Постанова № 74322767, 29.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2047/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Готра Т.Ю.,

секретарі: Чучка Н.В.,

за участі – представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на рішення Тячівського районного суду від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, де третя особа Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, де третя особа Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивує тим, що 21 листопада 2016 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинила виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 10118, яким запропоновано стягнути з нього грошові кошти в розмірі 15588.38 гривень. Строк, за який провадиться стягнення – чотири роки п’ять місяців вісім днів, а саме з 13.04.2012 року по 21.11.2016 року. Про виконавчий напис йому стало відомо 11.08.2017 року, тобто після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на ст..ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», главу 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме нотаріусом не вжито заходів щодо встановлення відсутності спору між сторонами.

Також позивач вказує, що виконавчий напис вчинено на копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, так як банком не подано нотаріусу кредитний договір, оскільки вчинення напису на таких документах є грубим порушенням Порядку та Закону.

Крім того, на момент видачі виконавчого напису щодо суми заборгованості необхідно було застосувати позовну давність в три роки, а щодо заборгованості по сплаті пені та штрафу – позовну давність в один рік.

Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 21.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 10118, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 15588.38 гривень.

Рішенням Тячівського районного суду від 06 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано таким , що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 10118, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 15588.38 гривень.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_3 640 гривень сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом вірно встановлено, 13.04.2012 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 був укладений Кредитний Договір б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну карту № 5167982301920432 зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Термін дії кредитної карти № 5167982301920432 встановлено до 10/2017 року.

Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Переривання перебігу строку позовної давності полягає у тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов'язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг з початку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Такими діями може бути часткова сплата боргу. З урахуванням вищезазначених вимог та зазначеного вище у нашому випадку 30.01.2015 року відбулося переривання строку позовної давності, який закінчується 2018 р., виконавчий напис вчинено 01.11.2016 року.

Крім того, як вбачається з розрахунку, що прострочений платіж виник лише 30.02.2015 року, тому саме з цієї дати можна говорити про порушення права, та права пред'явлення вимоги.

Банком було надіслано письмову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором на адресу Позивача, проте Позивач не погасив своєчасно заборгованість за кредитним договором.

Банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про вчинення виконавчого напису на вищезазначеному договорі.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 встановлено, що для одержання виконавчого напису за Кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми

заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення

заборгованості.

21.11.2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі заяви та доданих до неї документів видав виконавчий напис, яким запропонував стягнути заборгованість з боржника.

Виконавчий напис видано за умови безспірної заборгованості, яка підтверджується належними доказами, а саме:

а) кредитним договором б/н від 13.04.2012 року,

б) випискою з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості станом на

21.09.2016 року,

в) письмовою вимоги про усунення порушень за кредитним договором,

направленої позичальнику.

В постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі No 6-158цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, встановлено: «Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Згідно ст. 88 Закону України"Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ст. ст. 34, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172 (Далі-Переліку).

Згідно п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення нотаріального напису документи передбачені Переліком документів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Згідно з п. 1 Переліку документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на майно.

Відповідно до зазначеного Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. 283 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, передбачено: нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року, при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, необхідно враховувати що виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Таким чином, суд першої інстанції допустився неналежної оцінки доказів по справі. Не застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню до правовідносин сторін, допущення порушень норм процесуального права щодо законності та обгрунтованості судового рішення, що призвело до неправильного вирішення справи. Вищезазначене є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону.

Відповідно до ст.376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.268, 374,376, ЦПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 06 листопада 2017 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.05.2018 року.

Головуючий

Судді