Ухвала суду № 74324818, 25.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/2663/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І. М.

Провадження № 11-кп/783/281/18 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Белени А.В., , ОСОБА_1

при секретарі Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого, -

за ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року, -

встановив:

цим вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахується з 30.01.2018 року з часу фактичного затримання.

Обрано міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою.

За вироком суду ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимим, а саме: 15 червня 2010 року Миколаївським районним судом Львівської області та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.10.2010 року за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; 21.12.2011 Миколаївським районним судом Львівської області за ст. 315 ч.1 КК України, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано не відбуте ним покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 15.06.2010 та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.10.2010 року, та остаточно, за сукупністю вироків, обрано йому покарання 2 (два) роки і один місяць позбавлення волі; 17.03.2015 Миколаївським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі терміном 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування вказаного покарання з іспитовим терміном 2 роки належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період непогашеної судимості за незаконне зберігання наркотичних засобів знову вчинив аналогічний умисний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2, у невстановлений час на початку липня 2017 року, перебуваючи біля будинку №15а, що по вулиці Д. Галицького у м. Миколаєві Львівської області, знайшов (придбав) кілька сироростущих рослин коноплі, які, помістивши в кишені куртки, всупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, умисно, незаконно, достовірно знаючи, що це наркотичний засіб, взяв із собою та приніс в свою квартиру, що за адресою: вул. Д. Галицького, 15а/66, м. Миколаїв Львівська область, для власного вживання без мети збуту. В подальшому ОСОБА_2, висушивши дані рослини коноплі, подрібнив їх та помістив в паперовий згорток, який незаконно, умисно, повторно, без мети збуту, зберігав на балконі вказаної квартири для власного вживання до 27 липня 2017 року та які були вилученні працівниками Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області в ході проведення обшуку житла ОСОБА_2В, що за адресою: вул. Д. Галицького, 15а/66, м. Миколаїв Львівська область.

Подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться в паперовому згортку, вилученому у ОСОБА_2, містить тетрагідроканабінол і є канабісом. Канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 7,11 грам.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати в повному обсязі, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у вироку не зазначено на якій підставі працівниками поліції було 27 липня 2017 року проведено обшук в квартирі ОСОБА_2 та на якій підставі було відкрито дане провадження ще до інкримінованого ОСОБА_2 діяння. Також зазначає, що у вироку не зазначено посилання, дату та номер висновку фізико-хімічної експеризи і те чому суд прийшов до переконання, що після проголошення вироку ОСОБА_2 слід негайно взяти під варту. Крім того, суд першої інстанції не відобразив позицію захисника у оскаржуваному вироку та відповідно не обґрунтував чому ОСОБА_2 не може бути звільнено від покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу та просив вирок суду залишити без змін, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3Р, на підтримку апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги

Вина ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України.

Щодо покликання в апеляційній скарзі про те, що на якій підставі було відкрито дане провадження ще до інкримінованого ОСОБА_2 діяння то таке є безпідставним з огляду на те, що таке внесене в ЄРДР за №12017140250000376 від 21.04.2017р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Доводи про те, що у вироку не зазначено: посилання, дату та номер висновку фізико-хімічної експертизи; не зазначено за проведення якої експерти стягнути з обвинуваченого 2974, 40 грн. та те в чому полягає суспільна небезпечність інкримінованого ОСОБА_2 діяння, оскільки останньому не було достеменно відомо, що зазначені рослини є наркотичним засобом не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків суду для ухвалення обвинувального вироку.

Посилання захисника на те, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_2 не було забезпечено захисника є безпідставним оскільки участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою згідно положень ст. 52 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують покарання – рецидив злочину, та пом’якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Також судом першої інстанції вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено що він на «Д» обліку в лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується типово, раніше неодноразаво судимий, останній раз 17.03.2015 року Миколаївським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі терміном 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування вказаного покарання з іспитовим терміном 2 роки.

На підставі наведеного, колегія суддів вражає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання обвинуваченому вірно обрано у межах санкції статті, за якою кваліфікується злочин.

За таких обставин, призначене обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі відповідає вимогам закону.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370-376 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року відносно ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий:

Судді: