Постанова № 74324977, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1228/18 Суддя першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постановлену у відкритому судовому засіданні ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, повний текст якої складено 20 квітня 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області) про:

- визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії Позивачу з 01.01.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015 року, ст. ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі надісланої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.01.2018 року №101/5632;

- зобов'язання ГУ ПФ в Чернігівській області провести ОСОБА_2 перерахунок та випалу пенсії з 01.01.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015 року, ст. ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі надісланої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29.01.2018 року №101/5632.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року залучено до участі у справі Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, Ліквідаційна комісія УМВС в Чернігівській області).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №Пз/9901/1/18. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки питання правомірності включення у довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії колишніх працівників органів внутрішніх справ всіх надбавок, доплат, підвищень та премій, є предметом розгляду у зразковій справі, рішення в якій не набрало законної сили, провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому посилається на неврахування судом, що правомірність включення складових грошового забезпечення до довідки було предметом судового розгляду, за наслідками якого постановлене рішення, яке набрало законної сили. Крім того, підкреслює, що дана справа не є типовою по відношенні до зразкової справи №Пз/9901/1/18, у той час як безпідставне зупинення провадження у справі порушує строки її розгляду. Крім іншого, вказує на невірне застосування судом приписів ч. 5 ст. 78 КАС України, оскільки у справі №734/3732/17 не встановлювалося жодних обставин щодо ГУ ПФ в Чернігівській області.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 29.05.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні Верховного Суду від №12.03.2018 року у зразковій справі №Пз/9901/1/18, яке на момент зупинення провадження у справі не набрало законної сили, визначено, що у довідках про грошове забезпечення для перерахунку пенсії не потрібно зазначати набавки, доплати, підвищення, які не виплачуються на момент виникнення у пенсіонера органів внутрішніх справ права на перерахунок пенсії. У зв'язку з чим, оскільки підставою для відмови у перерахунку пенсії Позивачу стало включення у довідку від 29.01.2018 року №101/5632 надбавок, які поліцейським не виплачуються, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. Крім того, суд зауважив, що в силу ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, зупинення провадження у справі на підставі даного пункту частини 1 статті 236 КАС України можливе виключно у випадку неможливості розгляду справи до вирішення іншої за відсутності умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається зі змісту рішення Верховного Суду від 12.03.2018 року у зразковій справі №Пз/9901/1/18, предметом спору у ній є:

- визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Вінницькій області щодо нескладання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_4 за формою, передбаченою Додатком № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 та Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», починаючи з 01 січня 2016 року, а також ненаправлення такої нової довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для подальшого перерахунку пенсії;

- зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Вінницькій області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 2700,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник поліції - 2200,00 грн., надбавка за стаж служби (40%) - 1960,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 95% - 6517,00 грн., премія (55%) - 7357,35 грн., а всього - 20734,35 грн.

При цьому, зі змісту вказаного рішення Верховного Суду вбачається, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», до суду з адміністративними позовами щодо виготовлення та направлення до органів Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Натомість, предметом спору у справі №825/1228/18, як було встановлено раніше, є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в Чернігівській області щодо нездійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії та зобов'язання останнього здійснити її перерахунок та виплату на підставі, зокрема, довідки від 29.01.2018 року №101/5632, виданої Ліквідаційною комісією Управління МВС України в Чернігівській області на виконання постанови Козелецького районного суду Чернігівської області у справі №734/3732/17, яка набрала законної сили 16.01.2018 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з відсутністю, на переконання Відповідача, правових підстав для перерахунку пенсії Позивача на підставі довідки, виданої на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, яке, на думку ГУ ПФ у Чернігівській області, висновкам зразкової справи №Пз/9901/1/18, рішення в якій не набрало законної сили, не відповідає.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість посилання суду першої інстанції на приписи ч. ч. 5, 7 ст. 78 КАС України щодо необхідності встановлення питання правомірності включення у довідку про грошове забезпечення її складових, яке вирішувалося у межах справи №734/3732/17, оскільки у межах спірних правовідносин, як вже було неодноразово зазначено вище, предметом спору є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки, виданої на виконання судового рішення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що у межах справи №825/1228/18 відсутні обставини, які б вказували на об'єктивну неможливість розгляду справи до вирішення іншої - №Пз9901/1/18. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З урахуванням викладеного у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України є встановлення об'єктивної неможливості розгляду справи до набрання законної сили в іншій, судова колегія приходить до висновку про невідповідність обставинам справи постановленої Чернігівським окружним адміністративним судом ухвали від 17.04.2018 року.

Посилання Апелянта на те, що справа №825/1228/18 не відповідає ознакам зразкової справи №Пз/9901/1/18 судова колегія вважає вірним, водночас, оскільки підставою зупинення провадження у справі було визначено п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України (об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), а не п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України (перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції) дане твердження Позивача на оцінку правильності висновків суду першої інстанції не впливає.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зупинення провадження у справі було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242-244, 236, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко