Постанова № 74324652, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/8010/17 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 (м. Київ час - 15:10, дата складання повного тексту - 08.02.2018) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Галс-К ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкової вимоги (форма «Ю») Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 17995-17 від 11.05.2017 повністю; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 11.05.2017 року № 17995-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К ЛТД» задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу (форма «Ю») Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 17995-17 від 11.05.2017; визнано протиправною та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 11.05.2017 №17995-17.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий блок» у позивача станом на 11.05.2017 податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на нерухоме майно, тому відповідачем правомірно сформовано і надіслано податкову вимогу. Крім того, рішення відповідача про опис майна у податкову заставу є обґрунтованим, оскільки позивачем у встановлений строк не сплачено податкове зобов'язання, визначене у податковій вимозі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач мав переплату по податку на прибуток, а також позивачем сплачено авансові платежі, тому твердження відповідача щодо наявності податкової заборгованості не відповідає дійсності.

Відповідач свою позицію обґрунтовував тим, що за даними інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу станом на 10.05.2017 у позивача наявна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 117721,08 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2016 позивачем було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (реєстраційний номер 9276267715), де позивачем задекларовано суму податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 2018508,00 грн.

З метою виправлення помилки у поданій 28.02.2016 податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік щодо не відображення у рядку 16 ЗП зменшення нарахованої суми податку, позивач 02.03.2016 подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (реєстраційний номер 9276475969), в якій у рядку 16 ЗП зазначив суму 2136230,00 грн, а також надав додаток ЗП до рядка 16ЗП - Зменшення нарахованої суми податку з зазначенням суми 2136230,00 грн, яка є нарахованим авансовим внеском з податку на прибуток відповідно до п.57.1 ст.57 глави 4 розділу ІІ та п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України. Також був задекларований податок на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі - 117722,00 грн.

14.03.2016 позивач подав ще одну уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276513822) з зазначенням суми - 117722,00 грн у рядку 27 «Збільшення (зменшення) податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється».

Позивач 17.03.2016 подав відповідну уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276530928) з зазначенням суми - 2136230,00 грн у рядку 27 уточнюючої податкової декларації.

Вищевикладене також підтверджується головним бухгалтером Мерекіним Олексієм Миколайовичем.

26.09.2016 позивачем з метою виправлення механічних помилок в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276513822) подавалися уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2015 рік: реєстраційний номер 9276903796 - з зазначенням у рядку 27 суми 117772,00 грн, реєстраційний номер 9276904013 - з зазначенням у рядку 27 суми - 50,00 грн.

Також 26.09.2016 позивачем при поданні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276903834) було допущено помилку при заповненні рядка 27 уточнюючої податкової декларації - зазначено суму 117772,00 грн, у зв'язку з чим позивач уточнюючою податковою декларацією з податку на прибуток за 2015 рік (реєстраційний номер 9276903995) зазначив у рядку 27 уточнюючої податкової декларації суму - 117772,00 грн.

Згідно з інтегрованими картками позивача як платника податків, наданими відповідачем, станом на 31.12.2016 у позивача рахується недоїмка з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 117721,08 грн, у зв'язку з чим відповідачем винесено податкову вимогу від 11.05.2017 №17995-17 про сплату позивачем податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 117721,08 грн, а також рішення про опис майна у податкову заставу від 11.05.2017 №17995-17.

Позивач вважаючи вищевказані рішення податкового органу протиправними та таким що прийнятий всупереч Податковому кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 24.03.2015 по 23.12.2015 сплачувалися авансові платежі з податку на прибуток на загальну суму 2136242,60 грн (позивачем зазначено меншу суму - 2136230,00 грн, ця ж сума задекларована у рядку 16 ЗП в уточнюючій податковій декларації на податок на прибуток підприємств за 2015 рік, поданій 02.03.2016), що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума податку на прибуток підприємств у 2015 році, задекларована позивачем, склала 2018508,00 грн (рядок 06 податкової декларації), а сума зменшення нарахованої суми податку, яка складається з суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток, зазначена позивачем у розмірі 2136230,00 грн (рядок 16ЗП податкової декларації), і документально підтверджена позивачем, тому останнім обґрунтовано задекларовано податок на прибуток за звітний (податковий) період - 2015 рік у розмірі - 117 722,00 грн.

При цьому, відсутність у позивача заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств станом на 01.01.2016 та станом на 16.06.2016 також підтверджується актом №6417-07 від 16.06.2016, складеним між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ТОВ «Галс-К ЛТД», згідно з яким за результатами звірення розрахунків позивача за період з 01.01.2016 до 16.06.2016 позитивне сальдо розрахунків станом на 16.06.2016 склало 0,92 грн.

Неодноразове подання позивачем уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015 рік не вказує на наявність в останнього податкової заборгованості чи на наявність ознак вчинення дій, що порушують норми чинного законодавства, дані дії вказують на бажання позивача вести свою податкову звітність у відповідності до Податкового законодавства.

Доводами апеляційної скарги, відповідач не спростував обставин викладених в рішенні суду першої інстанції та не надав пояснень щодо наявності порушень норм податкового законодавства з боку позивача. Відповідачем не спростовано висновків актів звірки платника податків, відповідно до яких встановлено відсутність податкової заборгованості з податку на прибуток у позивача. Податковим органом не вчинялися інші дії для проведення будь-яких звірок щодо підтвердження чи спростування наявної заборгованості. Контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на винесення податкової вимоги без дотримання основ податкового законодавства, чим порушено охоронювані права позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем документально підтверджено наявність переплати з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у сумі 117722,00 грн за рахунок авансових платежів, сплачених позивачем протягом 2015 року відповідно до пункту 9 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також враховуючи акт звірки розрахунків від 16.06.2016 №6417-07 щодо відсутності у позивача заборгованості з податку на прибуток підприємств, вбачається, що дані інтегрованих карток платника податків, наданих відповідачем, щодо наявності у позивача заборгованості з податку на прибуток підприємств за 2015 рік у сумі 117721,08 грн не відповідають дійсності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не було доведено наявність у позивача податкового боргу з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, тому податкова вимога від 11.05.2017 №17995-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.05.2017 №17995-17 є протиправними і підлягають скасуванню, натомість відповідачем не доведено дотримання норм чинного законодавства при їх прийнятті.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З огляду на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 відстрочено Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві строк для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, відповідачем судовий збір в добровільному порядку сплачено не було, наявні підстави для його стягнення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) до спеціального фонду державного бюджету України (р/р 31215256700001, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2648,73 грн.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна