Ухвала суду № 74327710, 29.05.2018, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/882/17

Провадження по справі № 1-кп/514/8/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді М.В. Козирєва

за участю секретаря О.А. Георгієвої

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора І.С. Іванової

обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Тарутине клопотання захисника ОСОБА_3 стосовно запобіжного заходу, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 звернувся із клопотанням, в якому просив:

- скасувати раніше обрану міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 300 розмірів мінімальних заробітних плат;

- обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Також, в судовому засіданні під час розгляду клопотання адвокат ОСОБА_3 заявив про необхідність повернення внесеної раніше застави матір’ю обвинуваченого, позаяк ці кошти є позиченими у третьої особи, а на теперішній час сплив термін покладених на ОСОБА_1 обов’язків, виконання яких забезпечувалося заставою.

Прокурор в частині скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що строки тримання під вартою та обов’язків, забезпечених заставою, вже закінчилися, а отже цей запобіжний захід і так вже припинено; в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання не заперечувала.

Інші учасники судового провадження підтримали клопотання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Так, запобіжними заходами згідно КПК України є: особисте зобов’язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2016 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі ДПтСУ в Одеській області.

Одночасно визначено розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, тобто у сумі 413 400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) гривень.

Також, зазначено, що дана ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 07 серпня 2016 року.

10 червня 2016 року на підставі квитанції № ПН5325 застава була внесена на рахунок ТУ ДСАУ в Одеській області, а отже на ОСОБА_1 до 07 серпня 2016 року були покладені обов’язки, визначені в ухвалі слідчого судді, зокрема не покидати місце постійного проживання, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, прибувати на слідчі дії за викликом слідчого, прокурора або суду.

В подальшому, з моменту спливу строку, на який на ОСОБА_1 були покладені зазначені обов’язки, даний запобіжний захід не продовжувався, та наново не застосувався.

Стаття 203 КПК України визначає, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

За приписами ч. 11 ст. 182 КПК України застава яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Частиною 2 ст. 196 КПК України визначено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, зазначаються конкретні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках встановлених цим кодексом, строк на який їх покладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зі спливом строку покладених обов’язків припиняється дія застави, як запобіжного заходу, позаяк застава забезпечує лише покладені ухвалою слідчого судді, суду відповідні обов’язки.

Таким чином, є безпідставними вимоги захисника ОСОБА_3 про скасування раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, з огляду на припинення дії відповідної ухвали слідчого судді 07 серпня 2016 року.

І саме з цього моменту, на думку суду, у заставодавця виникло на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України право на повернення внесеної застави, а отже в цій частині клопотання підлягає задоволенню.

Щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання суд дійшов висновку про таке.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу на даному етапі кримінального провадження є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу (ст. 178 КПК України), у тому числі відсутність порушень з боку обвинуваченого ОСОБА_1 своїх процесуальних обов’язків, наявність у нього міцних соціальних зв’язків, відсутність судимостей, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання з покладенням обов’язків прибувати за кожною вимогою до суду та не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду, буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369, 371, 372, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Покласти на ОСОБА_1 обов’язки прибувати за кожною вимогою до суду та не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Вважати з 29 травня 2018 року ОСОБА_1 таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В решті вимог клопотання відмовити.

Заставодавцю ОСОБА_5 (паспорт серії КК 736230, виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області 21 вересня 2004 року, ІПН НОМЕР_1) повернути внесену нею на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2016 року заставу в сумі 413400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) гривень за ОСОБА_1 по провадженню 1-кс/522/10976/16, справа № 522/10485/16-к (квитанція № ПН5325 від 10 червня 2016 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, в частині покладення обов’язків на обвинуваченого ОСОБА_1 ухвала припиняє свою дію з 29 липня 2018 року.

Повний текст ухвали складений 30 травня 2018 року.

Суддя М.В. Козирєв