Постанова № 74322739, 29.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6843/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Собослоя Г.Г., Фазикош Г.В.,

з участю секретаря - Чучки Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року в справі (головуючий суддя Шепетко І.О.) за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про повернення виконавчого документа стягувачеві,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (надалі ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва О.О., зацікавлена особа: ОСОБА_2, в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва Олександра Олександровича по виконавчому провадженню №5171226 при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.03.2017 року;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва Олександра Олександровича по виконавчому провадженню №5171226 від 24.03.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні в Ужгородському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №51711226 з виконання виконавчого листа №712/3712/2012, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 07.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість в розмірі 6292,04 грн.. Постановою старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Гусєва О.О. від 24.03.2107 року вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37. Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник вважає, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві винесена з порушенням статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не в повній мірі вчинені заходи щодо примусового виконання рішення. Також державним виконавцем не дотримані вимоги ч.8 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. За наведених обставин заявник просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року у задоволенні скарги ПAT«Родовід Банк» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПAT«Родовід Банк» просить скасувати зазначену ухвалу, як незаконну та необгрунтовану, і постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу. Зокрема, вказує на те, що всупереч основному принципу ефективного та своєчасного виконання рішення суду, державним виконавцем не здійснено всі необхідні дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст.18 ЦПК України).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.383 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду скарги), що кореспондується зі ст. 447 чинного ЦПК України, ч.1ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Встановлено, що 07.06.2013 Ужгородським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист №712/3712/2012, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" стягнуто заборгованості в розмірі 6292,04 грн..

Постановою від 20 липня 2016 року старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатської області Гусєва О.О. за заявою стягувача від 19.07.2016 р. було відкрито виконавче провадження №51711226 на примусове виконання вищевказаного виконавчого документа (а.с.33).

24 березня 2017 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатської області Гусєва О.О. вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 «Про виконавче провадження, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с.9-10).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 року, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічні положення містяться і в ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції після 05.10.2016 року, відповідно до вимог якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції до 05.10.2016 року, а також ст. 10 чинного Закону України «Про виконавче провадження» в редакції після 05.10.2016 року заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, рішення ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець вживав певні заходи, спрямовані на з'ясування майнового стану боржника, а саме, державним виконавцем направлено запити до центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Ужгорода, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського району, управління Держземагенства в Ужгородському районі, Державну інспекцію сільського господарства, Головного управління Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Головного управління ДМС УМВС Укрїни, органів ДФС України та ПФ України, однак такі виявились безрезультатними.

Також державним виконавцем в запереченні на скаргу зазначено, що ним здійснювався виїзд за місцем проживання боржника, а саме АДРЕСА_1 і встановлено відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, про що складено відповідний Акт від 23.03.2017 року (а.с. 45).

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Державним виконавцем у даному виконавчому провадженні такі дії не вчиненні і не виконані вказані приписи закону.

Таким чином, державний виконавець не вжив всіх можливих передбачених законом і необхідних заходів, які б забезпечували можливість виконання повністю або частково рішення.

Фактичне припинення виконання рішення суду за відсутності доказів об'єктивної неможливості такого виконання беззаперечно порушує законні майнові права стягувача.

За наведених обставин, повернення постановою державного виконавця Гусєва О.О. від 24.03.2017р. виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», є неправомірним.

Суд першої інстанції не врахував вище наведені фактичні обставини справи та вимоги закону та дійшов хибного висновку щодо правомірності дій державного виконавця та винесення ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції у відповідності до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового судового рішення, яким скаргу ПАТ "Родовід Банк" слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" - задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року - скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва Олександра Олександровича по виконавчому провадженню №5171226 при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.03.2017 року.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва Олександра Олександровича по виконавчому провадженню №5171226 від 24.03.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуюча : Судді :