Рішення № 74325539, 15.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2610/17

Провадження № 2/333/97/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Герасименко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,

відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконує умови договору № б/н укладеного 15.06.2011 р.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності. У минулих судових засіданнях первісний позов просив задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі, надав суду заяву про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 проти задоволення первісного позову заперечував у повному позові, надав суду заяву про застосування строку позовної давності. Також звернувся до суду з зустрічним позовом, який у судовому засіданні підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який було в подальшому збільшено до 3600 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з: заяви позичальника, Тарифів, Умов і правил надання банківських послуг, копії яких є у справі.

Як вбачається з заяви позичальника, відповідач своїм підписом підтвердив, що він згоден з тим, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що він ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Йому відомо про Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку та відповідач зобов’язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися зі змінами на сайті банку.

Таким чином, сторонами на законних підставах було укладено вищевказану кредитну угоду, яка є предметом спору. Сторони зобов'язались дотримуватися умов укладеної угоди та виконувати взяті на себе зобов'язання у встановлений угодою.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання боржник повинен відшкодувати збитки, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими.

Позивачем за первісним позовом у заяві зазначено, що у зв’язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо строків погашення кредиту, станом на 28.02.2017 року його заборгованість по кредиту становить 18786,06 грн., що складається з заборгованості за кредитом – 3489,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 11546,30 грн., заборгованості за пенею та комісією – 2379,20 грн., а також штрафів 500 грн. фіксована сума та 870,76 грн. відсоткова складова.

Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 заявлено про застосування до даних позовних вимог строку позовної давності.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем за первісним позовом було видано відповідачу наступні картки:

-15.06.2011 року №5577212709784337, термін дії - 04/15;

-25.07.2011 року №5577212706911990, термін дії - 02/15;

-04.10.2011 року №5457082900699054, термін дії - 05/15.

Оскільки позивач ставить вимогу про повернення відповідачем кредиту в повному обсязі, строк погашення якого визначено останнім днем місяця, вказаного на картці, то, на думку суду, строк позовної давності не сплив.

Так, дія останньої кредитної картки, виданої позивачем відповідачу закінчилась у останній день травня 2015 року, а тому суд приходить до висновку, що позивачу про порушення відповідачем його права стало відомо в червні 2015 року (з наступного дня після закінчення строку дії кредитної карточки), а тому трирічний строк для звернення позивача до суду з даним позовом не закінчився, оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у травні 2017 року.

Таким чином, враховуючи, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернув надані йому кошти, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості.

Разом з тим суд не може погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 11546,80 грн., оскільки з нього не можливо визначити методику та формулу за якою його проведено.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою»).

Розрахунок відсотків за карткою «Універсальна» має проводиться за формулою: сума заборгованості * кількість днів використання коштів * 3,6% * 12 / 360, де: 360 – постійна величина (кількість днів у році); 3,6% – постійна величина (щомісячна процентна ставка згідно з тарифами); 12 – постійна величина (кількість місяців у році).

Так, за період:

- з 26.07.2011 року по 22.08.2011 року заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 3,84 грн. (164,90*28*2,5%*12/360);

- з 23.08.2011 року по 25.08.2011 року – 0,30 грн. (121,49*3*2,5%*12/360);

- з 26.08.2011 року по 28.08.2011 року – 1,14 грн. (456,49*3*2,5%*12/360);

- з 29.08.2011 року по 22.09.2011 року – 9,09 грн. (436,49*25*2,5%*12/360);

- з 23.09.2011 року по 25.09.2011 року – 1,01 грн. (405,38*3*2,5%*12/360);

- з 26.09.2011 року по 23.10.2011 року – 11,32 грн. (485,38*28*2,5%*12/360);

- з 24.10.2011 року по 25.10.2011 року – 0,74 грн. (449,82*2*2,5%*12/360);

- з 26.10.2011 року по 23.11.2011 року – 16,05 грн. (664,19*29*2,5%*12/360);

- з 24.11.2011 року по 25.11.2011 року – 0,97 грн. (585,00*2*2,5%*12/360);

- з 26.11.2011 року по 22.12.2011 року – 24,90 грн. (1106,75*27*2,5%*12/360);

- з 23.12.2011 року по 25.12.2011 року – 2,60 грн. (1041,54*3*2,5%*12/360);

- з 26.12.2011 року по 23.01.2012 року – 26,35 грн. (1090,69*29*2,5%*12/360);

- з 24.01.2012 року по 25.02.2012 року – 28,02 грн. (1018,93*33*2,5%*12/360);

- з 26.02.2012 року по 26.02.2012 року – 0,86 грн. (1038,93*1*2,5%*12/360);

- з 27.02.2012 року по 25.03.2012 року – 22,56 грн. (967,12*28*2,5%*12/360);

- з 26.03.2012 року по 03.04.2012 року – 6,54 грн. (872,00*9*2,5%*12/360);

- з 04.04.2012 року по 25.04.2012 року – 14,58 грн. (795,47*22*2,5%*12/360);

- з 26.04.2012 року по 27.04.2012 року – 4,60 грн. (2761,56*2*2,5%*12/360);

- з 28.04.2012 року по 25.05.2012 року – 62,10 грн. (2661,56*28*2,5%*12/360);

- з 26.05.2012 року по 28.05.2012 року – 8,65 грн. (3463,51*3*2,5%*12/360);

- з 29.05.2012 року по 25.06.2012 року – 80,56 грн. (3452,82*28*2,5%*12/360);

- з 26.06.2012 року по 28.02.2017 року – 4970,05 грн. (3489,80*1709*2,5%*12/360).

Таким чином, загальна заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 28.02.2017 року складає не 11546,80 грн., як вказано у розрахунку, а 5269,83 грн.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової), пені та комісії суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми; несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення пені та комісії на суму 2379,20 грн. необхідно відмовити.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій, то суд зазначає, що банк правомірно використав своє право на їх нарахування, оскільки Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено їх нарахування, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафів є обґрунтованими. Однак з урахуванням того, що суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом складає 5269,83 грн., тому штраф (процентна складова) буде складати до стягнення 556,94 грн. (3489,80 (заборгованості за кредитом) + 5269,83 (заборгованості по відсоткам за користування кредитом) + 2379,20 грн. (заборгованості за пенею та комісією) *5%).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальному розмірі 9816,57 грн., яка складається з:

- 3489,80 грн. - заборгованості за кредитом;

- 5269,83 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн. штраф (фіксована частина);

- 556,94 грн. штраф (процентна складова).

Розглянувши зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, в яких він посилаючись на порушення з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» та Постанови Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту» просить суд визнати кредитний договір недійсним, а також заяву представника банку про застосування до зазначених зустрічних вимог строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи судом вбачається, що на підставі анкети-заяви позичальника б/н від 15.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Посилання відповідача на те, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил та Тарифи по престижним карткам не можуть підтверджувати факт укладання саме кредитного договору, а також на те, що він не ознайомлювався та не підписував ніяких умов та правил надання банківських послуг, суд не приймає до уваги, оскільки, на думку суду, дана обставина не відповідає дійсності та протирічить матеріалам справи.

Так, згідно з анкетою-заявою від 15.06.2011 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить власноручний підпис відповідача у заяві від 15.06.2011 року.

Також відповідач своїм власноручним підписом у заяві від 15.06.2011 року підтвердив те, що він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, та зобов’язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Більш того, суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15.06.2011 року та виписки по картковому рахунку, який належить ОСОБА_1, вбачається, що з 26.07.2011 року відповідач почав користуватися кредитними коштами та періодично погашати свою заборгованість за кредитною лінією, що свідчить про те, що відповідач погодився з умовами кредитного договору, прийняв їх та почав виконувати.

Натомість відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтвердили його версію про те, що він не укладав з банком будь-якого кредитного договору, не ознайомлювався та не підписував ніяких умов та правил надання банківських послуг, та спростували б докази надані позивачем.

З огляду на викладене суд вважає, що підписанням анкети-заяви відповідач уклав кредитний договір з позивачем шляхом приєднання до запропонованого йому договору в цілому, ознайомився належним чином з його умовами та погодився з ними, а тому суд вважає такий договір укладеним, що відповідає нормам діючого ЦК України та не порушує прав відповідача.

Щодо порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту», суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до Постанови правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», вищезазначені правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 3.1 Правил, банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов’язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Як уже зазначалося судом вище, відповідач своїм власноручним підписом у заяві від 15.06.2011 року підтвердив те, що він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, та зобов’язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з аналізу законодавства, чинного на момент укладення кредитного договору, в Законі України «Про захист прав споживачів» та «Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо порядку надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

Окрім цього, як вбачається з норм Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, інформація повинна надаватися споживачу до укладення договору, а ненадання банком такої інформації споживачу не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, згідно з якими, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

В судовому засіданні встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, які передбачали детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, містить несправедливі умови для відповідача, та що положення цього договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Крім цього, судом встановлено, що при укладенні кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, і вони досягли згоди щодо істотних умов даного договору, що підтверджено власноручними підписами та печаткою сторін, правочин вчинений у формі, встановленій законом, був спрямований на отримання кредиту та на його погашення, згідно з умовами даного договору.

Таким чином, враховуючи, що сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, суд вважає, що принцип рівності сторін в договорі відповідачем не порушено, а тому умови договору є обов’язковими для виконання сторонами договору, які його уклали.

Щодо заяви представника ПАТ КБ «ПриватБанк» про необхідність застосувати до вимог за зустрічним позовом наслідки спливу позовної давності, суд вважає, що в даному випадку строки позовної давності не підлягають застосуванню з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 15.06.2011 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, що вважається судом укладенням кредитного договору шляхом приєднання до запропонованого йому договору в цілому.

У своєму зустрічному позові відповідач обґрунтовує порушення своїх прав тим, що позивачем не були виконані вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту».

Отже, з викладеного вище суд доходить висновку про те, що вказані відповідачем, на його думку, порушення сталися при укладенні кредитного договору – 15.06.2011 року і саме в цей момент він міг довідатися про порушення свого права, а тому і перебіг позовної давності в даному випадку починається саме з дня укладення кредитного договору – з 15.06.2011 року, натомість відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним лише 15.08.2017 року, тобто дійсно з перевищенням загальної позовної давності встановленої тривалістю у три роки.

Разом з цим, суд вважає що в даному випадку строки позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки у випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Розглянувши зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, суд дійшов висновку про недоведеність та необгрунтованість позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв’язку з необгрунтованістю, не застосовуючи при цьому наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. Оскільки позов задоволено частково, на 52,2 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно в сумі 835,20 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 257, 260, 261, 267, 525, 526, 546, 549, 631, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 228, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (м. Запоріжжя, вул. 1905 року, буд. 13, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50, р.р. № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 15.06.2011 року у розмірі 9697,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (м. Запоріжжя, вул. 1905 року, буд. 13, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50, р.р. № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 825,92 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя С.Г. Герасименко