Постанова № 74325190, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/16365/16 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 (м. Київ, час - 15:09, дата складання повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТРЕЙД» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТРЕЙД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.04.2016 №1392615141, №1402615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТРЕЙД» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.04.2016 №1392615141 та №1402615141.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки є обґрунтованими, позивачем не було подано усі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, тому прийнятті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.03.2016 по 29.03.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Омега Люкс» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт № 39/26-15-14-01-04/37318988 від 31.03.2016, в якому встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Авантрейд» встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за 2015 рік на суму 31884 грн; п.п. 198.1, 198.,3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а результаті чого занижено податок на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 61813 грн, а саме: за січень 2015 року на суму ПДВ 61813 грн.

На підставі акту перевірки № 39/26-15-14-01-04/37318988 від 31.03.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016 №1392615141, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.,3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92720,00 грн, у тому числі 61813,00 грн за податковим зобов'язанням та 30907,00 грн - штрафних (фінансових) санкції; №1402615141, яким позивачу за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на запальну суму 31884,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно довідки АБ №155945 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності ТОВ «Авантрейд» за КВЕД: оптова торгівля паливом, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, інші види оптової торгівлі.

Між ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (виконавець) та ТОВ «Авантрейд» (замовник) було укладено договір про надання посередницьких послуг від 30.07.2014 №300714/1-ПУ, яким регулюються правовідносини щодо надання виконавцем послуг замовнику при здійсненні останнім підприємницької діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника.

Замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надати замовнику такі посередницькі послуги: розширення ринку збуту нафтопродуктів замовника шляхом пошуку та залучення покупців нафтопродуктів (п.1.2 договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: акту №94 здачі-приймання наданих послуг до договору про надання посередницьких послуг №300714/1-ПУ від 30.01.2015, копії податкової накладної від 30.01.2015 №94, банківських виписок, звіту від 27.01.2015.

Зі змісту акту перевірки від 31.03.2016 №39/26-15-14-01-04/37318988 вбачається, що висновки щодо порушення ТОВ «Авантрейд» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія «Омега Люкс».

Контролюючий орган посилається на наліз бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та податкової звітності контрагента позивача ТОВ «Компанія «Омега Люкс», відповідно до якого подана звітність та виписані податкові накладні на користь покупців ТОВ «Компанія «Омега Люкс» задекларовано більшість податкових зобов'язань, відмінних від тих, що придбані ТОВ «Компанія «Омега Люкс», дані податкових накладних виданих та отриманих підприємством у 2014 році вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів номенклатурі поставлених товарів.

Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необґрунтованості доводів контролюючого органу стосовно дефектності первинних документів ТОВ «Авантрейд», а саме в акті здачі-приймання наданих послуг зазначено - м. Київ, при цьому ТОВ «Авантрейд» має власні трудові та матеріальні ресурси для пошуку та залученню покупців нафтопродуктів, якщо послуги надавались в регіонах, то порушено вимоги положень частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в актах йде посилання на дату надання посередницьких послуг, які надані значно раніше, ніж дата акта .

Оплата виконаних робіт (послуг) контрагентом саме пов'язана з фактом реалізації нафтопродуктів безпосередньо замовникам, пошук яких і є предметом вказаного договору, тобто, можлива тільки після надання посередницьких послуг.

Крім того, позивачем наданий звіт ТОВ «Компанія «Омега Люкс» від 27.01.2015 щодо проведення діяльності у сфері ринку збуту нафтопродуктів ТОВ «Авантрейд» шляхом пошуку та залучення покупців нафтопродуктів, з якого вбачається обсяг проведених робіт, перелік залучених покупців.

На підтвердження ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем надані договори поставки нафтопродуктів з вищевказаними залученими покупцями разом з первинною документацією, що посвідчує факт виконання договорів та реалізацію нафтопродуктів.

Податковим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Колегія суддів зазначає, що, в актах здачі-приймання наданих послуг відсутня інформація про те, де саме, для кого надавались послуги, яким чином замовника повідомлено про виконання робіт, тому відсутні підстави стверджувати, що дані послуги було дійсно надано.

Відсутні підстави вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента - ТОВ «Компанія «Омега Люкс», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, як в акті здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), так і в податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, де та які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентом послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди.

При цьому, враховуючи об'єми задекларованих операцій і різноплановість проданих товарів та наданих послуг, відсутність трудових ресурсів, наявні підстави для висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності ТОВ «Компанія «Омега Люкс». Дані податкових накладних, виданих та отриманих ТОВ «Компанія «Омега Люкс» у 2014 році вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг).

ТОВ «Компанія «Омега Люкс» в перевіряємому періоді та у минулих періодах не придбавало ТМЦ, подібні за значенням до тих ТМЦ, на які оформлено податкові накладні на адресу ТОВ «Авантрейд».

Крім того, позивачем не було надано товарно-транспортних документів, довіреностей, журналів реєстрації довіреностей, сертифікатів походження чи будь-яких інших документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій.

Позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності доцільності та необхідності у придбанні послуг у ТОВ «Компанія «Омега Люкс». Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та коригування об'єкта оподаткування, зокрема, виданих виконавцями податкових накладних та актах здачі-приймання наданих послуг, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Позивачем до суду було подано документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з покупцями, однак дані документи не підтверджують виконання операцій саме між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія «Омега Люкс», оскільки вказують на господарські відносини з іншими юридичними особами.

Враховуючи, що позивач є учасником торгівельних мереж автозаправних комплексів «WOG», колегія суддів вважає, що об'єктивно не доведена потреба у своїй оперативно господарській діяльності у послугах, замовлених і придбаних у ТОВ «Компанія «Омега Люкс», що в сукупності з іншими обставинами не дає можливості зробити висновок щодо обґрунтованості понесених витрат та необхідності використання їх у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента - ТОВ «Компанія «Омега Люкс», оскільки позивачем не надано належних доказів та первинних документів щодо спростування висновків податкового органу, не подано додаткових пояснень щодо даних господарських операцій, натомість податковим органом надано докази вважати дані господарські операції такими, що пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.04.2016 №1392615141, №1402615141, які прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з контрагентом, надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та валових витрат.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 - скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТРЕЙД» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна