Постанова № 74328821, 24.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуЛьвів№876/2416/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №809/51/18 винесене головуючим суддею Остап'юк С.В. у м. Івано-Франківську за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

12.01.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області про визнання протиправною відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмежень граничного розмірі, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, в порушення норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та на підставі невірних висновків про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до системи оплати праці судді, відмовив у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням допомоги на оздоровлення відповідно до довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області за №04-12/203-17 від 13.09.2017. Просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки без обмежень граничного розмірі, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (індекс 77400, вулиця Галицька, 21, місто Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41247138) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1), згідно довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області за №04-12/203-17 від 13.09.2017, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (індекс 77400, вулиця Галицька, 21, місто Тисмениця, Івано-Франківська область код, ЄДРПОУ 41247138) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що управлінням не враховано матеріальну допомогу позивача на оздоровлення при розрахунку довічного грошового утримання, оскільки така допомога у відповідності до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не входить до складу суддівської винагороди, тому врахувати її в суму заробітної плати для обчислення пенсії немає підстав. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на те, що положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Івано-Франківської області, що підтверджується копією посвідчення судді у відставці за НОМЕР_2.

Позивач, з 16.12.2016, отримує довічне грошове утримання судді та знаходиться на обліку в Тисменицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

11.12.2017 позивач звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з врахуванням отримуваної допомог на оздоровлення в розмірі посадового окладу в сумі 15 950 гривень, згідно довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області за №04-12/203-17 від 13.09.2017.

18.12.2017 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, з тих мотивів, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до частини 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не відноситься до складових суддівської винагороди.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що до системи оплати праці судді входить матеріальна допомога на оздоровлення у вигляді додаткового посадового окладу відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з неї сплачується збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому ці виплати необхідно включати в грошове утримання судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Проте, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними та такими, що суперечать норма матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010, який втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону №1402-VIII від 02.06.2016, (далі - Закон №2453-VI) та згідно з ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII).

Перелік зазначених складових суддівської винагороди є сталим та вичерпним, а розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Статтею 136 Закону №1402-VIII встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної оплачуваної відпустки передбачалась і статтею 134 Закону №2453-VI.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пунктом 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402-VIII та не працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу, становить 80 відсотків (у максимальному розмірі 90%) суддівської винагороди, обчисленої з посадового окладу та доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Матеріальна допомога на оздоровлення законодавцем не віднесена до складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016 року.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.10.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до вказаного рішення, частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з п.3 рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Крім того, зазначене рішення не стосується питання включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді.

Щодо покликань позивача на ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якої отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, то суд апеляційної інстанції зауважує, що врахування цих положень можливе у разі призначення позивачу пенсії, а не довічного грошового утримання.

Порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється зазначеними законами, а чітко визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді із сплатою страхових внесків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року у справі №736/964/17 (провадження К/9901/2271/18), у справі №749/951/17 (провадження №К/9901/2596/17).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволені позову з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову в задоволені позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі №809/51/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. С. Затолочний Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 29.05.2018р.