Вирок № 74324224, 24.05.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6967/16-к

пр.№ 1-кп/464/128/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого Мички Б.Р.

секретар судового засідання Комарницька Р.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сергієнка О.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальне провадження №464/6967/16-к, внесене 31 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140070002836, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, має малолітню дитину, не працює, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, востаннє 20.04.2016 року Сихівським районним судом м.Львова за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку на два роки шість місяців та покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України, покарання не відбув, судимість не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

31.08.2016 року близько 15 год 40 хв ОСОБА_3, перебуваючи біля кіоску «Чудо-Піч», що по вул. Сихівська, 18 в м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, зайшов через відчинені двері згаданого кіоску всередину, простягнувши руку до тумби, на якій знаходилась коробка з грошима в сумі 1007 грн., належних ОСОБА_1, заволодів нею, заховавши таку в ліву кишеню штанів. В подальшому одразу ж був виявлений продавцем магазину ОСОБА_4, однак усвідомлюючи те, що його дії побачила ОСОБА_4, почав втікати з місця події з викраденим, однак був затриманий перехожими людьми, через що не зміг завершити свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, чим намагався заподіяти матеріальну шкоду ОСОБА_1 на загальну суму 1007 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, не визнав, та пояснив, що він 31.08.2016 перебував біля кіоску «Чудо-Піч», що по вул.Сихівська,18 в м.Львові. Побачивши, що з нього вийшла продавець і обійшла такий з іншої сторони, зайшов через відчинені двері згаданого кіоску всередину та взяв коробку «Ліптон» з грошима, яка була на тумбі. Швидкою ходою наблизившись до проходу в будинку, почув як продавець почала кричати. Однак в момент, коли він брав гроші, продавець стояла спиною до нього та не бачила його. Не погоджується із правовою кваліфікацією обвинувачення, оскільки вважає, що вчиняв викрадення чужого майна таємно.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3, його вина у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, стверджується наступними зібраними та дослідженими в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами:

- допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 повідомив суду, що він орендує кіоск «Чудо-Піч», що по вул. Сихівська, 18 в м.Львові та здійснює у ньому підприємницьку діяльність. На момент вчинення кримінального правопорушення 31.08.2018 в кіоску була продавець, яка повідомила йому, що коли вона повернулася, у кіоск зайшла невідома особа та викрала коробку з грошима. Вона одразу ж почала кричати, дана особа втікала, однак в подальшому її було затримано. Викрадені гроші йому повернуто;

- допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що станом на 31.08.2016 працювала продавцем в кіоску «Чудо-Піч», що по вул. Сихівська, 18 в м.Львові. У цей день в обідній період до неї зайшла невідома жінка, яка повідомила, що біля вікна кіоску на смітнику лежать брудні мокрі шкарпетки. Після того, як вона їх викинула, підвівши голову побачила, що невідома особа забирає з кіоску гроші, та, зустрівшись із нею поглядом, дана особа почала втікати. Вона почала кричати та побігла за невідомою особою, не випускаючи її з поля зору. В подальшому останню наздогнали та затримали;

- даними протоколу огляду місця події від 31.08.2016 року та фототаблицями до такого, під час якого у приміщенні кіоску «Чудо Піч» оглянуто коробку жовтого кольору «Ліптон» та грошові кошти, які знаходились у ній, в розмірі 30 гривень номіналом по 1 гривня кожна, 22 гривні номіналом по 2 гривні кожна, 15 купюр номіналом по 5 гривень кожна, 12 купюр номіналом по 10 гривень кожна, 8 купюр номіналом по 20 гривень кожна, 6 купюр номіналом по 50 гривень кожна, та 3 купюри номіналом по 100 гривень кожна;

- даними протоколу огляду речей від 31.08.2016 року, згідно з яким оглянуто 30 купюр номіналом по 1 гривня кожна, 11 купюр номіналом по 2 гривні кожна, 15 купюр номіналом по 5 гривень кожна, 12 купюр номіналом по 10 гривень кожна, 8 купюр номіналом по 20 гривень кожна, 6 купюр номіналом по 50 гривень кожна, та 3 купюри номіналом по 100 гривень кожна.

Згідно роз’яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи,

яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України, так як він вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужового майна (грабіж) повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вчинення обвинуваченим тяжкого злочину, відсутність тяжких наслідків кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який неодружений, без визначеного місця реєстрації,має малолітню дитину, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, не працює, відсудність претензій до нього з боку потерпілого, має судимість та невідбуте покарання за попереднім вироком, обставин, які обтяжують покарання не встановлено, обставинами, які пом’якшують покарання, є щире каяття у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

При цьому відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а відтак враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу обвинуваченого, суд не знаходить підстав для висновку про можливість для призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

За правилами ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи те, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив в період випробувального строку, визначеного вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2016 року, яким останнього засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, остаточне покарання ОСОБА_3 призначається за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції, яка діяла на час фактичного затримання ОСОБА_3, підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 31 серпня 2016 року по день набрання вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2016 року законної сили, а саме 11 листопада 2016 року включно, з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З 12.11.2016 по 10.01.2018 включно - час перебування ОСОБА_3 в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», Державній установі «Львівська виправна колонія (№48)», Державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)» зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку день за день.

Враховуючи те, що згідно з ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 11.01.2018 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час дії ч.5 ст. 72 КК України в новій редакції, якою передбачено зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 11 січня 2018 року по день набрання даним вироком законної сили рахувати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного його затримання, а саме з 31 серпня 2016 року.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, с у д , -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 31 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції, яка діяла на час фактичного затримання ОСОБА_3, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 перебування в установі попереднього ув'язнення з 31 серпня 2016 року по день набрання вироком Сихівського районного суду м.Львова від 07.10.2016 року законної сили, а саме до 11 листопада 2016 року включно, з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

З 12.11.2016 по 10.01.2018 включно - час перебування ОСОБА_3 в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», Державній установі «Львівська виправна колонія №48», Державній установі «Личаківська виправна колонія №30» зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку день за день.

Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 11 січня 2018 року по день набрання даним вироком законної сили рахувати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у справі, а саме:

●30 купюр номіналом по 1 грн., 11 купюр номіналом по 2 грн., 15 купюр номіналом по 5 грн., 12 купюр номіналом по 10 грн., 8 купюр номіналом по 20 грн., 6 купюр номіналом по 50 грн. та 3 купюри номіналом по 100 грн., які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 – залишити потерпілому ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий Б.Р. Мичка