Постанова № 74325221, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/253/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

22 січня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (зареєстрований: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000), в якій просив:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, викладену в листі від 06.11.2017 за вих. № 9738/6-17;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту відповідно до поданої ним заяви, зареєстрованої 06.10.2017 за вх. №20455/0/5/17-СГ.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, відповідачем подано відповідний відзив, зі змісту якого вбачається, що оскаржуване судове рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Уповноважена особа ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 05.10.2017 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с.12).

До заяви на підставі вимог ст. 118 Земельного кодексу України було додано:

- копію паспорту та ідентифікаційного коду;

- копію посвідчення учасника АТО

- довідку з державної статистичної звітності (6-зем);

- схему розташування земельної ділянки;

- обґрунтування;

- копія довіреності;

- копія паспортних даних представника.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 06.11.2017 № 9738/6-17 відмовило позивачу у наданні даного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що місце розташування земельної ділянки не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Не погоджуючись із таким рішенням управління Держгеокадастру, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 до своєї заяви надав схему розташування земельної ділянки, з аналізу якої неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки, ідентифікувати її на місцевості, так як на ній не зазначено бажане місце розташування, що не узгоджується з ч. 6 ст. 118 ЗК України; подані позивачем графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, адже не дозволяють ідентифікувати земельну ділянку для вирішенні питання, чи відповідає місце розташування об'єкта вимогам законів, а відтак, підстава, з якої відповідач не задовольнив заяву позивача, повністю узгоджується з приписами ч.7 ст. 118 ЗК України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частини другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно п «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 121 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.ч.2,3,4 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Кодексу.

Частиною 6 ст. 118 Кодексу, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту частини 7 статті 118 Кодексу, якою врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у випадках передбачених частинами 1 і 6 статті 118 Кодексу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із ч. 3 ст. 123 Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм Земельного кодексу України дозволяє дійти висновку, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зі змісту листа відповідача від 06.11.2017 року № 9738/6-17 вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач зазначив, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме: місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах не дозволяє визначити та перевірити його вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. (а.с. 15)

Судом з матеріалів справи встановлено, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі вимог ст. 118 Земельного кодексу України ОСОБА_3 було додано:

- копію паспортних даних, ідентифікаційного коду;

- копію посвідчення учасника АТО;

- довідку з державної статистичної звітності (форми 6-зем);

- схему розташування земельної ділянки;

- обґрунтування;

- копію довіреності;

- копію паспортних даних представника.

Відповідно до частини 1 статті 79 Кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно наказу Держземагентства України «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Стосовно належності графічного матеріалу вимогам закону, суд зазначає, що законодавством не визначені вимоги до графічного матеріалу на якому має бути зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Однак, разом з тим, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, слід відзначити, що згідно пунктів 45, 47,162 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

З доданих до матеріалів справи викопіювань схеми розташування земельної ділянки та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року, що подавались відповідачу вбачається, що вони створені відповідальними особами відділу у Чигиринському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за допомогою програмного забезпечення та містять необхідні данні, що дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об'єкта, оскільки позивач у схемі розташування земельної ділянки чітко визначив суцільними лініями розташування бажаної земельної ділянки.

Таким чином, з вказаного вбачається, що позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а відповідно, іншої можливості отримання та подання схеми розташування земельної ділянки законодавством не передбачено.

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відмова позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, з тих підстав, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України з посиланням на невідповідність графічних матеріалів є протиправною.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно позиції Верховного Суду у справах №21-358а13, №806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в ненаданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Згідно діючого правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, з відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що 16.01.2018 наказом №15 Головного управління земельна ділянка, яку має намір отримати ОСОБА_3 виставлена на аукціон для продажу права оренди на неї.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи відповідача як підставу для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки на час надання відповіді ОСОБА_3 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, наказу №15 від 16.01.2018 не існувало, а те, що земельна ділянка, яку має намір отримати ОСОБА_3 виставлена на аукціон для продажу права оренди на неї, не було підставою для відмови позивачу у наданні такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наказ Головного управління №15 від 16.01.2018, на який вказує відповідач не було покладено в основу оскаржуваного рішення, а відтак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги такий як належний доказ.

В свою чергу, в частині вимог позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим КАС України критеріям не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки таких критеріїв.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 ЗК України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні.

Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку відмовляє у наданні такого дозволу. У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В свою чергу, зобов'язання у судовому порядку суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, в обхід встановленого законом порядку, не відповідає меті адміністративного судочинства та фактично свідчитиме про перебирання на себе судом функцій уповноваженого суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на вищевикладене, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, колегія суддів приходить до висновку, що порушене право позивача на належний розгляд його звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 05.10.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до вимог чинного земельного законодавства.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати відмову Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, викладену в листі від 06.11.2017 за вих. № 9738/6-17 - протиправною.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Повний текст постанови складено « 29» травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма