обласний військовий комісаріат

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа Сумський обласний військовий комісаріат, в якій просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- зобов’язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 відповідно до статті 16, статті 16.2 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов’язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначає про те, що неправомірними діями відповідача порушено його право на соціальний захист, як військовослужбовця, який внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби став інвалідом II групи.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Зобов’язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки другу групу інвалідності йому встановлено 30.08.2013 року, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на виконання якої прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, а тому на момент встановлення позивачу інвалідності діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499. Отже, позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Третя особа подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Сумського обласного військового комісаріату.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв’язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.06.1957 ОСОБА_1 звільнено із строкової військової служби.

16 серпня 2013 року під час повторного огляду, згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 30.08.2013 ОСОБА_2 10ААВ № 591093.

26 лютого 2016 року на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 29.02.2016 ОСОБА_2 12ААА № 154847.

09 лютого 2017 року позивач звернувся до Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв’язку із встановленням другої групи інвалідності через захворювання, отримане в період проходження військової служби.

Листом від 09.02.2017 № 208 військовий комісар Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату подав документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги до Сумського обласного військового комісаріату.

Листом від 11.02.2017 № 11/443 ТВП військового комісара Сумського обласного військового комісаріату повідомив військового комісара Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із тим, що інвалідність була встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення зі служби, та просив дану інформацію довести до заявника.

15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату із заявою, в якій підтвердив, що йому роз’яснено умови виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, а також те, що він не має права на виплату. У вказаній заяві ОСОБА_1 вимагав, щоб його документи було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення згідно діючого законодавства.

Листом від 16.08.2017 № 1302 військовий комісар Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату повторно подав документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги до Сумського обласного військового комісаріату.

Листом від 01.09.2017 № 1/1814 військовий комісар Сумського обласного військового комісаріату подав документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.10.2017 № 108 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), що були чинними на день виникнення таких відносин.

Згідно приписів статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007 року) були внесені зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2, згідно якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (в редакції, чинній на момент призначення позивачу ІІ групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (в редакції, чинній на день подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги) (далі - Порядок № 975) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Отже, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності визначались постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Отже, з аналізу статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15 неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, № провадження К/9901/6800/18.

Як свідчать письмові докази, позивачу встановлена інвалідність ІІІ групи 16.08.2013, тобто після звільнення з військової служби, при цьому інвалідність пов'язана з захворюванням, отриманим внаслідок проходження позивачем військової служби.

Отже, позивачу встановлено інвалідність, яка сталася після 01 січня 2007 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, отже позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для повного захисту прав позивача, необхідно зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/2217/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повний текст постанови складено 29.05.2018.