Постанова № 74324724, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/2345/17 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Бурінком-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №214 від 13.01.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бурінком-Україна».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурінком-Україна» задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2017 № 214 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бурінком-Україна».

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивача було проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 17.01.2017, яке разом з копією наказу від 13.01.2017 №214 направлено на податкову адресу підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та 19.01.2017 повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення, тому відповідачем дотримано норми чинного законодавства при прийнятті наказу про проведення перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем без урахування вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідач свою позицію обґрунтовував тим, що призначення перевірки відбувалося на підставі норм Податкового кодексу України, які було дотримано повністю та у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2017 № 214 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бурінком-Україна» на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017 року, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) призначено провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 30.09.2016, тривалістю 10 робочих днів з 27.01.2017 по дату завершення перевірки.

Згідно тверджень позивача, копію оскаржуваного наказу та супровідних документів отримано ним лише 10.02.2017 поштою та цією ж датою зареєстровано за вхідною кореспонденцією, тобто після сплину строку проведення призначеної перевірки.

Водночас, відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ направлено позивачу 17.01.2017, проте поштовий корінець з повідомленням про вручення до податкового органу не повернувся, а відповідно до бази даних Укрпошти позивача 19.01.2017 повторно повідомлено про надходження поштового відправлення.

Не встановивши у призначену дату за місцем реєстрації платника податків, відповідачем оформлено доповідну записку від 01.02.2017 № 316/26-15-14-02-03 на ім'я начальника ГУ ДФС у місті Києві щодо розшуку посадових осіб ТОВ «Бурінком-Україна» та направлення запитів про встановлення місцезнаходження платника податків від 31.01.2017 № 2710/7/26-15-14-02-03 та від 23.02.2017 № 5706/7/26-15-14-02-03.

Позивач вважаючи наказ податкового органу протиправним та таким що прийнятий всупереч Податковому кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до п.77.1 ст.77 Податковому кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок, плану-графіку документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні перевірки.

Згідно п.77.4 ст.78 Податковому кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З аналізу Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вбачається, що наявність затверджених та оприлюднених на власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів з переліком питань є однією з умов, що уможливлюють проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання, відповідно вихід на перевірку суб'єктів господарювання органів державного нагляду (контролю), які не мають затверджених та оприлюднених на власних офіційних веб-сайтах уніфікованих форм актів з переліком питань не відповідатиме вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа № 07-03/17-1 від 07.03.2017 Державна регуляторна служба України, до якої звернувся для роз'яснень положень законодавства позивач, такі дії органів нагляду (контролю) не відповідатимуть вимогам законодавства навіть у випадку, якщо в цих органах державного нагляду (контролю) затверджені уніфіковані форми актів, в яких передбачаються переліки питань залежно від ступеня ризику, але вони не оприлюднені на офіційних веб-сайтах цих органів державного нагляду (контролю). Уніфіковані форми актів з переліком питань, які затверджуються органом державного нагляду (контролю), повинні бути оприлюднені на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади.

Крім того, середня кількість працівників за 2016 рік у ТОВ «Бурінком-Україна» відповідно до наданої інформації складає 8 осіб, а річний дохід - 31644,90 грн, тобто позивач є суб'єктом мікропідприємництва, тому тривалість перевірки у даному випадку не повинна перевищувати 5 робочих днів відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому встановлена оскаржуваним наказом тривалість перевірки у 10 робочих днів не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідачем не доведено, що зазначені вимоги Податкового кодексу України податковим органом було дотримано, план-графік документальних планових перевірок на 2017 рік не оприлюднений на офіційному веб-сайті відповідача, і доказів зворотного не надано.

На підтвердження своєчасності повідомлення позивача про наявність наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2017 № 214 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бурінком-Україна» відповідачем будь-яких доказів також не надано.

Наявність зворотного поштового повідомлення про отримання уповноваженою особою позивача - Сліпченко Г.М. листа від ГУ ДФС у м. Києві 10.02.2017, підтверджує, що позивач повідомлений про призначену документальну планову виїзну перевірку саме у дату 10.02.2017, тобто несвоєчасно.

Колегія судді зазначає, що матеріали справи не містять, а представником відповідача у судовому засіданні не надано доказів направлення на адресу позивача, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - м. Київ, вул. Мельникова 12А, кв.6, оф.1 (а.с.92) повідомлення про проведення планової документальної перевірки у строк, передбачений нормами Податкового кодексу України.

Доводами апеляційної скарги, відповідач не спростував обставин викладених в рішенні суду першої інстанції та не надав пояснень щодо неможливості належного повідомлення позивача. Контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки без дотримання основ податкового законодавства, чим порушено охоронювані права позивача, оспорювані дії щодо проведення перевірки є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо протиправності та необґрунтованості наказу №214 від 13.01.2017 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Бурінком-Україна», виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, оскільки відповідачем не доведено дотримання норм чинного законодавства при його прийнятті, тому наявні підстави для його скасування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 відстрочено Головному управлінню Державної фіскальної служби України у місті Києві строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, відповідачем судовий збір в добровільному порядку сплачено не було, наявні підстави для його стягнення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) до спеціального фонду державного бюджету України (р/р 31215256700001, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2400,00 грн.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна