Постанова № 74328938, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 355/1184/17 Суддя (судді) першої інстанції: Литвиненко О.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Баришівської селищної ради Київської області, комунального підприємства «Баришівкатепломережа» про визнання незаконними та скасування рішень про затвердження тарифів на теплову енергію,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 29.01.2016 р. № 4 «Про повторний розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо затвердження тарифу на теплову енергію для мешканців смт. Баришівка» з моменту його ухвалення - 29.01.2016 р.;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 02.09.2016 р. № 66 «Про розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо коригування тарифу на теплову енергію для мешканців багатоповерхових будинків смт. Баришівка» з моменту його ухвалення - 02.09.2016 р.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що встановлення тарифів на теплову енергію не належить до компетенції Баришівської селищної ради і комунальним підприємством «Баришівкатепломережа» подано не всі документи, необхідні для їх затвердження. Позивач також стверджувала, що спірні рішення є регуляторними актами, однак Баришівською селищною радою не було дотримано вимог щодо їх оприлюднення та не проведено їх аналіз, як це передбачено Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Крім мотивів, наведених у позовній заяві, скаржник також посилається на порушення Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869.

У відзиві на апеляційну скаргу комунальне підприємство «Баришівкатепломережа» наполягає на тому, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення. Зокрема, цей відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду. Також, комунальне підприємство звертає увагу на те, що повноваження селищних рад щодо затвердження тарифів визначені Законом України «Про теплопостачання», а Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2016 р. Баришівською селищною радою прийнято рішення № 4 «Про повторний розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо затвердження тарифу на теплову енергію для мешканців смт. Баришівка», яким:

- затверджено тариф на теплову енергію для мешканців багатоквартирних будинків в смт. Баришівка без урахування 5% рентабельності, що складає 13,56 грн. за м.кв з ПДВ і 837.97 Гкал при опаленні природним газом;

- зобов'язано КП «Баришівкатепломережа» в терміни, визначені чинним законодавством, повідомити споживачів про зміну тарифів на постачання теплової енергії з визначенням причин зміни вартості;

- визнано таким, що втратило чинність рішення селищної ради № 44 від 30.04.2009 р. «Про погодження тарифів на надання послуг із централізованого опалення комінальному підприємству «Баришівкатепломережа» на території Баришівської селищної ради».

Рішенням Баришівської селищної ради № 66 від 02.09.2016 р. «Про розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо коригування тарифу на теплову енергію для мешканців багатоповерхових будинків смт. Баришівка»:

- здійснено коригування тарифу на теплову енергію для мешканців багатоквартирних будинків в смт. Баришівка без урахування рентабельності, що складає 23,29 грн. за м.кв з ПДВ і 1654,54 Гкал при опаленні природним газом;

- введено в дію скорегований тариф для мешканців багатоквартирних будинків в смт. Баришівка з початку опалювального сезону;

- зобов'язано КП «Баришівкатепломережа» в терміни, визначені чинним законодавством, повідомити споживачів про зміну тарифів на постачання теплової енергії з визначенням причин зміни вартості.

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-IV житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності є Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. № 1160-IV.

Відповідно до статті 3 цього Закону його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, зокрема, пов'язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на порушення Баришівською селищною радою вимог Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки його норми не поширюються на спірні правовідносини.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, Баришівський районний суд Київської області не звернув уваги на наступне.

Відповідно до Розділу І Статуту комунального підприємства «Баришівкатепломережа» це підприємство засноване на спільній власності територіальних громад селища та сіл Баришівського району та є комунальним унітарним підприємством володіння, користування, розпорядження та управління яким здійснює Баришівська районна рада. Підприємство безпосередньо підпорядковується Баришівській районній раді і входить до її сфери управління. Майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання.

При цьому, пунктом 37 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Крім того, згідно підпункту 2 пункту «а» пункту 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що встановлення/коригування тарифів на теплову енергію не належить до компетенції Баришівської селищної ради.

Суд попередньої інстанції помилково послався на статтю 13 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 р. № 2633-IV, якою на момент виникнення спірних правовідносин передбачалось, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

За змістом статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає не лише селищну раду, а й зокрема районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Не можна погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду оскільки отримувала субсидію.

На момент подачі позову статтею 99 КАС України було встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За твердженням позивача вона дізналась про порушення своїх прав 07.09.2017 р. з листа Баришівської селищної ради № 790/02-29, із змісту якого та доданих до нього документів їй стало відомо про порядок прийняття, розрахунок та розмір тарифів.

Будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що позивачеві раніше було відомо про порушення її прав матеріали справи не містять.

Сам по собі факт отримання субсидії не може бути доказом такої обізнаності.

Визначаючи момент, з якого підлягають визнанню незаконними та скасуванню спірні рішення Баришівської селищної ради, колегія суддів виходить з того, що протягом певного періоду часу вони застосовувались, а отже призвели до виникнення юридичних наслідків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що їх дія може бути припинена лише на майбутнє.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову посилання комунального підприємства «Баришівкатепломережа» на те, що 12 жовтня 2017 р. Баришівською районною радою прийнято рішення № 576-23-07 «Про встановлення річного тарифу на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії для населення та коригування собівартості окремих його статей по комунальному підприємству «Баришівкатепломережа», оскільки цим рішенням не скасовувались рішення Баришівської селищної ради від 29.01.2016 р. № 4 «Про повторний розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо затвердження тарифу на теплову енергію для мешканців смт. Баришівка» та від 02.09.2016 р. № 66 «Про розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа» щодо коригування тарифу на теплову енергію для мешканців багатоповерхових будинків смт. Баришівка».

З огляду на викладене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати з 24.05.2018 р. рішення Баришівської селищної ради Київської області від 29 січня 2016 р. № 4 «Про повторний розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа».

Визнати незаконним та скасувати з 24.05.2018 р. рішення Баришівської селищної ради Київської області від 02 вересня 2016 р. № 66 «Про розгляд звернення КП «Баришівкатепломережа».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 29 травня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук