Постанова № 74323530, 24.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 323/2255/17Головуючий у 1-й інстанції Щербань Л.С.Пр. № 22-ц/778/713/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.12.2005 року станом на 30.06.2017 року у розмірі 12456,00 грн., яка складається з 5721,64 грн. - заборгованості за кредитом; 5665,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 569,33 грн. - штрафу (процентна складова), від сплати якої відповідач на користь банку у добровільному порядку ухиляється, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позову Банку у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 38-41) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити у повному обсязі.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, якою має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження у цій справі за вищезазначеною скаргою Банку відкрито (а.с. 48), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 50).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 15 лютого 2018 року (а.с. 54) не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії апеляційного суду у нетривалій відпустці, яка не є підставою для визначення в автоматизованому порядку іншого судді-члена колегії апеляційного суду для розгляду цієї справи.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 05 квітня 2018 року (а.с. 54) не відбувся та був відкладений через перебування судді-члена колегії апеляційного суду у відрядженні у м. Київ у зв'язку із проходженням кваліфікаційного оцінювання судді.

У судове засідання 24 травня 2018 року належним чином повідомлена про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 61) відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала, своїм право на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі не скористалась.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.21017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання відповідача ОСОБА_3 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю представника Банку за довіреністю (а.с. 62) Якушева С.О.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги Банку.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його позову у цій справі, керувався ст. ст. ст.ст. 10- 11, 58, 60, 62- 64, 88, 151, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів, п. 31 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та виходив із того, що Банком пропущено строк позовної давності у цій справі для стягнення заборгованості.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року, тобто чинною на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (25 жовтня 2017 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Суд у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, неправильно встановив фактичні обставини цієї справи та, відповідно, висновки суду першої інстанції у цій справі не відповідають фактичним обставин цієї справи.

Так, встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.12.2005 року ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (останній змінювався, довідка а.с. 64, надана Банком апеляційному суду, яка може бути прийнята до уваги апеляційним судом у цій справі, як доказ передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку) зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного кредитного договору сторін, який за своїм змістом є договором приєднання (ст. 634 ЦК України).

Підписавши заяву позичальника (копія а.с. 7), відповідач погодилась із тим, що остання разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами тощо складає відповідний договір.

Відповідач ОСОБА_3 у цій справі у суді першої інстанції будь-яких зустрічних позовних вимог, зокрема щодо визнання недійсним вищезазначеного кредитного договору повністю чи частково, у тому числі через порушення будь-яких її прав, як споживача, не заявляла.

Докази того, що вищезазначений договір був визнаний недійсним в іншій справі (відповідне рішення суду в іншій справі) у цій справі відсутні.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу вимог ст. 629 ЦК України.

Однак, свої зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконала, тому має місце заборгованість останньої перед Банком за вищезазначеним договором (розрахунок а.с. 3-6), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється.

Таким чином, права Банку за вищезазначеним кредитним договором дійсно порушено відповідачем ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 у суді першої інстанції просила застосувати строк позовної давності в якості відмови у задоволенні позову Банку у цій справі (а.с. 31).

Однак, суд першої інстанції помилково вважав, що вищезазначена заборгованість стягненню з відповідача на користь Банку у цій справі не підлягає через пропуск позовної давності Банком при подачі вищезазначеного позову.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги Банку.

В силу вимог ст. 367 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, встановлено, що Банк у своєму позові у цій справі (а.с. 1-2) просив стягнути з відповідача на свою користь за вищезазначеним кредитним договором сторін № б/н від 15.12.2005 року заборгованість станом на 30.06.2017 року у розмірі 12456,00 грн., яка складається з 5721,64 грн. - заборгованості за кредитом; 5665,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 569,33 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с. 3-6), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється.

Встановлено, що вищезазначена заборгованість відповідача перед Банком у цій справі заявлена останнім в межах строків позовної давності.

Оскільки, встановлено, що строк дії картки відповідача становить - до 08/17 року включно (а.с.63 довідка Банку, надана Банком апеляційному суду, яка може бути прийнята до уваги апеляційним судом у цій справі, як доказ передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку), а Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом у цій справі 16.08.2017 року (а.с.1), тобто ще до закінчення строку виконання основного зобов'язання з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Разом із тим, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення; позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Проте, встановлено, що з боку відповідача ОСОБА_3 мали місце постійні періодичні сплати заборгованості протягом всієї дії вищезазначеного кредитного договору, зокрема останній у серпні 2016 року, а також - договірні списання Банком з іншої картки відповідача в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, зокрема останній 12.01.2017 року, які передбачені умовами кредитування, та які відповідач не оспорювала, дії Банку у будь-якій спосіб не оскаржувала, що підтверджувалось наданим Банком до його вищезазначеного позову розрахунком заборгованості у цій справі (а.с. 3-6), на який суд першої інстанції не звернув належної уваги, що також додатково підтверджується випискою Банку по рахунку відповідача ОСОБА_3 (а.с. 65-80, наданою апеляційному суду Банком у цій справі, яка може бути прийнята до уваги апеляційним судом у цій справі, як доказ передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Останні в силу вимог ст. 264 ЦК України переривали загальний трирічний строк позовної давності для стягнення суми основного боргу (тіла кредиту та відсотків), після чого останній починав збігати заново.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафи у вигляді 500,00 грн. (фіксована частина) та 569,33 грн. (процентна складова) були нараховані Банком відповідачу ОСОБА_3 відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг безпосередньо при подачі вищезазначеного позову Банком до суду першої інстанції у цій справі, а тому заявлені Банком також в межах спеціального (однорічного) строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки.

За таких обставин, доводи Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

При вищевикладених обставинах, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити, рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року цій справі слід скасувати, позов Банку задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.12.2005 року станом на 30.06.2017 року у розмірі 12456,00 грн., яка складається з 5721,64 грн. - заборгованості за кредитом; 5665,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 569,33 грн. - штрафу (процентна складова).

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі задоволення позову Банку у цій справі, з ОСОБА_3 на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3360,00 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції 1600,00 грн. а.с. 20+ 1760,00 грн. а.с. 42 судовий збір за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду).

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 12, 141, 368, 372, 374, 376, 381-384, п.п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року цій справі скасувати.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.12.2005 року станом на 30.06.2017 року у розмірі 12456,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень нуль копійок), яка складається з 5721,64 грн. - заборгованості за кредитом; 5665,03 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 569,33 грн. - штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 3360,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту останньої.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 30.05.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.