Постанова № 74327044, 16.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/2477/18

провадження № 2-а/520/309/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача заступник начальника - начальник інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа заступник начальника - начальник інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслан Костянтинович, просив постановити рішення, яким:

скасувати постанову заступника начальника - начальнику Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. від 22.02.2018 р. № 086/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 96 КУпАП;

скасувати постанову заступника начальника - начальнику Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. від 22.02.2018 р. № 087/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 96 КУпАП.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що він не вчиняв будівельних робіт та будь-яких дій з реконструкції будівель за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що в оскаржуваних постановах не вказано в чому конкретно полягало виконання будівельних робіт з реконструкції. Позивач скаржиться на те, що він не був присутнім при складанні протоколу та винесені постанови, й не був повідомлений про факт здійснення перевірки. Копію протоколу він не отримував. Йому не було відомо про час та місце складання вказаного протоколу. Також позивач засвідчує, що він не є одноособовим власником будівель за адресою: АДРЕСА_1, що також зазначено в постанові, однак інших співвласників відповідач не встановив. Позивач вважає оскаржувані постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

В судове засідання з'явились представник позивача та позивач.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не сповістили. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань - до суду не надавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 (на підставі договору про надання юридичних послуг № 1 від 07.02.2018 р.) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані підтримали та просять позов задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

22 лютого 2018 року заступником начальника - начальником Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. за наслідниками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, - протокол про адміністративне правопорушення від 08.02.2018 року, було винесено постанову № 086/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 8 ст. 96 КУпАП, в якій зазначено, що позивач здійснив самовільні будівельні роботи з реконструкції бані літ «Р» та гаражу літ «П» по АДРЕСА_1, чим порушив статтю 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, в той самий день заступником начальника - начальником Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. за наслідником розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, - протокол про адміністративне правопорушення від 08.02.2018 року, було винесено постанову № 087/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 4 ст. 96 КУпАП, в якій зазначено, що позивач здійснив самовільні будівельні роботи з реконструкції бані літ. «Р» та гаражу літ «П» по АДРЕСА_1, чим порушив статтю 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» без отримання права виконання будівельних робіт.

Позивач категорично стверджує що інкримінованого правопорушення не вчиняв та будь-яких будівельних робіт з реконструкції вказаних приміщень взагалі не здійснював.

Також позивач посилається на те, що він не є одноособовим власником спірної будівлі, на підтвердження цього надає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.09.2017 року № 98839056 житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності:

ОСОБА_4, розмір частки 171/400; підстави виникнення права власності - Договір дарування від 26.09.2017 року;

ОСОБА_5, розмір частки 171/400; підстави виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину від 04.03.2016 року;

ОСОБА_1, розмір частки 29/200 (свідоцтво про право на спадщину від 17.10.2014 року).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 був допитаний, як свідок з його згоди, попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст.ст. 384, 385 КК України. ОСОБА_1 засвідчив суду, що він не є одноособовим власником. Що не він, ні інші особи за його замовленням не проводили ніяких будівельних чи будь-яких робіт з реконструкції будівель по АДРЕСА_1. Частина домоволодіння належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері, силами та за рахунок якої за життя й проводилися будівельні роботи.

Також, в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, засвідчили, що позивач ОСОБА_1 не проводив будівельних робіт та будь-яких дій з реконструкції по АДРЕСА_1. Свідки пояснили, що будучі сусідами, друзями та членами родини позивача, вони часто бувають за вказаною адресою, і засвідчують, що після смерті матері позивача стан будівель не змінився й існують вони у тому вигляд, якій був до прийняття спадщини позивачем після смерті його матері ОСОБА_9 в період до 2000 року.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року витребувано від управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради засвідчену копію акту № 000128 від 02.02.2017, Протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.02.2018 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №066/18 від 08.02.2018 року.

16.05.2018 року на виконання ухвали управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради були надані копії витребуваних документів.

Дослідивши одержані докази, суд встановив, що Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 000128 від 02.02.2018 року (далі - Акт), в якому вказано замовником - ОСОБА_1, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.02.2018 року (далі - Протокол), в якому вказано, що ОСОБА_1 від підпису та отримання вищезазначених акту та протоколу відмовився, - відправлені ОСОБА_1 поштою 09.02.2017 року.

При цьому в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що при складанні акту та протоколу він не був присутній, він взагалі не був повідомлений про факт здійснення такої перевірки, а також не отримував їх поштою.

Згідно з п. п. 7, 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради при здійсненні перевірки повинно дотримуватись відповідного порядку здійснення цієї перевірки.

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №066/18 від 08.02.2018 року (далі - Припис) встановлено термін усунення порушень до 08.03.2018 року у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом отримання права на виконання будівельних робіт або приведення перебудову гаражу та бані до первинного стану відповідно до технічного паспорту від 31.07.2014 року.

При цьому оскаржувані постанови №086/18 та №087/18 датовані 22.02.2018 року, тобто до закінчення терміну, встановленому у Приписі №066/18 від 08.02.2018 року.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані постанови прийнято до спливу строків припису від 08.02.2018 року, який надавався для усунення виявлених перевіркою недоліків. Крім того, відсутні докази про належне сповіщення позивача про наявні приписи.

Виходячи з принципів діяльності державних органів та органів, уповноважених на виконання державних функцій, в тому числі й органів архітектурно-будівельного контролю, останні в ході власної діяльності мають обґрунтовувати власні рішення та дії з достатньою чіткістю.

Вказане, зокрема випливає з п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом враховується, що Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого додаткового до Конвенції протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «ОСОБА_1 Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 14.06.2007 р. по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» в якому Високий Суд наголошував, що «в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання».

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно з національним законодавством, юридичну силу.

Принцип презумпції невинуватості є обов'язковим для будь яких суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що перевірка фактично проведена не була, про що також свідчить той факт, що усі відомості (персональні дані, дані щодо підстави набуття права власності та інше) викладені в акті, а також зміст нібито встановлених порушень оформлені комп'ютерним набором тексту та усі зазначені документи розпечатані на принтері. Дані обставини свідчать про те, що місце складання вказаних документів також не відповідає дійсності, оскільки із встановлених обставин слідує, що головним спеціалістом в акті перевірки, приписі та протоколі про адміністративне правопорушення заздалегідь зазначені дані без фактичного проведення перевірки на об'єкті.

До акту також не додані матеріали, які б підтверджували факт експлуатації позивачем реконструйованого об'єкту.

Аналогічні порушення допущені головним спеціалістом і при оформленні припису на ім'я позивача.

Відповідачем не надано жодних доказів присутності позивача при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 12, п. 13 Порядку № 533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва та посадові особи інспекції під час його здійснення зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

При цьому, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час його здійснення, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, подавати свої пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки.

Крім того, п.п. 16-20 Порядку № 533 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об'єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об'єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З аналізу зазначених вище норм законодавства та обставин справи можна зробити висновок, що державний архітектурно-будівельний контроль повинен здійснюватись - в присутності суб'єкта містобудування, який повинен ознайомитись з його результатами, зокрема, з актом перевірки, приписом, протоколом, має право на надання пояснень, документів, які спростовують порушення, заперечень, тощо.

Однак, всупереч вимогам закону, право позивача бути присутнім під час проведення перевірки та на час розгляду складених документів Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради забезпечено не було, чим грубо порушено вимоги вищезазначеного законодавства, а відомості у вказаних документах про ніби - то те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання акту, протоколу та припису не відповідають дійсності.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно із ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

З вищевикладеного аналізу нормативно-правових актів вбачається, що результати проведення перевірки мають бути доведеними до відома суб'єкта містобудування, про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суб'єкт містобудування має бути належним чином повідомлений, прийняте рішення має бути доведеним до відома суб'єкта містобудування з роз'ясненням строків та порядку його оскарження.

З огляду на викладене вище, необхідно наголосити на тому, що Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не було дотримано вимог чинного законодавства, що призвело до порушення передбачених чинним законодавством України прав та інтересів позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України "Про ратифікацію Конвенції" від 17.07.1997 року Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України.

Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст.ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А тому можна зробити висновок, що суб'єктом владних повноважень не дотримано було принципів правомірної адміністративної поведінки.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, КАС Україні та в контексті Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

У Конституції Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою ( ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними ( ст. 21).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не спростовано тверджень позивача, що ним не виконувались будівельні роботи з реконструкції об'єкту шляхом змішення загальної площі приміщень, не встановлено які саме будівельні роботи виконувались, відповідач не скористався своїми правами під час перевірки із залучення представників експертних організацій, фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій та, як суб'єкт владних повноважень, не довів факт порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Щодо тверджень позивача про неприсутність його під час проведення перевірки, неповідомлення його про проведення перевірки, не надання йому на ознайомлення акту перевірки, відсутність позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає ці обставини також не спростованими відповідачем.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Частиною третьою ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без зміни, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкладається на строк не більш як десять днів.

За правилами ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст. ст. 96, 245, 247, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 77, 90, 120, 122, 139, 242-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 40199728, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, п/і 65009), третя особа на стороні відповідача заступник начальника - начальник інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича (м. Одеса, вул. Черняховського, 6, п/і 65009) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову заступника начальника - начальнику Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. від 22.02.2018 р. № 086/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 96 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.

Постанову заступника начальника - начальнику Інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. від 22.02.2018 р. № 087/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 96 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду через Київський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Датою складення повного рішення суду є 29 травня 2018 року.

Головуюча Літвінова І. А.