Рішення № 74326466, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/873/17 29.05.2018

Провадження №22-з/784/25/18

Єдиний унікальний номер справи 478/873/17

Номер провадження 22-з/784/25/18

Головуючий у першій інстанції Іщенко Х.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Прокопчук Л.М.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю представника відповідача - Сімцис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»( далі - ПАТ «Миколаївгаз»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А

12 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позов до ПАТ «Миколаївгаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано дії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» неправомірними та зобов'язано ПАТ «Миколаївгаз» встановити ОСОБА_4 безкоштовно газовий лічильник за адресою АДРЕСА_1.

08 травня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору за подачу позовом, апеляційної скарги та витрат за надання правової допомоги.

Заява підлягає задоволенню частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Як зазначено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадку і умов, передбачених ст. 220 ЦПК України( в редакції 2004 р.); воно не може змінювати суті основного рішення або містити в особі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не дослідженні в судовому засіданні.

За приписами ч. 1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч.6 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2017 року ОСОБА_4, як споживач наданих відповідачем послуг, звернувся до суду з позовом до ПАТ «Миколаївгаз» про неправомірні дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Водночас, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким ст. 5 Закону України "Про судовий збір" викладено в новій редакції з виключенням зі змісту цієї статті приписів стосовно пільг споживачів про звільнення їх від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Проте цим Законом не були внесені зміни до Закону України "Про захист прав споживачів". У зв'язку із чим, оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, зокрема ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Отже, порушені права споживача можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів", стаття 1 ЦПК України від 18 березня 2004 року у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, стаття 2 ЦПК України).

Отже, ОСОБА_4 як споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позову, так і за подання апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. за квитанцією №137 від 27 березня 2017 року ( а.с.1). Рішенням суду першої інстанції від 28 грудня 2017 року судові витрати понесені позивачем віднесені за його рахунок.

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_4 судовий збір не сплачувався, оскільки він як споживач звільнений від сплати відповідно до вищевказаного Закону України.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( далі- Закону) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 1 ст. 13 вищевказаного Закону - адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Пунктом 1 частини 2 статті 27 вищевказаного Закону - договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару(винагороди).

Тобто, вказаний Закон не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Як роз'яснено в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2017 року між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги ( а.с.25, 28) на представлення його інтересів у Казанківському районному суді Миколаївської області.

За умовами цього договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову консультацію, ознайомлюватися з матеріалами даної цивільної справи, приймати участь у судових засіданнях та представляти інтереси замовника, робити необхідні запити в інтересах замовника в органах місцевого самоврядування, державних та адміністративних органах, ДПІ, БТІ, управлінь, органу нотаріату з метою збирання доказів для звернення до суду, представляти інтереси в судах всіх інстанцій України.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію №03 видану ОСОБА_5 про сплату ОСОБА_4 29 червня 2017 року гонорару у розмірі 2000 грн. Із змісту цієї квитанції видно, що адвокатом надаються наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, захист інтересів в Казанківському районному суді Миколаївської області по даній справи ( а.с.27).

Згідно з матеріалами справи, зокрема журналу судового засідання, справа до слухання призначалася у суді першої інстанції 7 разів, з яких 4 судових засідання відбувалося за участі адвоката та ним витрачено загалом 5 год. 25 хв. робочого часу.

Тому в сукупності такі докази як договір, квитанція про сплату гонорару, відомості про кількість витрачених годин підтверджують як надання правничої допомоги, так і понесені на таку допомогу витрати.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_4 слід стягнути 2000 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_4 задоволено, при винесені постанови апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що подана позивачем дана заява підлягає частковому задоволенню.

З ПАТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_4 належить стягнути 640 грн.00 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову та 2000 грн.00 коп. за надання професійної правничої допомоги.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, як споживача, то з ПАТ «Миколаївгаз» на користь держави слід стягнути 704 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 133,141, 270 ЦПК України, колегія суддів

П о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Резолютивну частину постанови апеляційного суду Миколаївської області від 27 березня 2018 року доповнити абзацами такого змісту.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_4 640 (шістсот сорок) грн.00 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат за професійну правничу допомогу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн.00 коп.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.Б. Кушнірова

Л.М. Прокопчук

_________

Повний тест додаткової постанови складено 30 травня 2018 р.