Постанова № 74324338, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15986/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просив:

1) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Хрещатик» щодо не включення вкладника ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням інформації по договору від 18 березня 2016 року № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень;

2) зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Хрещатик» сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у який включити: ОСОБА_3 за договором від 18 березня 2016 року № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повний перелік вкладників з урахуванням інформації щодо вкладника ОСОБА_3, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором від 18 березня 2016 року № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» в сумі 5 000 доларів США, що є еквівалентом 129 950 гривень.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 18.03.2016 між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» у доларах США в сумі 5 000 доларів США на термін з 18.03.2016 по 18.04.2016.

У подальшому, 03.04.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір відступлення права вимоги, за яким вкладник безоплатно передає, а новий кредитор одержує право вимогти виконання банком зобов'язань, що випливають з договору від 18.03.2016.

Так, первинний кредитор повідомив Банк про відступлення права вимоги за договором, в результаті чого був укладений додатковий договір № 1 від 03.04.2016, згідно якого Вкладника було замінено на ОСОБА_3.

Однак, 05.04.2016 о 17:25 в Банк була введена тимчасова адміністрація, у зв'язку з визнанням Банку неплатоспроможним.

Проте, на думку позивача, відповідачі протиправно не включили нового кредитора (позивача) до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, внаслідок чого позивачу не були сплачені кошти за вищезгаданим договором.

При цьому, позивач вважає, що має статус вкладника, а кошти на рахунку - статус вкладу, тому вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що він є вкладником, якому за договором банківського вкладу був відкритий рахунок, на який були зараховані кошти, що надійшли для нього саме як вкладника.

При цьому, право власності на такі кошти позивач отримав після укладення договору відступлення права вимоги. У подальшому, кошти, на які апелянт вже мав право власності, були зараховані від третьої особи на вкладний рахунок апелянта, що не заборонено законодавством.

Так, ОСОБА_5, який вже не був вкладником за договором банківського вкладу, тільки здійснив дії для зарахування належних апелянту коштів з метою розміщення апелянтом цих коштів на власному вкладному рахунку.

Крім того, всі операції з перерахування коштів на вкладний рахунок ОСОБА_3 були здійснені до отримання ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» постанови №231/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.03.2016 між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір № 153D-663737 банківського вкладу «Живи сонечко» у доларах США в сумі 5 000 доларів США на термін з 18.03.2016 по 18.04.2016 (а.с. 12-13).

У подальшому, 03.04.2016 укладено додатковий договір № 1 між ПАТ «КБ «Хрещатик» з однієї сторони та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з другої у зв'язку з відступленням ОСОБА_5 ОСОБА_3 права вимоги по Договору банківського вкладу № 153D-663737 відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 03.04.2016 (а.с. 14-15).

Разом з тим, 04 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії проблемних» № 231/БТ, пунктом 2 якої для ПАТ «КБ «Хрещатик» установлено обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» від 05 квітня 2016 року № 234, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05 квітня 2016 року прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» № 463, згідно з яким з 5 квітня 2016 року розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенка І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року по 04 травня 2016 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 квітня 2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 року по 04 червня 2016 року включно.

На підставі рішення Правління Національного Банку України від 02 червня 2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам цього банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «Ощадбанк», ПАТ «ПУМБ», АБ «Південний» та АТ «Укрсиббанк».

Дізнавшись про відсутність позивача в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

При цьому, позивач не є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та для цілей отримання суми гарантованого відшкодування, а тому не набув права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, ОСОБА_5, з яким Банком було укладено договір від 18.03.2016, є пов'язаною із Банком особою.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, та відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини першої статті 26, частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку фінансових послуг.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Фонд не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452-VI.

Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку) (частина перша ст. 27 Закону №4452-VI).

Згідно з частинами другою-третьою ст. 27 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Окрім цього, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (надалі - Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Положення №14, перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Між тим, після внесення змін до п. 3 розділу ІІІ Положення №14, цим пунктом передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).

Після внесення змін до п. 4 розділу ІІІ Положення №14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом другим розділу IV Положення №14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

У відповідності до пункту четвертого розділу IV Положення №14 передбачено, що виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно пункту шостого цього розділу вказаного Положення на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, чинним законодавством передбачено, що єдиним документом, який складає Уповноважена особа, є перелік вкладників.

Відповідно до п.3 частини другої ст.37 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Здійснення своїх обов'язків на виконання повноважень, наданих спеціальним законом та виконання дій, спрямованих на виявлення правочинів, які підпадають під ознаки нікчемності дають всі підстави стверджувати про необгрунтованість висновків Позивача щодо визнання протиправності дій чи бездіяльності Уповноваженої особи.

Так, на підставі частини першої ст.38 Закону Закону №4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Згідно частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до частини третьої ст.38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що включення певного вкладника до повного переліку вкладників, а згодом до загального реєстру, означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як компенсації за вкладом в банку.

Згідно ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною першою ст. 1063 Цивільного кодексу України визначено, що фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Таким чином, вкладником банку за вищезазначеними банківськими вкладами в розумінні Закону та для цілей отримання (за наявності підстав) суми гарантованого може бути саме вкладник.

При цьому, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають статус вкладника неплатоспроможного банку в розумінні цього Закону. Тобто, право на відшкодування коштів за вкладом у неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування) мають ті фізичні особи, чиї кошти було залучено банком на підставі договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, якщо вказаним Законом не встановлено обмежень щодо отримання такими особами суми гарантованого відшкодування.

Так, за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, проте укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» в розумінні Закону №4452-VI та для цілей отримання суми гарантованого відшкодування, а тому не набув права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 (справа №826/20571/14), у постанові від 29 березня 2017 року (справа №826/19889/15).

Окрім того, відповідно до п. 4 частини четвертої ст. 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).

У той же час, Закон №4452-VI не містить в собі визначення поняття «пов'язана особа». Втім, відповідно до статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7)асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Відповідно до вимог пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 315 «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб» банки повинні щомісячно надавати до Національного банку України перелік пов'язаних із банком осіб за формою, встановленою у додатку до постанови №315.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії проблемних» № 231/БТ, пунктом 2 якої для ПАТ «КБ «Хрещатик» установлено обмеження в його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

У відповідності до постанови ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» «Про затвердження переліку пов'язаних з банком осіб станом на 01 квітня 2016 року», ОСОБА_5, з яким Банком було укладено договір від 18 березня 2016 року № 153D-663737, є пов'язаною із Банком особою, опис пов'язанності - член КУАП, член бюджетного комітету, член тарифного комітету (а.с. 69-70).

Крім того, додатковий договір №1 до договору №153D-663737 банківського вкладу «Живи сонячно» не підписаний сторонами на першій сторінці, що не дає можливості вважати цей документ правовою підставою для відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а так само ставить під сумнім сам факт його укладення.

Доводи апелянта про те, що всі операції з перерахування коштів на вкладний рахунок ОСОБА_3 були здійснені до отримання ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» постанови №231/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних, крім того отримання статусу проблемного не встановлює заборони банку укладати договори, відкривати рахунки та зараховувати на рахунок кошти, колегією суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.

Згідно Наказу ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» від 01.04.2016 №185-к 02 та 03 квітня 2016 року в усіх установах ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» оголошено робочими днями (а.с. 64).

Однак, відповідно до роздруківки з бази Банку по депозитним договором кошти згідно додаткового договору № 1, укладеного між ПАТ «КБ «Хрещатик» з однієї сторони та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 з другої у зв'язку з відступленням ОСОБА_5 ОСОБА_3 права вимоги по Договору банківського вкладу № 153D-663737 відповідно були зараховані лише 04.04.2016 (а.с. 71), коли для Банку введено обмеження щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Враховуючи викладене, а також доступ ОСОБА_5 як пов'язаної особиз Банком, під час роботи у Банку до внутрішньої документації банку, його обізнаність із станом справ у Банку, а також з тим, що кошти за вкладом з пов'язаною із Банком особою не відшкодовуються; раптова зміна режиму роботи банку та встановлення Банком робочого дня 03.04.2016 напередодні віднесення Банку до категорії проблемних та проведення банком зарахування коштів на рахунок позивача 04.04.2016, тобто у день віднесення банку до категорії проблемних, свідчить про спрямовані дії на штучну зміну статусу коштів на рахунку пов'язаної із Банком особи, тобто на зняття з них статусу коштів, що належать пов'язаній із Банком особі та, відповідно, на штучне збільшення зобов'язань Фонду щодо виплати гарантованої суми відшкодування, тобто за рахунок державних гарантій, а не за рахунок продажу активів Банку під час його ліквідації, тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 29 травня 2018 року.