Постанова № 74324672, 25.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/1286/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/388/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Копняк С.М., Крайник Н.П.,

секретаря Брикайло М.В.

з участю заявника ОСОБА_2, представників заявників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, а також представника заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, з участю заінтересованих осіб Трускавецька міська рада Львівської області, виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області, Міністерство закордонних справ України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

встановила:

Заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 звернулись в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з врахуванням заяви про уточнення вимог просили встановити юридичний факт примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з села Чорноріки, Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польщі, на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944 р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР», встановити факт приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м.Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершений взаємозалік примусово з переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, встановити факт родинних стосунків між примусово переселеними - депортованими ОСОБА_6 1899 р.н. та ОСОБА_7 1889 р.н., спадкоємцями ОСОБА_5 1933 р.н., ОСОБА_2 1935 р.н. та їх спадкоємцями, встановити факт залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м. Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2) неповне проведення взаємозаліку, встановити факт, що має юридичне значення, кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944р. архівних довідок.

Вимоги обґрунтовували тим, що у 1945 році ОСОБА_6 була примусово переселена - депортована в складі однієї особи з с. Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польща у Сталінську область УРСР (тепер - Донецька область) на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР». ОСОБА_6 зупинилась у АДРЕСА_1. ОСОБА_6 як голова сім'ї залишила у Польщі майно і землю, розбіжності в документах вказують на описку щодо вартості залишеного майна. У ешелонних списках переселених родин з Польщі зроблено помилки у прізвищі ОСОБА_6, 1899 р.н., вказано помилково «ОСОБА_6».

Разом з ОСОБА_6 1945 року була примусово переселена - депортована її рідна сестра ОСОБА_7 у складі п'ятьох осіб (голова родини ОСОБА_7, донька ОСОБА_5, син ОСОБА_11, донька ОСОБА_5, донька ОСОБА_2).

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7, яка є рідною сестрою ОСОБА_6 Заявники хочуть прийняти спадщину після смерті мами, ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішення ВК Дрогобицької райради депутатів трудящих від 27/8-1946 з ОСОБА_6 було проведено взаємозалік у м. Трускавці і взамін залишеного майна, яке складалося з житлового будинку, комори, криниці, 7 га землі, 2,5 орної, лісу - 1 га, саду 30 коренів надано домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало поляку ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_6 26.09.1957 року її рідна сестра ОСОБА_7 прийняла і успадкувала майно і землю, доказом чого є свідоцтво про право на спадщину від 29.10.1958 року. До складу спадкового майна входить домоволодіння в АДРЕСА_1, що належало померлій ОСОБА_6 Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_7, а після смерті ОСОБА_7 - 22.06.1978 р. є її діти - заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2, які відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України в належний спосіб прийняли спадщину. ОСОБА_7 у 1959 р. подарувала 1/2 домоволодіння ОСОБА_13 - чоловіку ОСОБА_5, а друга частина належала ОСОБА_7

Встановлення факту примусового переселення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з території Польщі необхідне заявникам для спрощеного отримання документів на виїзд у Польщу, отримання пільг депортованих. Іншої можливості оформити і отримати документи та подальша реалізація їхніх прав не можлива без встановлення цих фактів.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року заяву ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у частині вимог: встановлення факту приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м.Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі на прізвище - ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершений взаємозаліку з примусово переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, встановлення факту залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м.Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2), неповне проведення взаємозаліку, встановлення факту кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944р. архівних довідок - залишено без розгляду.

Роз'яснено ОСОБА_5, ОСОБА_2 що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_5, ОСОБА_2 про встановлення юридичного фактів, що мають юридичне значення: примусового переселення - депортації на прізвище ОСОБА_6 в 1945 році з села Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства Польщі, на підставі Міждержавної Угоди від 09 вересня 1944 року між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР» та встановлення факту родинних стосунків між примусово переселеними - депортованими ОСОБА_6 1899 року народження та ОСОБА_7 1889 року народження, спадкоємцями ОСОБА_5 1933 року народження, ОСОБА_2 1935 року народження та їх спадкоємцями - відмовлено.

Рішення суду оскаржили заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2, а також представники заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник заявників ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим через неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Вважає, що суд неправильно дослідив та оцінив докази у справі.

Покликається на те, що апеляційний суд неодноразово скасовував судові рішення, які перешкоджали провадженню у справі і справу направляв на новий судовий розгляд.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про спірний характер правовідносин у справі.

Зазначає, що на підставі рішень радянської влади заявники втратили своє майно і на даний час для того, щоб його відновити, необхідно встановити відповідні факти.

Як на підставу своїх вимог покликається на ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», ЗУ «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».

Звертає увагу, що Законом України «Про правонаступництво України» не передбачено, що всі судові рішення Радянської РСР є обов'язкові до виконання.

Просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, апелянти зазначають, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення процесуальних та матеріальних норм, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та неоднаково застосував норми чинного законодавства.

Покликаються на те, що наявність спору про право, не непідвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту.

Звертають увагу на те, що в інший, ніж судовий, спосіб не мають можливості одержати та поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки, на підтвердження чого заявники подали докази звернення у відповідні інстанції для одержання документу, однак отримали відмови із зазначенням причин такої.

Покликаються на те, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку не є вичерпний, при цьому чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.

Вважають, що суд першої інстанції у даній справі не провів її підготовку до розгляду, відтак не встановив факту наявності спору про право та не запропонував заявникам чи заінтересованим особам подати додаткові докази, на підтвердження заявлених вимог.

Через відсутність документів про встановлення фактів, щодо яких просять задовольнити вимоги, не можуть успадкувати майно

В апеляційній скарзі зазначають, що звернулись в суд для відновлення порушених прав евакуйованих осіб, потерпілих внаслідок Міждержавної угоди від 09.09.1944 року «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР».

На думку апелянтів, договірні сторони Польща і Україна не виконали Міждержавну Угоду щодо евакуйованої родини ОСОБА_6

При цьому, покликаючись на норми Віденської Конвенції «Про право міжнародних договорів» зазначають, що Україна і Польща не можуть покликатися на положення свого внутрішнього права, як на виправдання для невиконання ними договору.

Просять скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28.12.2017 року та ухвалити законне рішення про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_2, представників заявників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку доводів скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення враховуючи таке.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення постановлене на підставі ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 р.) з врахуванням положень ЦПК України в редакції від 18.03.2004р., тому перевіряється в апеляційному порядку на предмет дотримання місцевим судом при його постановленні норм ЦПК в тому числі у вказаній редакції від 18.03.2004 р., при цьому судове рішення апеляційного суду за наслідками розгляду відповідної апеляційної скарги постановляється згідно положень ЦПК України в редакції закону від 03.10.2017р.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що частина вимог, зокрема, що стосується встановлення факту переселення заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 у 1945 році в Сталінську область УРСР з села Чорноріки, Кросненського повіту Жешівського воєводства (Польща) вже встановлені рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.11.2016 року у справі № 438/1454/15, яке набрало законної сили.

Також, суд вказав, що встановлення факту примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з Польщі не створюють для заявників жодних юридичних наслідків, як про це вони вказують у своїй заяві, та не сприяють заявникам у користуванні правами на спадкування.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що твердження заявників, що іншої можливості оформити і отримати документи на виїзд у Польщу, отримання пільг депортованих та подальша реалізація їхніх прав не можлива без встановлення цих фактів, спростовуються вищенаведеним рішенням суду.

Суд звернув увагу на те, що заявники та їхні представники не зазначили причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з села Чорноріки, Кроснянського повіту, Жешівського воєводства, Польщі, на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР», оскільки з копії архівної довідки Державного архіву Львівської області від 08.07.2014 р. № 300/01-22/а вбачається, що ОСОБА_6, 1899 р.н. у 1945 році була переселена у Сталінську область у зв'язку з Угодою від 09.09.1944р. між УРСР та Польщею з с.Чорноріки Кросненського повіту Жешівського воєводства, Польща, тобто така архівна довідка підтверджує вищевказаний факт.

Враховуючи наявні матеріали справи та вимоги закону колегія суддів погоджується з оскаржуваним рішенням та висновками суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 234 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 року, чинного на час подання заяви) передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду справ окремого провадження визначався статтею 235 ЦПК України.

Аналогічне поняття окремого провадження закріплено і у ч. 1 ст. 293 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Заявники звернулись, зокрема, з вимогою про встановлення факту родинних стосунків між примусово переселеними - депортованими ОСОБА_6 1899 р.н. та ОСОБА_7 1889 р.н., спадкоємцями ОСОБА_5 1933 р.н., ОСОБА_2 1935 р.н. та їх спадкоємцями.

З поданих свідоцтв про народження на ім»я ОСОБА_2, серія НОМЕР_1 та на ім»я ОСОБА_5, серія НОМЕР_2 встановлено, що їх батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_7

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що за наявності у заявників належних особистих документів, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема, свідоцтва про право на спадщину (т. 1 а.с. 150), з якого вбачається, що сестрою ОСОБА_6 є ОСОБА_7 (матір заявників), а відповідно для заявників ОСОБА_6 є тіткою, даний факт додаткового встановлення рішенням суду не потребує.

Крім цього, заявники просили встановити юридичний факт примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з села Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польщі, на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР».

Метою встановлення вказаного факту заявники зазначають оформлення спадщини після смерті їх мами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також реалізація прав та інтересів на отримання закордонного паспорта, Шенгенської візи, компенсацій, пільг депортованих тощо.

Звертаючись з такою вимогою, заявники та їх представники не зазначили причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Більше того, з копії архівної довідки Державного архіву Львівської області від 08.07.2014 р. №300/01-22/а вбачається, що ОСОБА_6, 1899 р.н. у 1945 році була переселена у Сталінську область у зв'язку з Угодою від 09.09.1944р. між УРСР та Польщею з с. Чорноріки Кросненського повіту Жешівського воєводства, Польща, тобто такою архівною довідкою і підтверджується вищевказаний факт.

Інших архівних довідок, де були б розбіжності в імені ОСОБА_6, у році її народження, населеного пункту, з якого її переселено, матеріали справи не містять.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлення факту примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з Польщі не створює для заявників жодних юридичних наслідків та не сприяє заявникам у праві на спадкування.

Крім цього, місцевий суд встановив, що факт переселення заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 у 1945 році у Сталінську область УРСР з села Чорноріки Кросненського повіту Жешівського воєводства (Польща) встановлений рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.11.2016 року у справі № 438/1454/15, тому заявники не є позбавлені можливості у реалізації юридичних наслідків, що породжує встановлення такого факту.

Колегією суддів встановлено, що у справі № 438/1454/15 заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2 звертались в суд з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, при цьому заінтересованими особами зазначили Міністерство закордонних справ України, виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, Державне агентство земельних ресурсів України, Міністерство фінансів України, відтак, суб'єктний склад у даній справі та в справі № 438/1454/15 є різним, а тому відсутні підстави для закриття провадження в частині таких вимог.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, а також представника заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Копняк

Н.П. Крайник