Постанова № 74328666, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1945/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Ключковича В.Ю., Мєзєнцева Є.І.

Секретаря судового засідання: Кузик М.А.

За участі представника Відповідача: Роєнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.18р. у справі №825/1945/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу

у с т а н о в и в:

рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.18р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано:

наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.10.17р. № 283 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_3 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

наказ ГУНП в Чернігівській області від 02.10.17р. № 1820;

поновлено майора поліції ОСОБА_3 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді інспектора сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції;

стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу в розмірі 36 554,66 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини у даній справі, зокрема, щодо вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, із дослідженням доказів, які підтверджують факт проїзду Позивачем в стані алкогольного сп'яніння перехрестя на заборонений сигнал світлофору, що зумовило скоєння дорожньо-транспортної пригоди (показів свідків ДТП, фотофіксації та відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції).

У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Через канцелярію суду 24.05.18р. від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, втім рішення суду підлягає зміні в частині, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Позивач проходив службу в ГУНП в Чернігівській області на посаді інспектора сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції.

30.09.17р. до ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками Управління патрульної поліції у м. Чернігові ДПП НП України задокументовані факти вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122, 124, 130 КУпАП інспектором сектору водної поліції відділу первенції Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, майором поліції ОСОБА_3.

Згідно наказу ГУНП області від 30.09.17р. № 1636 за вказаним фактом було призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування, комісією складено висновок службового розслідування за фактом події 30.09.17р. за участю працівника сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, затверджений 02.10.17р. начальником ГУНП в Чернігівській області полковником поліції Е.В. Альохіним (а.с.49-49), яким запропоновано за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.206р. №3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України №901- VІІІ, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», невиконання вимог ПДР України, а також вимог «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.16р. №1179, в частині проїзду перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, скоєння дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що мало місце 30.09.17р., інспектора сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Згідно п. 1 наказу ГУНП в Чернігівській області від 02.10.17р. №1820 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського ВП ГУНП області» за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.206р. №3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України №901- VІІІ, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», невиконання вимог ПДР України, а також вимог «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.16р. №1179, в частині проїзду перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, скоєння дорожньо-транспортної пригоди, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що мало місце 30.09.17р., інспектора сектору водної поліції відділу превенції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції майора поліції ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 27.10.17р. №283 о/с «По особовому складу» Позивача з 31.10.17р. звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8).

Не погоджуючись з вказаним наказом, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що інкриміноване Позивачу порушення службової дисципліни є недоведеним, оскільки обставини щодо відсутності факту порушення Позивачем Правил дорожнього руху установлені судовими рішеннями у адміністративній справі, які набрали законної сили. Такі обставини, за правилами процесуального закону, не потребують доказуванню у даному спорі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, втім вважає що рішення суду підлягає зміні в частині суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.07.15р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 580-VIII), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) затверджений Законом України від 22.02.06р. N 3460-IV «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (у згаданій вище редакції; надалі - Закон N 3460-IV).

Цей Статут, відповідно до його преамбули, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наведені у ст.12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим серед яких є звільнення з органів внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 12.03.13р. №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстрована в Мін'юсті 02.04.13р. за №541/23073 (надалі - Інструкція).

Згідно з п. 2.1. Інструкції, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; тримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення (п.п.2.2.1, п.п.2.2.20 п. 2 Інструкції).

За змістом розділу ІІІ Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

За правовою позицією Верховного Суду України, що наведена у постановах від 20 жовтня 2015 року (справа №813/4104/14), від 15 грудня 2015 року (справа №21-3844а15) дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

При цьому слід зазначити, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Як свідчать обставини справі та установлено судом, відповідно до висновку про порушення Позивачем службової дисципліни, в ході службового розслідування установлено, що 30.09.17р. о 17 год. 55 хв. майор поліції ОСОБА_3, перебуваючи поза службою, керуючи власним автомобілем ВАЗ-2114 н.з. НОМЕР_1, рухаючись по пр-ту Миру у м. Чернігові, на регульованому перехресті здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору червоного кольору, у результаті чого скоїв зіткнення з автобусом ПАЗ н.з. НОМЕР_2, який належить ПрАТ «Таксосервіс» та рухався по маршруту №37, під керуванням водія ОСОБА_1

За результатами медичного огляду ОСОБА_3, згідно висновку КЛПЗ «Чернігівського обласного психоневрологічного диспансеру» від 30.09.17р. № 947, було встановлено, що останній знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

У відношенні майора поліції ОСОБА_3 було складено протоколи про адміністративні правопорушення: серії БР № 248898 по ст. 124 КУпАП, серії БР № 002918 по ст. 130 КУпАП, а також постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вказані обставини слугували підставою для висновку про порушення Позивачем службової дисципліни, та вчинення ним дисциплінарного проступку, який підриває довіру та авторитет таких органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.11.17р. у справі №751/6829/17р., яка набрала законної сили 08.12.17р., провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 33-34).

З постанови суду убачається, що судом, на підставі зібраних у справі доказів, показань свідків та оглянутого в судовому засіданні відеозапису, наданого УПП у м.Чернігові, установлено, що 30.09.17р. в 17 год. 55 хв. на пр. Миру, 60 у м. Чернігові ОСОБА_3 не перебував в якості водія транспортного засобу Лада 211440 НОМЕР_1, отже суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушень передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Окрім того, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.01.18р. у справі №751/7093/17, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.18р., визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернігові Департаменту патрульної поліції Стоцького Олександра Володимировича серії ДР № 117738 від 30.09.2017 року про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, вищевказаними судовими рішеннями встановлені обставини щодо відсутності факту правопорушення (проїзду Позивачем 30.09.17р. перехрестя на заборонений сигнал світлофору, скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння).

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено,що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення не входять до предмету доказування у даному спорі, а тому враховуючи, що діяння, кваліфіковані як дискредитація звання поліцейського, пов'язані виключно із обставинами вчинення Позивачем ДТП у стані алкогольного сп'яніння, які спростовані у судовому порядку, - підстави для висновку про порушення Позивачем службової дисципліни відсутні.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду у цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки ГУНП в Чернігівській області від 06.12.17р. №1597/124/21/01-2017 розмір грошового забезпечення Позивача складає: середньоденне грошове забезпечення з розрахунку календарних днів - 262,98 грн.; середньомісячне грошове забезпечення - 8 021 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу складає: 135 днів.

Таким чином, сума середньомісячного грошового забезпечення, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 становить 35 502,30 грн. (262,98 грн. х 135), а не 36 554,66 грн., як то помилково розраховано судом.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З метою приведення судового рішення до вимог закону, колегія суддів вважає за доцільне змінити судове рішення в частині суми, що підлягає стягненню.

В решті висновків - рішення суду колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 310, 315, частиною 4 ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.18р. у справі №825/1945/17- залишити без задоволення.

Змінити абзац четвертий резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.18р. у справі №825/1945/17 в частині суми стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме стягнути 35 503 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот три) грн. 30 коп. замість 36 554,66 грн.

У іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.18р. у справі №825/1945/17 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Ключкович В.Ю.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови складений: 30.05.18