Постанова № 74325342, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3594/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 звернулися до суду з позовом про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України та його відділень щодо невиконання рішень судів, що набрали законної сили; про зобов'язання Пенсійний фонд України нарахувати і виплачувати пенсії у розмірі визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» присуджених рішеннями судів; про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, що набрали законної сили шляхом подання Пенсійним фондом України звіту про виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007, Сніжнянського міського суду Донецької області від 08.04.2009, Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2009, Обухівського районного суду Київської області від 06.12.2010, Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, Городянського районного суду Чернігівської області від 05.07.2011, Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2011, Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08.11.2011, Апеляційного суду Чернігівської області від 12.05.2011, Києво-Святошинського районного суду в м. Києві від 22.12.2010, Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 та від 28.08.2009, Ірпінського міського суду Київської області від 25.10.2010, Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007, Харківського апеляційного суду від 23.05.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху для надання позивачами пояснень щодо підстав звернення до суду з даним позовом та подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із неповним виконанням вимог ухвали від 16.03.2018 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, та прийняти нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незаконності, необґрунтованості та необ'єктивності рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі, оскільки не надано суду, як то вимагалось ухвалою від 16.03.2018 року, клопотання про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, рішення щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України призначити та виплатити пенсію позивачам ухвалені Донецьким окружним адміністративним судом міста Києва, Сніжнянським міським судом Донецької області, Фастівським міськрайонним судом Київської області, Обухівським районним судом Київської області, Київським апеляційним адміністративним судом, Городянським районним судом Чернігівської області, Фастівським міськрайонним судом Київської області, Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу, Апеляційним судом Чернігівської області, Києво-Святошинським районним судом в м. Києві, Фастівським міськрайонним судом Київської області, Ірпінським міським судом Київської області, Донецьким окружним адміністративним судом, Харківським апеляційним судом в період 2007 - 2011 років.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, початок перебігу строку, з якого позивачі повинні були дізнатись про порушення своїх прав, почався в період 2007 - 2011 років.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивачі звернулись до суду з позовом про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України та його відділень щодо невиконання рішень судів, що набрали законної сили

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що бездіяльність суб'єктів владних повноважень в даному випадку є видом пасивної поведінки та має триваючий характер, що не дає можливості встановлення конкретної дати, від якої можливо обчислювати строк звернення до суду.

Водночас за правилами ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Разом з цим суд не з'ясував чи порушені суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача, якщо так, то в чому полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце, при цьому слід мати на увазі, що явище бездіяльності є триваючим.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених КАС України, суд може поновити їх та вирішити спір по суті, тобто задовольнити позовні вимоги чи відмовити в їх задоволенні.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частини другої ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задовольняється, Ухвала суду першої інстанції скасовується, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Повний текст постанови складено «29» травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма