Постанова № 74325253, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/76/18 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що обмеження перерахованої йому пенсії, на підставі довідки прокуратури Київської області № 18р-53 від 22 лютого 2017 року граничним розміром (максимальним розміром пенсії за новим діючим законодавством) є незаконним, оскільки пенсія позивачу призначалася до прийняття останніх змін до спеціальних законів та змін до пенсійного законодавства.

08 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

22 травня 2018 року від ОСОБА_5 надійшли додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 є пенсіонером за вислугою років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у редакції 1991 року та перебуває на обліку в Білоцерківському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.

Пенсія позивачу була призначена у 2004 році під час перебування його на посаді прокурора м. Біла Церква Київської області у розмірі 90% від середньої заробітної плати.

При призначенні ОСОБА_5 пенсії у 2004 році відповідачем була застосована чинна на той час редакція ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 1991 року (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» №2663-ІІІ від 2001 року). Так, п.7 зазначеної норми передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р. та №1013 від 9.12.2015 р., прокурорським працівникам з 01.12.2015 підвищувалась заробітна плата.

Позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду.

Однак, відповідачем у перерахунку пенсії ОСОБА_5 було відмовлено, посилаючись на те, що 15.07.2015 р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-XII від 14.10.2014, у зв'язку з чим втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 1991 року, окрім частин 3, 4, 6 та 11 ст.50-1 цього Закону.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2016 у справі №357/6770/16ц позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області щодо не перерахування пенсії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести ОСОБА_5 перерахунок пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції від 05.11.1991 р. виходячи з 90% заробітної плати, згідно з довідкою прокуратури Київської області від 22.04.2016 року.

Вказана постанова суду набрала законної сили та виконана у вигляді перерахунку пенсії позивачу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку отриманням уточненої довідки від 17.02.2017 про розмір середньої заробітної плати, позивач знову звернувся до суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії.

Так, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року у справі № 357/5113/17 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задоволено частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року у частині задоволення вимоги про зобов'язання Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії з 01 березня 2017 року ОСОБА_5 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у ред. 1991 року), виходячи з 90 % заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Київської області № 18р-53 від 22 лютого 2017 року, без обмеження граничним розміром - скасовано та у цій частині прийнято нове рішення наступного змісту: "Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_5, передбаченої ст. 501 Закону України "Про прокуратуру", нарахувавши її у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Київської області № 18р-53 від 22 лютого 2017 року". В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2017 року - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане судове рішення виконано, позивачу було перераховано пенсію і збільшено її з 7000 грн. до 10 740 грн.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії сумою 10 740 грн., а тому звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 ХІІ, у зв'язку із цим Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ року втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Законом України від 06.12.2016р. №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10 740 гривень".

Також в абз. 5 п.15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

З наведеного вбачається, що законодавцем врегульоване питання щодо максимального розміру виплати пенсії, при чому, визначення такого максимального розміру не пов'язано та не має впливу, чи то здійснюється обчислення та виплата пенсії при її призначенні, чи при проведеному перерахунку. Тобто, законодавцем чітко врегульовано питання, що розмір пенсії, який підлягає виплаті має свої максимальні показники, не більше 10740 гривен.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані норми, що регулюють спірні правовідносини, не визнані неконституційними, а тому є такими, що підлягають застосуванню при постановленні рішення по суті.

Як встановлено судом, виконуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року по справі №357/5113/17 в частині зобов'язання перерахувати пенсію позивачу, відповідач збільшив виплати позивачу, однак оскільки перерахована сума була більшою за 10 740 грн., - застосував обмеження, визначені абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищевказані норми законодавства та те, що станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (26 квітня 2016 року), правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, на час перерахунку пенсії позивача ст. 50-1 Закону № 1789 втратила чинність, а тому провести перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру не є можливим, оскільки Закон, на який посилається позивач, втратив чинність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі № К/9901/34023/18 (№ 691/355/17).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, за змістом рішення «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Безпалов О.О. Губська Л.В.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018 року