Рішення № 74322855, 29.05.2018, Веселівський районний суд Запорізької області

29.05.2018 Справа № 313/41/17

Провадження № 2/313/15/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., представника позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Веселівської селищної ради Запорізької області, ОСОБА_3 про скасування рішення,

ВCТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом до Веселівської селищної ради Запорізької області, ОСОБА_3 у якому просить скасувати рішення Веселівської селищної ради № 23 від 08.07.2014 р. «Про вирішення земельного спору», яким затверджені межі по фактичному використанню згідно матеріалів кадастрових зйомок (встановлення та погодження земельних ділянок в натурі (на місцевості) щодо виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_5 смт. Веселе вул. Горького, 80, площа 0,1141 га, ОСОБА_3 смт. Веселе вулиця Горького, 78, площа-0,1500 га. Також позивач просить суд визнати порядок користування земельною ділянкою згідно первісних документів, з розрахунку її розміру - 22 метри ширина. Під час судового розгляду представники позивачки уточнили розмір ширини ділянки, зменшивши її з 22 до 20.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка посилається на те, що вона є власником будинку № 80 по вул. Горького у смт. Веселе, який вона отримала у власність у 2006 році на підставі свідоцтва про спадщину після смерті своєї матері, якій земельна ділянка 0,12 га, або 1200 кв. м. передана колгоспом імені Фрунзе для будівництва житлового будинку.

Позивачка у позові зазначає, що згідно даних земельно-кадастрової документації за її матір’ю рахувалася земельна ділянка площею 0,15 га, але їй не відомо яким чином з 0,15 га розмір земельної ділянки зменшено до 0,9 га.

У 2008 році з дозволу сусідки ОСОБА_6, яка мешкала за адресою: смт Веселе, вул. Горького 78, перемістили межу на 1,75 м в бік її двору. З боку сусідки ОСОБА_6 ніяких скарг та претензій не було.

Під час оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, отримавши державний акт серії ЯИ № 613859 вона до 2012 року не звертала увагу на те, що до видачі останнього за нею рахувалася земельна ділянка у розмірі 0,12 га, а відповідно до вказаного акту її зменшено до 0,1027га. Підстави зменшення селищною радою розмірів земельної ділянки з 0,12га до 0,1027га їй не відомі. Крім того,під час видачі державного акту, коли встановлювалася межа між її будинком та будинком сусідів, не було проведено ніяких обмірів, а межа була встановлена на розсуд спеціалістів землевпорядників. Все це призвело до того, що частина її земельної ділянки незаконно перейшла до сусідів і в останніх за рахунок зменшення у мене земельної ділянки відбулося збільшення останньої. Одже, частина її земельної ділянки безпідставно перейшла до сусідів за рахунок зменшення у неї земельної ділянки.

У грудні 2009 року суд визнав недійсним виданий держаний акт.

Селищною радою у червні місяці 2014 року проведено обмір земельних ділянок, та 08.07.2014 р. прийнято рішення № 23 «Про вирішення земельного спору», яким затверджено межі по їх фактичному використанню згідно матеріалів кадастрових зйомок (встановлення та погодження земельних ділянок в натурі (на місцевості) виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_5 смт. Веселе вулиця Горького, 80, площа - 0,1141 та, ОСОБА_3 смт. Веселе, вулиця Горького, 78, площа - 0,1500га.

Позивачка вважає, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при обмірі земельних ділянок не були враховані: дані земельно-кадастрової документації; дані інвентаризаційних справ будинків № 80 та № 78 по вулиці Горького в смт. Веселе, які є в КП «Веселівське районне бюро технічної інвентаризації», і в якій містяться дані щодо обмірів земельних ділянок; обставини про передачу ОСОБА_3 (будинок № 78) 2-х метрів земельної ділянки Криуляну, який мешкає в будинку № 76 по вулиці Горького. Усі ці обставини призвели до незаконного проведення обміру та подальшого прийняття рішення.

Крім того, у даному рішенні безпідставно вказано Веселівською селищною радою на те, що в зв’язку з неможливістю на сьогоднішній час виявлення дійсних меж земельних ділянок ОСОБА_5 в смт. Веселе, вулиця Горького, 80, та ОСОБА_3, вулиця Горького, 78, то межі слід затвердити по їх фактичному використанню згідно матеріалів кадастрових зйомок.

Протягом останніх років вона неодноразово звертається зі скаргами на неправомірні дії працівників Веселівської селищної ради, які грубо порушують мої права як власника земельної ділянки, яка розташована по вулиці Горького, 80, в смт. Веселе, та всілякими зусиллями, в тому числі невірно приймають рішення, не проводять обміри земельних ділянок з урахуванням земельно-кадастрової документації, інвентаризаційної справи, яка є в КП «Веселівське районне бюро технічної інвентаризації», і в якій містяться дані щодо обмірів земельної ділянки, що призводить до неможливості встановлення межі між нею та ОСОБА_3 (будинок № 78 по вулиці Горького в смт. Веселе).

Відповідно до протоколу № 18 засідання виконкому Веселівської селищної ради депутатів трудящих від 11.07.1961 р., надано дозвіл на проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці. Як зазначено в акті відводу земельної ділянки від 04.08.1961 р., розробленого Мелітопольським міжміським БТІ площа ділянки складає 0,12 га, або 1200 кв.м.

Присутній у судовому засіданні представники позивачки позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов визнали у частині скасування рішення щодо виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_5 смт. Веселе вул. Горького, 80, площа 0,1141 га, так як ОСОБА_3 є особою, яка рішення від № 23 від 08.07.2014 р. не ухвалювала. Веселівська селищна рада Запорізької області про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, але явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила, із заявою про відкладення судового розгляду до суду не зверталася.

Суд з врахуванням думки позивача, його представника, представника відповідача, а також з врахуванням вимог ст.ст. 2, 223 ЦПК України ухвалив протокольну ухвалу про розгляд справи без її участі.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Основоположні правові принципи регулювання відносин власності визначені статтями 13,41 Конституції України і такими принципами є, зокрема, рівність перед законом усіх суб’єктів права власності, конституційна гарантія державного захисту прав усіх суб’єктів права власності, а також і такий важливий принцип, як обов’язкове додержання законності при набутті права власності.

Більш того, ст. 13 Конституції визначає землю об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

ОСОБА_7 у ст. 14 проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, і категорично визначає, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Особливості конституційного-правового статусу землі як об’єкта власності та питання регулювання відносин, пов’язаних із набуттям громадянами права власності на землю, передбачено Земельним Кодексом України, з врахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Так за правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Конституційний принцип законності набуття права власності на землю знаходить своє вираження також у ст. 78 ЗК України, якою передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Ст. 80 ЗК України закріплює суб’єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб’єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб’єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, а держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб’єктом права власності на землі державної власності.

Питання про набуття права приватної власності на землю врегульовано в Земельному Кодексі України шляхом установлення підстав та порядку набуття відповідного права, а також визначення повноважень органів, компетентних вирішувати питання про передачу земельних ділянок у приватну власність.

Так, відповідно до приписів статей 81, 116 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Із земель державної або комунальної власності громадяни набувають права власності на землю за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, його ст. 122, або за результатами аукціону, й набуття права власності на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність, у тому числі безоплатної передачі у разі, наприклад, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, або в разі одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 ЗК України.

У ст. 118 ЗК України безпосередньо визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, який включає в себе подання заяви компетентному органу, розгляд цим органом заяви, вирішення питання розроблення проекту землеустрою та/або підготовки інших матеріалів, у необхідних випадках також і проведення експертизи землевпорядної документації та прийняття відповідного рішення компетентним органом, а ст. 122 ЗК України закріплює повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування передавати відповідні земельні ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність громадянам.

Більш того, і ст. 119 ЗК України, якою за громадянами визнається можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, у ч. 2 обов’язковим приписом передбачає, що передача земельної ділянки у власність або у користування громадян також на підставі набувальної давності не відбувається «автоматично», а здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, реалізуючи визначені ст. 122 ЗК України повноваження, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому зобов’язаний виконувати конституційний припис «право власності на землю набувається і реалізується виключно до закону» і додержуватися порядку передачі земельної ділянки у приватну власність, визначеного Земельним Кодексом України.

З огляду на зазначене безумовним обов’язком держави є забезпечення гарантій захисту лише законно набутого права приватної власності на землю, тобто такого, яке набуте внаслідок прийняття компетентним органом законного рішення, ухваленого в результаті неухильного додержання порядку передачі земельної ділянки у приватну власність як самим суб’єктом, що набув права власності, так і компетентним органом, який передав земельну ділянку суб’єкту в приватну власніть.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_5, є власником будинку № 80 по вулиці Горького в смт. Веселе, який вона отримала у власність на підставі свідоцтва про право спадщину від 28.07.2006 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.08.2006 р. (а.с.9).

Колгоспом ім. Фрунзе ОСОБА_8, яка є матір’ю позивачки, було передано земельну ділянку площею 1 200 кв.м. для будівництва житлового будинку № 80 (раніше № 64а) по вулиці Горького в смт. Веселе.

Відповідно до протоколу № 18 засідання виконкому Веселівської селищної ради депутатів трудящих від 11.07.1961 р., матері позивачки надано дозвіл на проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці (а.с.12-13).

Як зазначено в акті відводу земельної ділянки від 04.08.1961 р., розробленого Мелітопольським міжміським БТІ площа ділянки складає 0,12 га, або 1 200 кв.м (а.с.10).

02.12.2009 р. ОСОБА_9 виданий державний акт серії ЯИ № 613859 на право власності на земельну ділянку 0,1027 га ( а.с.18).

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 08.11.2012 р. у цивільній справі № 0804/1683/2012 задоволено позов позивачки до Веселівської селищної ради Запорізької області про визнання державного акту недійсним. Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,1027 га серії ЯИ № 613859, виданий Веселівською селищною радою 02.12.2009 р. на ім’я ОСОБА_5, визнано недійсним (а.с.19-20).

Рішенням селищної ради у червні місяці 2014 року проведено обмір земельних ділянок, та 08.07.2014 р. прийнято рішення № 23 «Про вирішення земельного спору», яким затверджено межі по їх фактичному використанню згідно матеріалів кадастрових зйомок (встановлення та погодження земельних ділянок в натурі (на місцевості) виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_5 смт. Веселе вулиця Горького, 80, площа - 0,1141 та, ОСОБА_3 смт. Веселе, вулиця Горького, 78, площа - 0,1500 га (а.с.142-143).

З даного рішення вбачається, що виділена відповідачем земельна ділянка зменшена до 0,1141 га, що також не відповідає розмірам земельної ділянки позивачки, зазначених у письмових доказах (а.с.10,14-17).

Крім того, допитані свідок ОСОБА_10, який працював на посаді начальника райагробуду та начальник відділу землевпорядкування ОСОБА_11 підтвердили, що під час будівництва та вводу в експлуатацію багатоквартирного будинку по вул. Пирогова, 57 в смт. Веселе у 1997 році питання щодо земельних спорів з власниками земельних ділянок, якими є сторони у справі, не виникали і земельні ділянки у них, для суспільних потреб, а саме для будівництва зазначеного будинку, не вилучалися.

Верховний Суд України 18.09.2013 р. у справі № 6-92цс13 висловив правову позицію, відповідно до якої особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі «ОСОБА_12 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» та у справі від 20.11.1995 р. «Прессе Компанія Навієра СА» проти Бельгії», зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушено.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме : ОСОБА_5 смт. Веселе вул. Горького, 80, площа 0,1141 га підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_3 смт. Веселе вул. Горького, 78, площею 0,1500 га задоволенню не підлягають, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_13 по-перше, рішення № 23 від 08.07.2014 р., яке є предметом судового розгляду не ухвалював, по-друге, будинок він купив 03.05.2012 р. у ОСОБА_6 на не приватизованій земельній ділянці, площею 0,15 га , тобто до ухвалення Веселівською селищною радою рішення № 23 від 08.07.2014 р. і ніяким чином не міг порушити права позивачки.

Також суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визначення порядку користування земельною ділянкою згідно первісних документів також задоволенню не підлягають, так як відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах вирішують органи місцевого самоврядування.

Крім того, згідно вимог статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, чи дійсно порушуються його права у зв'язку із правом власності відповідача на сусідню земельну ділянку.

Питання з судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 121, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 1-13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Веселівської селищної ради № 23 від 08.07.2014 р. « Про вирішення земельного спору», яким затверджені межі по фактичному використанню згідно матеріалів кадастрових зйомок (встановлення та погодження земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині виготовлення кадастрового плану, підготовки технічних матеріалів проведених Веселівським РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», а саме: ОСОБА_5 смт. Веселе вул. Горького, 80, площа 0,1141 га - скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Веселівської селищної ради на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2018 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_14